Винних у загибелі чеченських дітей досі не встановлено?!

Шановні відвідувачі сайту! До вас звертається колишній співробітник
оперативно-розшукових органів Державної прикордонної служби України, житель
м.Ужгород Б. Валерій Валерійович. Напевно всім вам відома трагічна історія
про переправлення у вересні 2007 року через державний кордон із України в
Європу однієї чеченської жінки та чотирьох її дітей, під час чого троє з
цих дітей загинули на території Польщі.

З того часу пройшов рік, однак представники слідчих органів СБУ та
прокуратури неодноразово через засоби масової інформації заявляли і
заявляють про те, що виконавців вищевказаного злочину (окрім таксиста) не
встановлено (!), а його організатор і головний підозрюваний (тобто я)
перебуває "в бігах". Тоді виникає логічне питання: "А що ж ви, представники
правоохоронних органів, зробили за цілий рік для розкриття цього злочину?".
Ось вам моя відповідь: "Абсолютно нічого!".

Тепер я хотів би вам ще раз все роз'яснити. Неодноразово офіційно і
неофіційно я вже заявляв про те, що особисто я не маю жодного відношення до
організації та/або безпосереднього переправлення вищевказаних осіб через
державний кордон. Просто слідчі та оперативники, які працювали і працюють
по даній справі, відпрацювали лише зручну та вигідну для себе версію, а
саме:
- я ніби-то знайшов вищезгаданих чеченців, домовився з ними про їх
незаконне переправлення в Європу;
- я ніби-то домовився з відомими лише мені особами (переправщиками) про
переправлення даних нелегалів через кордон;
- я ніби-то знайшов таксиста, який за моєю вказівкою відвіз чеченців в
гірський прикордонний район поближче до місця переправлення і передав їх в
руки невідомим йому [таксисту] переправщикам, але знову ж таки відомим лише
мені.

Нижче я би хотів ознайомити вас з текстом заяви, яку в квітні 2008 року я
надіслав на адресу Закарпатської обласної прокуратури та УСБУ в
Закарпатській області.

Закарпатська обласна прокуратура
вул. Коцюбинського, 2А,
м. Ужгород, 88000

Управління Служби безпеки України
в Закарпатській області
вул. Довженка, 3,
м. Ужгород, 88000

гр-на Б. Валерія Валерійовича,
вул. --------------, ---, кв. ---,
м. Ужгород, 88015

З А Я В А

Наприкінці квітня 2008 року від моєї дружини Б. Наталії Йосипівни мені
стало відомо про те, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області
відносно мене було порушено кримінальну справу за ознаками злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України. Вказану інформацію дружина отримала
від слідчого Данича, який 25.04.2008 року проводив її допит в якості свідка
по цій кримінальній справі, згідно матеріалів якої мене підозрюють в
організації переправлення через державний кордон України у вересні 2007
року п'яти громадян Російської Федерації чеченської національності (однієї
жінки та чотирьох неповнолітніх дітей).

В свою чергу, хотів би заявити про те, що особисто я не маю жодного
відношення до організації та/або безпосереднього переправлення вищевказаних
осіб через державний кордон.

В період з вересня 2007 року по квітень 2008 року мною були проведені
приватні оперативно-розшукові заходи з використанням досвіду роботи,
отриманого мною під час проходження служби в оперативно-розшукових органах
Мукачівського та Чопського прикордонних загонів у 1997-2005 роках. Зокрема,
мені стало відомо про те, що організатором переправлення вищезазначених
чеченців через кордон був житель с.М.Березний Великоберезнянського району
на ім'я Іларіон (прізвисько "Ларік"), який на той час мав у власному
користуванні невеликий вантажний мікроавтобус білого кольору.

Крім того, мною була отримана інформація про те, що безпосереднім
виконавцем даного злочину є житель с. Стужиця Великоберезнянського району
Калинич Віктор, який раніше проходив службу інспектором прикордонної
застави "Стужиця". Останній заздалегідь домовився з військовослужбовцями
вказаної прикордонної застави про безперешкодний перетин кордону чеченцями
та 11.09.2007 року разом ще з двома невідомими неповнолітніми місцевими
жителями здійснив їх незаконне переправлення через державний кордон із
України в Словаччину в районі 5 прикордонного знаку.

Також, мені стало відомо про те, що житель м.Ужгород Ярош Йосип, який
працював таксистом служби "Уж-таксі" і мав у власному користуванні легковий
автомобіль "Деу-Ланос" чорного кольору, особисто знайомий з "Ларіком". На
початку
вересня 2007 року Ярош через іншого невідомого мені таксиста познайомися з
громадянином РФ чеченської національності Джамалдіновим Ханпашою, який на
той момент разом з дружиною Камісою та чотирма неповнолітніми дітьми
проживали в с. Середнє Ужгородського району і мали намір нелегально
потрапити до країн Європи. Ярош домовився з Джамалдіновим та "Ларіком" про
умови оплати, порядок і час доставки чеченської сім'ї у Великоберезнянський
район та подальше її переправлення в Словаччину. У післяобідній час
10.09.2007 року Ярош на власному автомобілі прибув в с.Середнє
Ужгородського району. Там, зустрівшись з Джамалдіновим, він посадив його
дружину і чотирьох дітей в свою машину і ввечері того ж дня по вказівці
"Ларіка" привіз їх в с.Ставне Великоберезнянського району. В даному
населеному пункті Ярош передав вищеназваних мігрантів невідомому місцевому
жителю, який на легковому автомобілі марки "Опель-Вектра" червоного кольору
відвіз їх в с.Стужиця, де їх вже чекав Калинич. Останній поселив чеченців у
невідомому будинку вказаного села, а вранці 11.09.2007 року розпочав їх
незаконне переправлення в Словаччину.

Поряд із цим, наявна інформація свідчить про те, що керівництво відділу "К"
УСБУ в Закарпатській області (яке "допомогає" слідчому відділу у наданні
оперативно значимої інформації по кримінальній справі) володіє
вищевказаними відомостями, однак чомусь (з відомих мені причин) обмежилося
лише "вибиванням зізнання" з Яроша відносно мене. Так, 19-20.12.2007 року,
затримавши Яроша і привівши його в один з своїх кабінетів, співробітники
відділу "К" на чолі з начальником відділу з метою "підготовки"
підозрюваного до допиту застосували до нього фізичне насильство та знущання
шляхом нанесення тілесних ушкоджень та обмеження дихання з використанням
військового протигазу. Цими діями співробітники СБУ, намаючись видавати
бажане за дійсне, примусили Яроша давати неправдиві покази проти мене та
мого рідного брата Б. Івана, тим самим розпочавши "полювання" на нас. Крім
того, мав місце витік недоведеної обвинувачувальної інформації відносно
мене, що принижує мою честь і гідність та погіршує мою репутацію серед
колишніх колег по роботі, сусідів за місцем проживання, інших осіб. На мою
думку, дії даних співробітників мають ознаки злочинів, передбачених ч.2
ст.373 КК та ч.2 ст.387 КК України.

Разом з тим, стає очевидним, що окремі співробітники, які працюють по даній
кримінальній справі, скоріш керуються власними розсудами, переконаннями та
корисними інтересами, ніж фактами і доказами. Так, "простий" таксист Ярош
(який приймав активну участь в організації переправлення чеченців через
кордон) в обмін на покази проти мене і мого брата, а також після сплати ним
хабаря у розмірі декількох тисяч доларів США, був перекваліфікований із
підозрюваного у свідка.

З урахуванням вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що досудове
слідство по даній кримінальній справі та супроводжуючі її оперативно-
розшукові заходи проводяться однобічно, поверхнево, обмежуючись тим
мінімумом інформації, яка вже напрацьована, приймаючи її за факти або
докази, за принципом "краще швидко звинуватимо хоч когось, чим довго
встановлюватимо істину".

"28" квітня 2008 року ______________ Б. В.В.

У червні поточного року із засобів масової інформації мені стало відомо про
те, що відносно Яроша відбувся суд, внаслідок чого йому дали 3 роки умовно
і було конфісковано його власний автомобіль "Деу-Ланос" чорного кольору.
Цікаво, який у Яроша було конфісковано автомобіль, якщо і тепер він таксує
по Ужгороду на свому "Ланосі"?!

І ще одна цікава річ. 28 червня 2008 року (на день Конституції) о 7-й
годині ранку за місцем моєї реєстрації в селі Г* * * Мукачівського району
до будинку родичів моєї дружини під'їхав автомобіль марки "Деу-Ланос"
бронзового кольору. Із автомобіля вийшли 5 співробітників СБУ і направилися
до будинку. Підійшовши до паркану, вони почали кликати господара. Коли до
них вийшов мій родич Л. Золтан, правоохоронці, не пред'являючи ані своїх
посвідчень, ані будь-яких інших документів, почали випитувати у останнього
інформацію відносно мене, при цьому поводилися дуже нахабно. На прохання Л.
Золтана представитися, показати свої документи та пояснити причину
зацікавленості мною, вони "відморозилися" і поїхали геть. Складається
враження, що вказані працівники СБУ працюють або з використанням
бандитських методів, або надивилися багато фільмів про ЦРУ США.

А ще мені дуже цікаво, коли керівництво Закарпатського управління СБУ
припинить давати накази про спостереження за моєю дружиною. Працівники
відділу зовнішнього спостереження, вам не набридло ночувати в автомобілях
під під'їздом мого будинку в Ужгороді? Невже у вашого відділу немає більш
важливої роботи, ніж спостерігати, як моя дружина іде в магазин за
продуктами або водить дітей до школи і дитсадку? Навіть моя 9-річна дочка
вже впізнає ваші автомобілі. Рекомендую вам прослідкувати за моїм 2-річним
сином, тому що в дитячому садочку він може зустрітися з моїми оперативно-
значимими зв'язками.

Також хотів би додати, що я ні від кого не ховаюся. Просто на даний момент
я маю багато роботи і зовсім не маю ані вільного часу, ані бажання для
спілкування з представниками різноманітних органів та структур, які
вважають мене небезпечним злочинцем.

Далі буде... Б.В.В.

"ОРД" 2008.09.12 15:50