Закарпатські підприємці : "Не те що Кариби – світу білого не побачимо"

Закарпатські підприємці не вважають, що пенсійна реформа вирішить проблеми, через які вона
нібито затівається...

Зі скрипом рушив віз податкової реформи. Щоправда, поки не видно нічого хорошого, до чого б
він міг привезти. Посилено намагаються урядовці дати старт і пенсійній реформі. Проте, схоже, і в
ній утрачено найголовніше – соціальні орієнтири.

Мирослава КАЛАМУНЯК, директор Ужгородської швейної фабрики:

– Пенсійна реформа нашій державі дуже потрібна. Однак вона не вирішить проблем гідного
забезпечення літніх людей і наповнення Пенсійного фонду. Зокрема, ті гроші, які передбачається
зекономити, можна заробити десятком інших способів, насамперед – зменшивши бюджетні
витрати.

Пенсійний вік для жінок можна продовжити, але не для всіх і не однаково. Хоча, справді, чимало
жінок могли б іще працювати, але, водночас, бачу, як нелегко, скажімо, прекрасній статі у нас на
фабриці. Та й, зрештою, продуктивність праці, навіть при тому, що є великий досвід роботи, уже не
та, що в молодих.

Не передбачено особливого позитиву й для роботодавців. Нарахування на зарплату, які мусимо
віддавати до фондів, у тому числі й Пенсійного, і далі становлять більшу частину того, що
розраховується на людину. Якби ще була надія, що ось нині відкладу собі, зекономлю, зате
потім зможу за ці кошти гідно відпочивати, як старші європейці, на провідних курортах світу,
– тоді, може, й варто було б потерпіти. Проте ні людині не випадає розраховувати на таке, ні
роботодавцю – заспокоювати себе, що платить гроші на хай і майбутнє, але добре життя своїх
працівників.

Марта ВОЛОЩУК, голова територіального відділення Асоціації платників податків України:
– Зауважень до проекту чимало, але я б виділила два, на мій погляд, наразі найсуттєвіші.
Насамперед уважаю, що продовження пенсійного віку для жінок аж на 5 років – це надто багато.
Друге – пенсіонери, які працюють, зокрема, якщо вони підприємці, не мали б сплачувати внесків
до Пенсійного фонду. Адже вони вже впродовж життя заробили собі на фінансову підтримку, і,
якщо далі трудяться, було б справедливо бодай так зменшити навантаження на їхній, зазвичай не
надто великий і дохідний бізнес.

Віктор ЯЦКО, директор аудиторської фірми "Респект-конфіденц", заступник голови
територіального відділення Спілки аудиторів України:

– Перед пенсійною реформою треба було б зробити багато інших дуже серйозних змін. Зокрема
в охороні здоров'я, бо продовжувати пенсійний вік можна лише тоді, коли є для кого це робити. У
нас же, на жаль, люди й до нинішнього порогу виходу на заслужений відпочинок не доживають.

Крім того, треба забезпечити людей роботою, працевлаштовувати молодь, бо нині й випускникам
шкіл, вишів дуже складно знайти роботу. Тепер же, виходить, наявні робочі місця люди літнього
віку займатимуть ще довше.

Освітяни, медики, працівни¬ки культури – на праці людей цих галузей тримається держава. Але
вони мають мізерні пенсії, а в десятки разів вищі отримують силовики, податківці, судді. Хіба ж вони мають більші заслуги перед державою? Хоча саме спецпенсії забирають у Пенсійному
фонді левову частку коштів. Реформа не передбачає вирішення цієї колізії. Люди повинні бачити
і кому саме, і за які заслуги держава платить більше, і ці кошти, звичайно, далеко не такій
кількості "спецпризначенців", як нині, слід було би платити з державного бюджету.

Пенсійна реформа – дуже серйозна справа, прорахунки в якій можуть призвести до відтоку
людських ресурсів, а люди, як відомо, – найбільше багатство держави. Економіка – механізм, який
сам себе здатен оздоровити. Але саме неграмотне втручання може завдати проблем. Поки що в
проекті реформи бачимо тільки спробу зменшити витрати з Пенсійного фонду через скорочення
числа адресатів виплат (з підняттям пенсійного віку) і намагання догодити МВФ, аби випросити
черговий транш позики.

Може, українці й самі б відкладали собі на пенсію, але накопичувальна система наразі
мертвонароджена: немає ні впевненості у завтрашньому дні, ні механізму контролю за
використанням цих коштів, ні довіри до держави.

Ментальне сприйняття будь-яких реформ – запорука їх успіху. А пенсійну реформу, як вона
пропонується нині, суспільство не сприймає.

Маргарита МОЩАК, голова РВ УСПП у Закарпатській області:

– Переконана, що пенсійна реформа потрібна Україні. Як кажуть, ще на вчора. Але не за рахунок
простих громадян.

Сьогодні пересічний україн¬ський пенсіонер отримує 1147 гривень, причому понад 60 % виплат
не більші за тисячу гривень. Пенсія українця становить менше половини його колишньої зарплати
та є однією з найнижчих у Європі. У той же час є громадяни, які отримують і по тридцять, і по
п'ятдесят тисяч гривень. Крім того, підвищувати пенсійний вік у країні, де тривалість життя є одною
з найнижчих у Старому світі, м'яко кажучи, не коректно.

Нинішня й попередні спроби запровадити пенсійну реформу в Україні – це використання вирваних
із контексту підходів інших держав, але ж без адаптації до української реальності.

Автори пенсійної реформи пропонують встановити 15-річний мінімальний страховий стаж для
призначення пенсії за віком, а нормативну тривалість страхового стажу для мінімальної пенсії
збільшити з 20 до 30 років для жінок і з 25 до 35 років – для чоловіків.

Тобто відразу трудовий стаж зростає на 10 років! Таким чином, сотні тисяч людей передпенсійного
віку, які досі мали достатній стаж для отримання пенсії за віком, після ухвалення цього документа
змушені ще 10 років працювати.

Якщо нині пенсію через інвалідність призначають за наявності мінімального стажу від 2 до 5
років – залежно від віку, то тепер пропонується нова шкала – від 5 до 15 років. Тобто інвалід
віком 55 років і більше повинен мати мінімум 15 років страхового стажу, 53–54-річний інвалід –
не менш ніж 14 років. А інвалідам ІІ і ІІІ груп, які раніше мали достатній стаж і право вибору між
пенсією через інвалідність та пенсією за віком, автори законопроекту приготували збільшення
нормативного стажу до 30–35 років. Відтак перекреслюється сама можливість вибору виду
пенсії, а з нею – і право на більш гідне існування. Наголошую: в Україні нині близько 2,5 мільйона
інвалідів!

Не забули автори законопроекту і про пенсіонерів, які працюють. Для них перерахунків виплат

при збільшенні прожиткового мінімуму не буде, і тільки після звільнення з роботи розмір пенсії
змінять, урахувавши прожитковий мінімум.

Підсумок такої новації для сотень тисяч людей – суттєве зниження річного доходу.

Для наукових і науково-пе¬дагогічних працівників скасовується надбавка за понаднормативний
стаж наукової роботи. Також автори законопроекту пропонують не виплачувати працюючому
науково-педагогічному працівнику достроково призначену чорнобильську або ветеранську
пенсію. Те саме стосується й чорнобильців, що далі трудяться, та ветеранів праці, які мають
право на спеціальну пенсію. До досягнення ними нового пенсійного віку спеціальна пенсія їм
виплачуватися не буде.

А де накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
яка має змінити застарілу солідарну? Її обіцяють впровадити, починаючи з року, "коли буде
досягнута бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду". Оскільки загальний дефіцит фонду на
2011 рік запланований у розмірі 58 міль¬ярдів гривень, а сума, яку уряд збирається заощадити,
реформуючи законодавство, мізерно мала – 1,7 мільярда гривень, цей рік не настане ніколи!

Як покрити дефіцит Пенсійного фонду, який перевищує двадцять мільярдів гривень? У нас
60 % бізнесу в тіні, і його тінізація, на жаль, триває. За словами віце-прем'єр-міністра, міністра
соціальної політики, у перший рік пенсійної реформи бюджет Пенсійного фонду додатково
отримає 1,8 мільярда гривень. Тобто цифри не зіставні із зусиллями й соціальною напруженістю,
що викликав законопроект. Неприпустимо вирішувати проблеми бюджету за рахунок найбільш
незахищених верств населення.

Л. ПОДОЛЯК