ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгородці мають обирати не поміж двічі судимими та барменами, а між відповідальними програмами

    28 березня 2024 четвер
    Картинка користувача Гость.

    Сергій Слободянюк відомий ужгородцям по своїй діяльності, як у Верховній Раді так і в обласній та міській радах. Відомий він і як голова обласної організації воїнів Афганістану та громадської організації “Місто”. Не менш відомий він і як постійний опонент колишнього мера міста Сергія Ратушняка до якого стоїть в жорсткій опозиції. Редакція видання вирішила зустрітися із Сергієм Миколайовичем і задати питання на деякі гострі проблеми нашого життя: майбутніх виборів, бачення виходу з тих кризових явищ, в яких тоне наше суспільство, та деякі інші.

    — Сергій Миколайович, Ви вже багато років “варитеся” у закарпатській політиці. За цей час у Вас накопичився чималий досвід, зокрема у розумінні причин, що породжують проблеми у життєдіяльності міста. Що заважає ужгородцям нормально жити та рухатись уперед?



    — Політична і громадська пасивність мешканців обласного центру. Наші люди ще не розуміють, що влада — це саме вони, але звісно за умови їх активної позиції в громадсько-політичному житті. Ужгородці все ще продовжують вірувати в доброго чи поганого царя, президента, прем’єра, губернатор, мера, не усвідомлюючи, що тільки вони самі здатні дати собі раду, голосуючи і обираючи від депутата місцевої ради до президента, політиків, що реалізовуватимуть у владних кабінетах програми поліпшення життя більшості виборців. І тоді, коли кожен депутат і міський голова будуть відчувати відповідальність перед виборцями, а також перебувати під їхнім повним контролем, а також знатимуть, що прощення з боку виборця не буде — за корупцію, оману, використання влади в особистих цілях – кожен чиновник і депутат буде працювати на совість, а не на себе. Незабаром, у березні 2006 року, ужгородцям представиться шанс обрати чесну і справедливу владу на всіх рівнях, і побудувати Європу в Україні. Будемо сподіватися, що принаймі моральний рівень кандидатів у списку партій і їх висуванців на голів міст і сіл буде високим.


    — Що Ви особисто робите для того, щоб відповідати вище названим стандартам відповідальністі перед виборцями?



    — У м.Ужгороді стан справ міг би бути набагато краще, якби влада прислухалась до своїх громадян і громадських організацій. Саме для цього ми – наша команда – заснували в 2000 році громадське об’єднання “Місто” і розробили програму соціально-економічного розвитку Ужгорода, реалізація якої об’єднала представників підприємницьких кіл, інтелігенцію, технічну еліту і просто небайдужих людей. І починаючи вже з квітня 2002 року, ми реалізуємо цю програму саме в тих сферах життєдіяльності м.Ужгорода, де працюють представники нашої команди. І наша співпраця з будь-якими владними інституціями базується виключно на реалізації цієї програми, тобто для людей і заради людей. Варто тільки пригадати, що ми були єдині п’ятеро депутатів міськради, які протестували проти підвищення цін на житлово-комунальні послуги і тарифи. І справи в місті були набагато кращі, коли секретарем Ужгородської міської ради був Юрій Беляков, бо саме через нього і ту посаду, що він займав, в ужгородців був контроль за міською владою. Виборці бачили, що міська рада працює на них, що є протидія всіляким зловживанням і корупції і бачили, що представники об’єднання “Місто” безкомпромісні у відстоюванні захисту прав і інтересів виборця. І люди бачать сьогодні різницю навіть порівняно з минулим роком, коли представника нашої команди немає в керівництві міста і зокрема у виконкомі.

    Ви подивіться, що сьогодні відбувається з розподілом і приватизацією землі. Нині навколо всього, що пов’язано із землею, відбуваються масові зловживання. При цьому переважна більшість підприємців не мають доступу не те що до земельних ділянок під бізнес і виробництво, а навіть до будь-якої інформації про наявність землі. Те ж саме стосується і пересічних громадян. Вони і понині не знають, на яких умовах іде розподіл землі під індивідуальне будівництво! Тільки завдяки депутатам від об’єднання “Місто” на цій сесії група інвалідів і ветеранів отримали земельні ділянки під будівництво. Контроль за земельною комісією міськради в руках людей С.Ратушняка. Дуже дивно, що газети колишнього мера майже рік обходять “земельну” тему. Для них у цьому питанні все гаразд? Чи хтось-щось „у клювіку” несе на Віннічну? Відбувається повний занепад медицини в місті і, саме цю галузь “курірує” заступник мера Симулик – представник Ратушняка і чільник Народної партії. Але Ратушняк ще примудряється використовувати тему медичних закладів для власного піару. Зайдіть, пане Ратушняк, з Симуликом у дитячу поліклініку й подивіться на обшарпані стіни і дайте відповідь ужгородцям, скільки було розподілено коштів з субвенції Кабінету Міністрів за Вашою квотою на Ужгород, зокрема на потреби медичних закладів – 0,0% за три роки депутатства.

    Натомість дуже „ефективно” працюють його інформаційні видання на брудні контрабандні і рекетирські гроші, що дозволяє їх власнику маніпулювати громадською думкою, перетворюючи біле на чорне і навпаки. Адже жодних конкретних дій з боку нардепа Ратушняка, крім „чорного” піару на сторінках кишенькових газет, в місті над Ужем не має. Та вже зроби бодай щось корисне, скільки можна дурити людей за допомогою пропаганди?! Але довго штучну завісу на очах людей втримати не вдасться, прозріння чекає на закарпатців, отже, невдовзі, у березні 2006 року, настане і політичне похмілля у нардепа. І за якою партією не приховувати свої дії – Народною чи Двічі Народною — виборець все ж буде дивитися: а хто ж там у списку?!

    Влада у місті скочується до політичної і бізнесової комерціалізації, “дерибану” владних повноважень між групами впливу – чильниками обласної адміністрації, людьми С.Ратушняка й іншими бізнес-угрупуваннями. Мер міста на жаль починає забувати, що він говорив у своїх промовах перед виборцями, будучи ще кандидатом на посаду міського голови. Депутатська група і об’єднання “Місто” у 2002 році підставили В.Погорєлову плече і зробили можливими самі вибори у вересні 2002 року, на яких він з нашою допомогою і переміг Чучку, ставленика Балоги і Ратушняка.


    — Так Ви теж розчарувалися у Погорєлові?



    — Погорєлов нам не кум і не сват. Ми боролися не за Погорєлова, а за домовленісті стосовно реалізації програми ГО “Місто”. І успіх Погорєлова 2003-2004 років ґрунтувався саме на реалізації елементів цієї програми. Більшість ужгородців принаймні відчули, що таке гаряча вода і тепло. До речі, при Ратушняку і Семберу „теплих” послуг не отримували 60% ужгородців. Але скільки наших ініціатив лишилося за “бортами” міськвиконкома! Шкода, що не вдалося перевести на страхове медичне обслуговування малозабезпечених мешканців Ужгорода – страхування мало бути за рахунок бюджету. Але ті, хто відмиває сьогодні бюджетні кошти через стаціонар лікарні, змогли “вбити” цю ініціативу “на корню”.


    — Яким саме Ви бачите вихід з такої скрутної соціально-економічної ситуації, що склалася в м.Ужгороді?



    — Консолідація всіх місцевих осередків парламентських партій в Ужгороді на лобіювання інтересів міста в Кабінеті Міністрів і Верховній Раді. Потрібно затягувати в Ужгород виробництво, гранти, загальнонаціональні програми, що фінансуються з держбюджету. Важливим є створення прозорих умов для залучення інвестицій. Єдиним таким випадком була реалізація ініціативи нашої депгрупи „МІСТО”, коли інвесторам було запропоновано заздалегідь виділену земельну ділянку у районі Боздошського парку під будівництво 5-зіркового готелю.Тобто, всі умови інвестору були відомі наперед.

    На місцевому потрібно почати проводити відкриті, публічні тендери на всі види робіт, що фінансуються бюджетом, в т.ч. і на житлово-комунальне обслуговування.

    Слід передати на баланс підприємств теплокомуненерго і водоканалу внутрішньодомові комунікації разом із фінансами, щоб за тепло і воду у помешканнях ужгородців несли в цілому відповідальність дві структури. Звісно це актуально на перехідний період до організації співвласників житла (т.з. кондомінімумів), щоправда, до цього ще пройде чимало часу. Говорити про роботу кондомініумів або перехід на приватні будинкові котельні в умовах, коли частина мешканців не має чим сплатити за послуги, – сміхотворно.


    — Хто власне довів обласний центр Закарпаття до таких проблем?



    — Цей занепад було закладено прорахунками екс-мера Ратушняка, за часів якого місто не сплачувало борги за енергоносії — мовляв, і так не виключать ні газ, ні електрику. За рахунок цієї “економії” реалізовувались інші програми. Але борги не списали і вони наростали як снігова грудка. Саме в ті роки була зіпсована і інвестиційна привабливість міста Ужгорода. Інвесторів лякала перспектива мати непорозуміння з міським головою, який усім бізнесменам намагався впасти в “долю” або посадити інвестора на “лічильник”. Наявність власного бізнесу у Ратушняка не була б проблемою, якби ним дотримувалися правила добросовісної конкуренції. Те ж саме стосується і “Барви” в Мукачеві.

    Але особливо болісно вдарило по ужгородцям провена Ратушняком приватизація міських ЖРЕРів. Після цього і почався цілковитий занепад житлово–комунальної сфери і розкрадання бюджетних коштів приватними підприємствами, які утворилися на базі ЖРЕрів. В якій мірі до цього криміналу був причетний С.Ратушняк, встановлювати не мені, а компетентним органам.

    Закріпив ці негативні тенденції Степан Сембер — ставленик Ратушняка. Вони довели корупційність міськвиконкому до абсурду, навіть давали розписки за хабарі.


    — Останні місяці Закарпаття жило скандалами між С.Ратушняком і В.Балогою. В чому причина конфлікту і як Ви до цього ставитеся?



    — Це цинічна боротьба за владне „корито”. Жахливо, що цей політичний фарс відбувається на тлі соціально-економічного занепаду. Мене особисто не дивує позиція Ратушняка, яка вже давно стала певним діагнозом. Ще нещодавно помаранчево-голубий Ратушняк приятелював з Балогою і Петьовкою, використовуючи потенціал (бізнесово-політичний) „Барви” собі на користь. Мабуть вже використав сповна й вони стали йому не потрібні. Так було з С.Устичем, Г.Суркісом, В.Медведчуком, І.Різаком, І.Іванчом, С.Сембером, Е.Ландовським, В.Погорєловим. Дивно, що на той же „політичний гачок” Ратушняк ще у 2000 році підчепив і Балогу. Мабуть Віктор Іванович вважав, що вже ніхто не може бути більш хитромудрим ніж він сам, але на відміну від Ратушняка, мабуть, не зачитувався Макіавеллі і Гітлером. Щодо мене особисто – я в опозиції і до Балоги, і до Ратушняка. Два чоботи — пара! Тільки обумовлено це різними причинами.

    По-перше, позиція Ратушняка по відношенню до ужгородців не витримує жодної критики. Це ігнорування проблем Ужгорода по таким актуальним питанням, як тепло- і водопостачання, медицина і освіта, соціальний захист населення тощо. Я можу порівнювати, бо тільки за 2 роки свого депутатства у ВР зробив у десятки разів більше – це, зокрема, будівництво житла в ужгородському мікрорайоні „Радванка” для ромів, що постраждали від повені навесні 1992 року. А стосовно Балоги – це відверте лобіювання інтересів мукачівських бізнес-структур, натомість нав’язуючи Ужгороду свою політику та нову „еліту”. Але на фоні бездіяльності Ратушняка — вклад Балоги в економіку Закарпаття очевидний у вигляді створених 3-4 тисяч робочих місць — це більше, ніж зробив для Закарпаття будь-який іноземний інвестор. Але працювати з Балогою практично неможливо, в тому числі через його оточення.


    — Яке Ваше ставлення до призначення Балоги міністром МНС і Гаваші губернатором?



    — А яке це має значення? За цих людей та за їх дії на тих чи інших посадах несуть відповідальність „Наша Україна” і „Батьківщина”, які після виборів сформували владу на Закарпатті. Повернення чільника „Батьківщини” М.Поповича з Чопської таможні у крісло заступника голови ОДА тільки підтверджує відповідальність блоку Ю.Тимошенко за стан справ у нашому регіоні. Влада сьогодні в руках цих партій та їх ставлеників і закарпатці у березні 2006 року дадуть їм оцінку. Стосовно ж моралі щодо призначення Гаваші – нічого дивного не відбулося. Влада залишилася в руках мукачівського клану. Інакше Віктора Івановича болісно мучало б питання: а за що боролися!? Тепер цим питанням переймається Ратушняк — за що боровся, на те й напоровся.

    А сталося так, що боровся Ратушняк за подорожчання продуктів харчування, бензину, комунальних послуг населенню — тобто за реалії нинішнього режиму!


    — Не можемо не згадати і про розбірки в Закарпатській обласній організації „афганців”...



    — Наша організація має авторитет серед учасників бойових дій і простих закарпатців. Тому замовлений закарпатською владою і чільниками „Батьківщини” розкол у товаристві „афганців” не мав жодної перспективи. Коли ветерани переконалися, що найняті облдержадміністрацією кілька учасників бойових дій є нечистими на руку і намагаються поставити організацію УСВА на коліна перед владою – їм була дана рішуча відсіч. Тим більше, що вся ця політична авантюра відбувалася на фоні різкого погіршення соціального захисту населення Закарпаття, зокрема і ветеранів. Але ми не здавалися! Не дивлячись на повне ігнорування облдержадміністрацією проблем учасників бойових дій та заарештованих за скаргою нардепа С.Ратушняка рахунків облорганізації УСВА (з яких він примудрився зняти 20 тисяч грн., що мали надійти сім’ям загиблих і інвалідам), організація 8 місяців цього року працювала успішно. Можливостями УСВА було оздоровлено 60 „афганців” та надано допомогу, в тому числі і матеріальну, 273 ветеранам війни в Афганістані та інших війн. В той же час всією закарпатською владою оздоровлено всього 600 пільговиків – зі слів того ж Гаваші.


    — Ви заявляли у ЗМІ, що ветерани Афганістану підуть на вибори із Соціалістичною партією України?



    — Це вже є фактом. Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) йде на вибори з СПУ єдиною командою. Цей вибір зумовлено як і високим моральним авторитетом лідера СПУ Олександра Мороза, так і системною роботою СПУ, щодо соціально захисту населення, зокрема ветеранів війни. Соціалістична партія та її фракція у парламенті відстоюють пільги ветеранам війни. Це практично єдина партія в Україні, що не пов’язана з олігархами, тіньовим кримінальним бізнесом і злочинами влади.


    — Кого Ви бачите наступним мером Ужгорода?



    — Ужгородці мають обирати собі мера не поміж двічі судимими та барменами, а між відповідальними програмами. Ще зарано говорити про позицію ГО „Місто”, адже тільки починаються консультації між провідними політичними силами та групами впливу в Ужгороді. Ми маємо у своїй команді чимало особистостей — це, зокрема, депутати міськради С.Олексіюк, Ю.Беляков, О.Доктор, Ю.Фогел — кожен з них може бути ефективним і гідним мером Ужгорода. Ці люди добре зарекомендували себе в Ужгороді успішною професійною діяльністю і моральністю як депутати і керівники. До того ж головним критерієм політичної діяльності цих людей є добробут і інтереси ужгородців, а не задоволення власних амбіцій та прагнення влади заради збагачення. Не слід також відкидати з числа реальних претендентів на посаду мера і діючого голову В.Погорєлова. Попри всю критику навіть і з нашого боку, у порівнянні із трьома своїми попередниками — Сембером, Ратушняком і Ландовським — Погорєлов виявився для ужгородців найкращим міським головою. Але сьогодні легше обґрунтувати нашу позицію в питанні, хто не мав би стати міським головою, а це Ратушняк і Чучка, які всюди дискредитують Ужгород. І головним завданням об’єднання „Місто” є дати можливість ужгородцям обирати не з-поміж великого і меншого „зла”, а обрати достойну і компетентну людину, яка б поклала край злидням мешканців обласного центру та виявилася б чесною і справедливою саме до проблем малозабезпечених верств населення, а також достатньо рішучою і компетентною, щоб змусити працювати виконавські структури на потреби людей. Але оскільки людям, потрапивши у владу властиво змінюватися не в кращий бік, то головним критерієм такого відбору майбутнього мера має стати пропонована ним команда. Цей кандидат має назвати ужгородцям прізвища людей, які в його команді будуть відповідати за долю освіти, медицини, соціального захисту людей, міського господарства і мати відповідну програму — не декларативну, а реальну.


    — Скажіть, до чого, на Вашу думку, приведе введений статус недоторканності депутатів місцевих рівнів, якщо Конституційний суд все залишить без змін.



    — До остаточної криміналізації влади. До неї пройдуть не чесні та порядні люди, а ті, хто має гроші. А здебільшого це кримінал. Вже нині він веде переговори з представниками різних партій про купівлю прохідного місця в загальному списку. Нині прохідне місце в міську раду в партійному списку вимірюється в тисячах доларів США, район – у десятках. Область – у сотнях тисяч. Саме ж місце під „сонцем” у Верховній Раді вже коштує під добрячий десяток мільйонів доларів США. Витративши ці кошти, „народні” обранці намагатимуться їх повернути, і це їм спростить статус недоторканності, який багато чого дозволяє нечистим на руку і багато від чого звільняє.


    — Ваше ставлення до прагнення корінного населення Закарпаття — русинів — до визнання національності русин та права на автономію в складі України.



    — Це болюче питання має бути вирішено позитивно. Ще 60 років тому на цій землі жили русини, яких нараховувалося сотні тисяч. Навіть тоді вони визнавались і мали значно більше прав, ніж нині. Тільки друга світова війна стала їм на перешкоді у визнанні як національності, так і статусу корінного населення з усіма правами на надра тощо.

    Тому це питання має бути вирішено раз і назавжди. Зволікання тільки загострить ситуацію. Сподіваюсь, що Президент України, який нещодавно обіцяв світовим лідерам та представниками світового русинства вирішити це питання, дотримає свого слова.


    — Що Ви думаєте з приводу адміністративно-територіальної реформи та намірів деяких політиків вирішити цю реформу з утворенням західного регіону з центром у Львові з приєднанням до нього і Закарпаття?



    — Адміністративно-територіальна реформа вкрай потрібна нашій державі. Це вимога часу. Так розвивається та рухається уперед весь цивілізований світ. Питання в іншому. Як вона буде проводитись і на яких умовах? Якщо різати народи по живому, тобто нас, закарпатців, намагатися приєднати до Львова, з яким у нас ніколи нічого не було спільного, то це призведе до нестабільності, соціально-політичних потрясінь з непередбачуваними наслідками. Якщо усі питання обґрунтовувати науково та через референдуми, з урахуванням світового досвіду, а не через окуляри виборів, то це ще може бути. В іншому випадку тільки національні потрясіння.

    Саме тому цього аж ніяк не можна допустити, тим паче в толерантному багатонаціональному Закарпатті, яке звикло жити в мирі та злагоді. А це варте нашої праці.