Архієрейська Свята Літургія в честь Стрі́тення Госпо́днього в Ужгороді

У Хрестовоздвиженському Кафедральному Соборі м. Ужгорода відбулася Архієрейська Свята Літургія в честь празника Стрі́тення Госпо́днього.

Сьогодні, 15 лютого, в греко-католицькому Хрестовоздвиженському Кафедральному Соборі м. Ужгорода в честь великого празника Стрі́тення Госпо́днього відбулася Архієрейська Свята Літургія, яку очолював Правлячий єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан (Шашік), а співслужили йому настоятель Хрестовоздвиженського Кафедрального Собору м. Ужгорода о. Іван Тидір та духовенство Кафедрального Собору.

По закінченні Архієрейської Святої Літургії, відбулося мировання та освячення свічок.
Такі освячені свічки називають стрітенськими, або ж у народних традиціях «громичними», бо їх кладуть перед образами під час грози, щоби захистити людей і худобину від блискавиці.
Коли християни приходять із церкви в день Стрітення додому то запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення отримало назву у народі «Громиця».
Освячена свічка на Стрітення Господнє, за повір'ями, має надзвичайну силу бо оберігає поселю від великої бурі, грому, зливи чи смерчу, ниву — від вітролому чи граду, а родину — від бід, «злого ока», горя та важких хвороб.

Історія свята
Урочисто відзначати Стрітення Господнє почали ще з кінця V століття. Празнують цей празник в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Закон описаний у Старому Заповіті постановляв, що жінка яка народила хлопчика 40 днів, а дівчинки 80 днів, була ритуально нечистою. Після проходження цього часу для очищення кожна мати мала принести до святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба чи горлицю – як жертву очищення від гріхів. Коли ж жінка буде бідна, і неспроможна придбати ягня, то принесе вона лише дві горлиці. Після цього жінка вважалась очищеною (Лев. 12:1-8). Згідно з цим Законом, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, також кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. Та вона, все-таки в покорі, виконує припис Закону і також приносить у жертву дві горлиці (Лк. 2:23-24).
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк. 2:27-32)
Другою особою, що зустріла Ісуса в храмі була пророчиця Анна, про що також свідчить Євангеліє від Луки:
«Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, проживши з мужем сім років від свого дівоцтва, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав». (Лк. 2:35-38)
Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Назарету в Галилею (Лк. 2:39).
У церквах на Стрітення Господнє, за традицією, вірні посвячують свічки, які несуть до своїх домів як символ світла і очищення.
(Використаний довідковий матеріал взятий із Вікіпедії — вільної енциклопедії).

Т. Горянка