ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Березьке Нове Село на Закарпатті. Чим воно славне? (ФОТО)

    29 березня 2024 п'ятниця
    236 переглядів
    Закарпатське Берегуйфалу — село з мисливською душею

    Село з населенням менш ніж дві тисячі чоловік, яке з 1946 по 1991 роки носило назву Нове Село, а в 1991-му повернуло собі історичну назву Берегуйфалу, розташоване у північно-східній частині Берегівського району, за 14 км від районного центру, межуючи з великим лісовим масивом, за яким починається Іршавський район. Перші людські поселення на цій колись заболоченій та лісній місцевості визначаються VI століттям до нашої ери. Перший цивілізований населений пункт тут виник близько 1242 року, після того, як татари знищили розташоване неподалік велике поселення Нодьберег (тобто, Великі Береги – село з фортецею з земляних валів та дерев’яних укріплень, котре в 13-му столітті близько 30 років було центром комітату Берег.

    Люди, що врятувались, оселились на місцевості, захищеній лісами, чагарниками та болотами Чорного Мочара. Тут вони заснували нове поселення – Берегуйфалу, тобто буквально – Березьке Нове Село.

    Перша письмова згадка про Берегуйфалу датується 1378 роком. В XIV столітті село належало до Мукачівської домінії, а власниками села завжди були господарі Мукачівського замку - родина Гуняді, угорські королі та трансільванські князі, а з 1728 року — родина графа Шонборна. В 1566 році Берегуйфалу зазнало спустошливого набігу кримських татар. В 1595 мешканці села прийняли реформатську віру. Тривалий час в селі була дерев’яна церква, кам’яна ж з’явилася у реформатів в 1829 році, і діє понині.

    На подвір’ї церкви в 1991 р. встановлено пам'ятник на честь односельчан, що стали жертвами Другої світової війни та сталінських репресій.

    Поруч із церквою на стіні старовинної будівлі (орієнтовно – кінця ХІХ століття), в 1997 році вивішено меморіальну дошку на честь уродженця села, угорського вченого (фізика та математика), рідного дядька видатного письменника Моріца Жигмонда. Напис угорською мовою говорить: «В нашому селі народився Паллагі Дюла, 1867 – 1903, дядько письменника та перекладача Моріца Жигмонда». Сам будинок (в якому в радянський час розміщався дитячий садок) має доволі оригінальний, та водночас занедбаний, вигляд.

    В XVIII столітті в село часто навідувався угорський князь Ференц II Ракоці, в навколишніх лісах він любив полювати на тварин, яких тут було багато - включаючи ведмедів та вовків. З середини XVIII ст. право полювати в графських лісах отримали й місцеві селяни. Власне, вся історія Берегуйфалу так чи інакше пов’язана з мисливством. Так, в центрі села розташований мисливській будинок графа Шонборна (початку ХХ століття). Сьогодні він належить Берегуйфалівському лісництву Берегівського лісгоспу. Тривалий час масивна і гарна будівля з контрфорсами стояла без ремонту. Зовсім нещодавно мисливський будинок зазнав реконструкції, в ході якої коштом лісництва проведено укріплення фундаменту, стін, перекриття даху. На жаль, в дусі нинішнього часу, реконструктори перекрили дах геть не гармонійним із стилем старовинної садиби зеленим сучасним покриттям. Втім, це принаймні захистить будинок від опадів, і можна сподіватись, в майбутньому цей невеликий мисливський палац все ж відновлять як слід, згідно історичного вигляду.


    До реконструкції


    і після...

    Неподалік мисливського палацу розташований колодязь незвичної форми, 30-метрової глибини, з величезним, в людський зріст, колесом. В селі цей колодязь зветься «графською криницею». Під час реконструкції палацу була розчищена й шахта колодязя, над ним збудовано новий дах.

    Берегуйфалівському лісництву належить і місцеве вольєрне господарство площею маже 1500 га. Там розводять такі види тварин, як плямистий та благородний олені, косулі, лані, дикі кабани, лисиці, зайці, муфлони.
    В лісі на в’їзді з села знаходиться пам’ятник знак на честь радянського партизанського загону Дюли Усти, встановлений в 1975 році. Згідно напису на знаку, ця група десантувалась на цьому місці 8 серпня 1944 року. За місцем доглядають волонтери з Берегова (зокрема, з берегівського підрозділу ВГО «Ніхто крім нас», разом із дітьми-волонтерами з гуртків «Милосердя» та «Пошук», що діють при Берегівській школі-інтернаті).

    Загалом, Берегуйфалу виглядає вельми цікавим в архітектурному плані, з мощеними вулицями і численними старовинними будівлями різних епох – переважно австро-угорської, зустрічаються й чехословацькі.

    Маленькою та водночас визначною відмінністю села є дерев’яні однотипні поштові скриньки на парканах приватних будинків. Як довелося дізнатися, їх виготовляє місцевий столяр Андрій Тігор.

    Наразі село стоїть осторонь туристичного ажіотажу, під який потрапило кілька сіл Берегівщини, але можна сподіватися – колись туристичні маршрути проляжуть і через нього.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору