Закарпатець у Флоренції

Художник Сергій Чубірко, який живе й викладає в Італії, мріє про виставку на Батьківщині

Ми зустрілися на ужгородському Корзо. «Мій учень», — з гордістю представив відомий мистецтвознавець Михайло Сирохман симпатичного підтягнутого чоловіка, який аж світився позитивною енергетикою. «Йому б актором бути», — подумалося тоді. Але Сергій Чубірко виявився художником — родом із села Підполоззя на Воловеччині.

Сергій Чубірко звернув на себе увагу фахівців ще під час навчання в Ужгородському коледжі мистецтв. Після дворічної служби у війську він здобував освіту у Всеросійській академії мистецтв у Петербурзі. На цьому етапі художник відзначився тим, що отримав щорічну премію Академії за найкращий рисунок, а 15 його робiт увійшли до книжки «Навчальний рисунок». Студентські малюнки Чубірка купували не тільки колекціонери різних країн, а й музеї рисунку в Іспанії та Лос–Анджелесі. Природно, що він продовжує своє навчання в аспірантурі Академії. Після трьох років наукової роботи закарпатця запросили викладати у... Китай. Сім місяців він навчав рисунку студентів художньої академії у місті Ченду провінції Січуань. Заодно зробив там персональну виставку в 2007 році.

Ще в Петербурзі закарпатець одружився з англійським філологом Іриною, яка тепер стала йому незмінним помічником і перекладачем у мандрах. Адже вже рік Сергій Чубірко живе і працює у Флоренції, де викладає у приватній академії студентам із різних країн. Однак, незважаючи на великий географічний досвід, Закарпаття продовжує жити в серці художника. Свідченням цього є його дипломна робота: «Закарпатська коляда». У цій картині відчувається містичність і магнетизм гірського краю й водночас прочитується щось від середньовіччя Брейгеля. Свою вправність Сергій Чубірко демонструє і в графіці, і в портреті, зокрема в його доробку цікавий портрет Папи Римського Бенедикта XVI.

Сам Сергій зізнається, що всюди відчуває себе гостем, тому з часом хотів би повернутися на Закарпаття. Або принаймні на кілька місяців приїжджати у рідний край, де живуть його батьки. Зараз на Закарпаттi він радше гість, проте, можливо, вже наступного року ситуація зміниться, й він надовше завітає до нас на гостину, щоб представити власну виставку в Ужгороді. «Треба лише назбирати матеріал на експозицію, адже картини розкуповують дуже швидко, — усміхається Сергій. — Але я прагну цього, бо дуже хочеться показати своїм викладачам і друзям, чого навчився».

Олександр ГАВРОШ