Ярослав Сочка: "На Землі присутній невідомий інтелект"

За інформацією українських уфологів – вчених, які досліджують НЛО, – інопланетяни відвідували Україну 1198 разів. Востаннє – 17 березня цього року. Про всі такі випадки стає відомо з розповідей очевидців. А вивчає їх зокрема й наш земляк, уродженець Іршавщини Ярослав Сочка.

З ним і розмовляємо про все, що пов’язано з невпізнаними літаючими об’єктами.
«НЛО можуть бути машиною часу чи секретними розробками спецслужб»

– Ярославе, з чого почалося ваше захоплення уфологією?

– З 1989 року, коли вперше побачив НЛО. Мені було 12. Зима, близько дев’ятої години ранку. Я йшов до школи і побачив у небі яскраво-жовтий об’єкт у формі перевернутого ріжками догори півмісяця. Він повільно плив над горизонтом. Видіння тривало 15-20 секунд. Відтоді ще кілька разів виступав у ролі очевидця невпізнаних літаючих об’єктів, та перша зустріч розставила життєві пріоритети – змусила записатися до лав уфологів. Зараз мені абсолютно не байдуже, що літає у нас над головою, про що розповідають інші очевидці, оскільки сам переконався – на Землі присутній невідомий інтелект! Чи це позаземний розум, чи якась інша земна культура, чи невідома форма життя? Власне, на ці питання шукаю відповіді вже багато років. У 1993-му закінчив школу з нетрадиційних напрямів науки й техніки «Базис» при «Союзуфоцентрі» за спеціальністю «уфологія».

– Ви одним із перших в Україні зайнялися пошуками очевидців НЛО. Яким чином це робили?

– Загалом збір та опрацювання уфологічної інформації в Україні розпочалося ще в 1970-х. Державу цікавило питання безпеки, військових – нові технологічні можливості, громадськість – чи одинокі ми у Всесвіті. Естафету збору й опрацювання свідчень очевидців НЛО на громадських засадах я підтримав у кінці 1990-х, очоливши уфологічний клуб УФОДОС. Головним чином, дані про НЛО до нашого архіву надходили й надходять від наших співробітників: учених, ентузіастів-дослідників, журналістів... Та головний актив організації – самі свідки невпізнаних літаючих об’єктів. Особисто я багато шукав однодумців із різних куточків країни, листувався з ними, ділився інформацією. Усі факти фіксував. Тепер, до слова, в Україні є десятки неформальних об’єднань уфологів і аномалістів та тисячі ентузіастів. Але їхню роботу ніхто не координує, нема єдиного центрального друкованого органу, єдиного архіву даних. А в ЗМІ через брак достовірної інформації сама проблема аномальних явищ, на жаль, нерідко зводиться до дилетантства, шарлатанства та марновірства.

– Чим займається наразі створена вами організація УФОДОС?

– Ми продовжуємо збір, зберігання й обробку уфологічної інформації. Зараз вона надходить із території всієї України через телефонні, електронні, друковані та інші лінії збору. Причому це не якась утаємничена інформація, а громадський відкритий проект UFOBUA. Вся наявна інформація доступна в мережі за адресою: www.ufobua.org.ua. Зручний інтерфейс веб-сайту допоможе відшукати в базі будь-який епізод із НЛО над Україною, відфільтрувати певної форми НЛО, стежити за траєкторіями польотів, вивчати тимчасові активізації, історичні аналогії й т.д. Тут, власне, великий простір для статистичної роботи! Ми працюємо над механізмами ідентифікації НЛО та їх відстеженням майже у режимі реального часу.

– Чи спілкуєтеся з однодумцями з інших країн?

– Звичайно, обмінюємося інформацією, досвідом, обговорюємо спільні проекти. Феномен НЛО інтернаціональний. Пояснюють його по-різному, та все ж багато хто в нас і за кордоном вважає НЛО транс-портними засобами інопланетних цивілізацій. Це одна з ключових гіпотез, та незаперечних доказів, що це саме інопланетяни, не існує. З тим самим успіхом НЛО можуть бути машиною часу чи секретними розробками спецслужб.
Улюблені регіони НЛО – Київ та Крим

– Останнім часом було немало випадків, коли люди плутали звичайні китайські ліхтарики або інші сучасні салюти з НЛО. Як їх розрізнити?

– Зрозуміло, рядовий спостерігач не є експертом у галузі ідентифікації літальних апаратів. Більше того, це складно навіть для військових, озброєних для контролю повітряного простору спеціальними засобами та пристроями. Саме тому дуже часто НЛО плутають із певними астрономічними чи технологічними явищами. Хочу наголосити: близько 70% інформації, що надходить в архів нашого клубу, забраковується на початковій стадії її розгляду. А загалом непридатними визнаємо понад 90% масивів, і лише в окремих випадках можна говорити про такі, де є велика ймовірність «істинних НЛО». Стосовно ж «китайських ліхтариків», то ідентифікувати їх дуже просто: вони мають миготливий колір (від жовтого до червоного), летять за вітром, здебільшого кілька куль одночасно – у вихідний чи святковий день, час їхнього «життя» – не більше 30-ти хвилин.

– Перші згадки про НЛО відносяться до дуже давніх часів…

– Є так звана гіпотеза «палеоконтакту», яка прагне дати відповідь на питання: чи мало місце в історії людства або в його передісторії «зіткнення» представників позаземних цивілізацій із жителями Землі? Який вплив зробили перші на розвиток людства і чи не причетні вони взагалі до виникнення життя на Землі? На користь гіпотези палеоконтакту можуть слугувати численні перекази й писемні пам’ятки різних народів, де в тій чи іншій формі згадуються «сини неба», «сини сонця», «літаючі дракони», «вогняні колісниці» тощо. А про появу НЛО над Київською Руссю засвідчили й літописці. Наприклад, у «Повісті минулих літ» Нестора є запис, датований 1092 роком: «Предивное чудо явилось в Полоцке в наваждении. Ночью стоял топот, что-то стонало на улице, рыскали бесы, как люди. Если кто выходил из дома, тотчас невидимо уязвлен бывал бесами язвою и от того умирал. Затем начали и днем являться на конях, а не было их видно самих, но видны были коней копыта... И было знамение в небе – точно круг посреди неба превеликий». Таких прикладів можна навести багато: люди описували те, що ми сьогодні називаємо невпізнаним літаючим об’єктом.

– Які регіони України є найбільш популярними для НЛО?

– За статистикою уфологічної карти України, лідирують північ та південь – відповідно Київ та Крим. Можливо, це пов’язано з густотою населення, з певними географічними особливостями. Крім цього, НЛО часто фіксували над Харківщиною, Донеччиною, Одещиною, Дніпропетровщиною, Закарпаттям. У нашому краї НЛО бачили над Ужгородом, Ужгородським, Тячівським, Мукачівським, Хустським та Іршавським районами.
На Закарпатті є люди, які контактували з НЛО

– Можете згадати випадки появи НЛО, які траплялися на Закарпатті?

– У червні 1984 року в Ужгороді раптово один із трьох пролітаючих НЛО спалахнув і впав на території Боздоського парку. Свідками цього стали директор парку та сторож, які підібрали уламки й віднесли їх на експертизу до лабораторії космічних досліджень УжДУ. За браком обладнання й методики досліджень незрозумілих речей їх передали в Астрономічну раду Академії наук СРСР. Проте там не мали жодного уявлення, що це за матеріал, тому були вимушені передати уламки в іншу організацію, яка теж не змогла пояснити їхнього походження. Зрештою, астрономам тодішнього УжДУ ввічливо подякували за знахідку й одночасно повідомили, що даних про подібні явища, як у Європі, так і в Азії, у них є багато. Цікавий випадок стався й 17 листопада 1989 року. Тоді рахівських пожежників повідомили про загорання на фермі села Богдан. Утім, коли вони прибули на місце, з’ясувалося: це не пожежа, а дивний небесний вогонь, схожий на яскраво-червону хмару, що летіла на великій швидкості. За якийсь час її побачили жителі Хустщини, Іршавщини, Мукачівщини, Ужгородщини та обласного центру. А в березні 1991-го житель села Білки Іршавського району розповідав, що бачив у небі яскраву кулю, яка нібито приземлилася, затим чоловік почув якусь незрозумілу мову. За кілька хвилин об’єкт почав підніматися, поки зовсім не зник із поля зору. І таких випадків було чимало.

– А чи знайомі ви з людьми, які мали контакти з прибульцями?

– Так, і таких людей в Україні немало. Пригадую, у 1989 році чоловік із Кіровоградщини мав контакт п’ятого виду. Сьогодні цьому дідусю минуло 70, але його випадок досі ніхто не може пояснити. На Закарпатті ж, наприклад, у 1991-му жителька Мукачева, побачивши в небі НЛО, виявила на власному тілі дивні зображення у вигляді листків дерева. Пізніше в неї проявилися здібності до ясновидіння. А в 1994 році вже ужгородка стверджувала, що мала зустріч з істотами позаземного походження.

– Наскільки серйозно сьогодні в Україні розвинена уфологія?

– Уфологія в Україні, як і в більшості країн світу, відноситься до квазінаук (це синонім «паранаук») – насамперед через відсутність незаперечних доказів існування явищ, які вивчає. Організація, яка об’єднує українських уфологів, є неурядовою, ми не отримуємо державної підтримки, як це є в деяких країнах Європи, і вся робота науковців та любителів тримається на їхньому ентузіазмі.

Олександра КУКОЛЬ, "Закарпатська правда"

Ярослав Сочка народився 1977 року на Іршавщині. У 1998-му заснував уфологічний клуб УФОДОС, автор «Уфологічного словника-довідника» (1998 – 2004), книг «НЛО над Києвом» (2011), «НЛО. Українська епопея» (2011), численних публікацій на уфологічну тематику. З 2011-го спільно з ГО «Віжи-3000» просуває ідеї створення координуючого центру по зв’язках із позаземними цивілізаціями.

У квітні 2011 року Ярослава Сочку рішенням міжнародної ради «Віжи-3000» за значний внесок у розвиток уфології, велику наукову роботу з питань «феномена НЛО» та аномальних явищ нагороджено міжнародним нагрудним знаком.