В нетрях закарпатських гір знову заблукали туристи

Життя 19-річного Олега, 21-річного Олексія та 34-річного Ярослава наразі перебуває поза небезпекою, вчора близько 20:00 рятувальникам аварійно-рятувального поста селища Ясіня Рахівського району, вдалося натрапити на їхні сліди та відшукати їх серед оповитих туманом гір. Це сталося саме в той момент, коли молоді люди вже збиралися робити собі щось на зразок яранги, аби не замерзнути вночі.

Всі троє хлопців доводяться один одному братами – Олег та Олексій з селища Буштино, що розташоване у сусідньому Тячівському районі, а найстарший Ярослав мешкає у самому райцентрі. Домовившись між собою, хлопці вирішили покататися на сноуборді для чого обрали гору Стіг на добре відомому у цілій Україні гірському масиві Драгобрат. Оскільки тягтися з усім спорядженням до Стогу далеченько та й забирає це чимало часу, брати домовилися з місцевими перевізниками – один з яких взявся відвезти їх УАЗиком якомога ближче до гір.

Ніби відчуваючи, що може трапитися щось лихе, комусь з юнаків спало на думку обмінятися з авто перевізником, яким виявився молодий хлопчина їхнього ж віку, номерами мобільного телефону, що в майбутньому відіграло ту рятівну роль, яка сьогодні дозволила братам повернутися до батьків цілими та неушкодженими.

Попри те, що погодні умови в неділю 28 березня склалися не вельми сприятливими – туман, а подекуди й мокрий сніг, хлопці все ж вирішили підніматися в гори. Незважаючи на те, вздовж підйому протягнуто червону капронову нитку, яка відіграє роль своєрідної “нитки Аріадни” для туристів та попереджувальні знаки, що не рекомендують сходити з маршруту, в тумані хлопці не помітили як вона залишилася десь поруч з ними.

В тумані хлопці взяли курс в район гори Великий Котел, що належить до Свидовецького хребта, залишаючи Драгобрат та Стіг позаду себе. Коли стало зрозуміло, що вони загубилися, юнаки не розгубилися (далося взнаки, що в горах вони не вперше) та зателефонували до свого знайомого водія УАЗика. Той в свою чергу повідомив одного з рятувальників АРП селища Ясіня, а вже за якусь годину по слідам горе-сноубордистів рушили два професійні рятувальники та два інструктора-рятувальника на громадських засадах з товариства з обмеженою відповідальністю “Драгобрат”.

Зі слів командира ясінянських рятувальників Степана Робчука, погодні умови під кінець дня настільки зіпсувалися, що за долю хлопців почали серйозно переживати. Почало сніжити, при цьому відчутно посилився мороз і то до такого ступеня, що мобільні телефони переставали працювати. Навіть нетривалі переговори по мобільнику видавалися за неабиякий вчинок, бо після хвилинної розмови рука промерзала до кісток.

Найгірше, що сніг дуже швидко припорошив сліди братів, тож рятувальникам довелося покладатися на власну інтуїцію. Окрім того, рятувальники не мали жодних відомостей про спорядження хлопців – тому в ході розшуків довелося припускати, що навіть одна ночівля в горах може мати для них найнеочікуваніші наслідки. Тільки завдяки знанням цього гірського краю після тригодинних пошуків рятувальникам вдалося знайти хлопців біля гори Великий Котел, де вони збиралися заночувати, викопавши в снігу щось схоже на ярангу.

Наразі всі троє благополучно повернулися додому. Один з братів по дорозі зізнався, що рік тому вже вислуховував “нотації” рятувальників через те, що не виявляв особливого бажання повідомляти про своє відлучення в гори. На жаль, як твердять працівники аварійно-рятувальних пунктів навіть серед категорійних “туристів”, керівники яких повинні повідомляти про їх відлучення в гори існує думку, що подібні повідомлення потрібні тільки власне рятувальникам, а не самим туристам.