Зловживання правом, або рейдерський каток у суддівських руках

Тотальна інфляція нині роз'їдає всі сфери суспільного життя. Руйнівний її удар по добробуту громадян і фінансовій системі держави. Але це ніщо порівняно зі знеціненими мораллю, правом, обіцянками різнокаліберних чиновників.

Як наслідок - тотальна агресія, зневіра, апатія. В такому середовищі його величність корумпований бюрократ торжествує, безкарно набиваючи власні кишені.

Першість тут за органами українського судочинства. Чим більше їхні служителі просторікують про реформу системи, створення привабливого обліку Феміди, тим глибше грузнуть у різних махінаціях. Дуже часто між словами і вчинками космічна відстань.

Наприклад, у недавньому інтерв'ю одній із місцевих газет голова Апеляційного суду Івано-Франківської області Павло Гвоздик красиво говорить про формування нового обличчя правосуддя. В ідеалі воно має виглядати так: дві сторони, які не здатні самостійно знайти істину, сідають за стіл переговорів. Суд, вивчивши питання, виносить вердикт, що дає можливість усунути конфлікт. На жаль, часто трапляється інакше, визнає Павло Олександрович. За поспіхом ухвалених тисяч рішень спір залишають нерозв'язаним.

Брак у роботі, як бачимо, автор інтерв'ю списує на вал справ. І жодного натяку про умисел людей у мантії піти шляхом зацікавленості - особистої, корпоративної чи однієї зі сторін конфлікту, порушивши принцип неупередженості і справедливості. Тоді протистояння набуває хронічної форми. Люди надовго грузнуть у дебрях пекельних кіп Феміди. Залишають там гроші, час, здоров'я, а дехто й життя. Фактів тяганини можна навести безліч.

Приміром, резонансний випадок, пов'язаний зі спробою незаконно відчужити колишнє кафе "Молочне" в Івано-Франківську. У цій справі міський суд показав себе не з кращого боку. Він тільки ускладнив її, підігравши фінансове сильнішому. Наслідок закономірний - багатолітні перманентні процеси на виснаження сторін. Хай би пояснив П.Гвоздик громадськості, чому це стало можливим у його володіннях.

Як працює рейдерський каток у суддівських руках має нагоду відчути на собі директор ТзОВ "СПМК-618" Микола Ладовський. Він навіть знає, хто з сильних прикарпатського світу запав на приміщення підприємства. Добре відомий претендент і самому Павлу Олександровичу...

Рейдерство, каже в інтерв'ю голова Апеляційного суду, не свавілля, а зловживання правом. Нібито жертвам від цього легше, як назвуть дії охочих привласнити їхнє добро з безпосередньою участю "процесуальне незалежних", а насправді покірних гвинтиків у мантіях.

Споруда на вулиці Шеремети, 2 в обласному центрі, свідоцтво на право власності котрої має ТзОВ "СПМК-618", - поряд із Ратушею. Отже, надзвичайно спокуслива й дорога, бо розташована в золотому місці. Колись будинок належав міському житлово-експлуатаційному об'єднанню. Тоді він був у ветхому стані. Без серйозних ремонтних робіт міг завалитися.

Рішенням №295 від 12 листопада 1986 року Івано-Франківська міськрада передала списану будівлю на баланс госрозрахунковій монтажно-налагоджувальній дільниці тресту "Укрелеватормлинмонтаж". Згодом це підприємство її викупило. За власні кошти зробило реконструкцію, ремонт. Крім контори, облаштували шість кімнат для проживання своїх працівників, які виконували роз'їзні роботи. Бо специфіка підприємства тоді була така.

1993 року загальні збори акціонерів ліквідували гуртожиток після того, коли відпала в ньому потреба. Через певний час ВАТ "Украгромлинмонтаж", будучи співзасновником "СПМК-618", вносить у його статутний фонд адмінбудинок №2 на вулиці Шеремети в Івано-Франківську. Зробити це мало право, бо було власником майна. Жодних порушень закону при складанні актів прийому-передачі та внесенні його до статутного фонду ТзОВ "СПМК-618" не виявлено. У 2005 році це підтвердить Господарський суд Івано-Франківської області, а потім Львівський апеляційний...

Охочі прибрати ласий шматок до своїх рук не знайшли нічого кращого, ніж використати а брудній затії якусь Анжелу Новосад. Ця сумнівна персона під приводом того, що нібито в 1989 році разом із мамою та донькою жила в гуртожитку на першому поверсі будинку №2 на вулиці Шеремети, звернулася з заявою у міський суд. Хоча на підприємстві вона не працювала, тимчасового помешкання, їй тут не виділяли, а згідно з реєстром адресного бюро сімейство мешкало в Івано-Франківську на вулиці Миру, 18, суд "поспіхом" визнає за позивачкою право на користування кімнатою №1 із двох неізольованих приміщень.

Рішення взагалі абсурдне, бо там ішлося зовсім про інші підприємства. Жодного стосунку до ТзОВ "СПМК-618" не мало. Однак це не заважає поводирям Анжели Новосад використовувати його в боротьбі за об'єкт. Уже давно нема ВАТ "Украгромлинмонтаж" у зв'язку з ліквідацією. А настирлива позивачка все судиться. Сама процеси не відвідує, доручила адвокатові. Видно, заможна, коли стільки тратить на юридичні послуги. Тепер вона добивається, щоб спірну будівлю з допомогою суду повернути у власність територіальної громади. Це найоптимальніший шлях, із допомогою якого ляльководи намірені прихопити чуже майно.

Весною нинішнього року міський суд провадження у справі стосовно позовних вимог А.Новосад до ВАТ "Украгромпинмонтаж" закрив. Бо такої юридичної особи більше нема. Однак жінка повторно подає заяву про зміну предмету позову. Насправді лиш виключає з нього неіснуючого відповідача, а вимоги пред'явила ТзОВ "СПМК-618".

- Згідно з ч. З ст. 206 ЦПК України, -каже директор підприємства М.Ладовський, - у разі закриття провадження у спразі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав не допускається.

Але корифей суді всякої практики В.Барашков іншої думки, 12 серпня 2008 року він задовольняє позов. Ухвалив забрати будинок №2 на вулиці Шеремети у ТзОВ "СПМК-618" і передати в міську комунальну власність. Йому байдуже, що А.Новосад безпідставно вимагає повернення майна підприємства державі, бо на це її держава не уповноважувала. Будівля викуплена, реконструйована без бюджетної копійки. Товариство отримало свідоцтво про право власності на неї. Однак ті, хто прикривається А.Новосад, заручившись підтримкою колег П.Гвоздика з міського суду, нахабне пруть до поставленої мети. Тільки через місяць, коли минули строки оскарження здопомогою кількох звернень керівництві ТзОВ "СПМК-618" вдалося роздобуті-вердикт В.Барашкова.

Що це - свавілля чи зловживзння правом? - запитує М.Ладовський Павла Олександровича. Та й ми разом із ним.

Прикарпатська правда