Чи оживе колись "каркас" мегасучасного СК у закарпатському Тячеві?

У жовтні 2011 року у Тячеві, в рамках святкування Дня міста, чиновники усіх рівнів – від міського до обласного – на території майданчика ЗОШ №1 по вулиці Вайди урочисто заклали капсулу під будівництво сучасного спорткомплексу.

Пообіцяли, що мегасучасний спортивний заклад – спортивну залу з двоповерховою адміністративною спорудою – тячівці побачать до кінця наступного року.

З того часу минає вже четвертий рік, але на цьому місці бовваніє лише каркас. За нашою інформацією, на цей об’єкт вже витрачено 5,4 млн. грн. Втім, про «якість» будівництва може свідчити хоча б той факт, що внаслідок сильного пориву вітру покриття на даху будівлі просто закотилось, як шмат тканини. І зараз, хоч будівельники більш-менш розрівняли настил, та все ж очевидно, що він деформований і потребує заміни.
До речі, ще 872 тисячі гривень Тячівська міська рада боргує за роботи за минулий рік. Чому не спішать розраховуватись, якщо в казні міста є понад 6 мільйонів гривень – теж питання.

Скільки ж коштів треба, щоб завершити будівництво? Як повідомляє «Вісник державних закупівель», 3 вересня 2011 року Тячівська міська рада уклала угоду з ТОВ «Ангар-Будсервіс» (м.Вінниця) на будівництво об’єкта вартістю майже 12 мільйонів гривень. На той час це було 1,12 мільйона євро. Порівняймо з сусідньою Європою: у 2012 році у польському містечку Старий Джікув було відкрито сучасну спортивну залу при школі – з трибунами для глядачів, оснащену всім необхідним інвентарем для гри у футбол, баскетбол, волейбол, гандбол. При бажанні зал можна розділити спеціальними шторками на дистанційному керуванні для тренування трьох різних команд. Як повідомляється на офіційному сайті Гміни Старий Джікув, вартість такого залу складає близько мільйона євро.

А що ж у нас? Якщо із запланованих 12 мільйонів гривень 5,4 вже витрачено, отже залишається 6,6 мільйонів у цінах 2013 року, або орієнтовно 620 тисяч євро. На сьогодні це у гривнях – 18,5 мільйонів. Ця сума автоматично відносить цей проект до розряду нездійсненних.

Чи можна й далі сподіватись на співфінансування з обласного бюджету? І наскільки було б справедливо по відношенню до мешканців інших населених пунктів району спрямовувати їх податки на об’єкт, який слугуватиме лише місту? Тут варто би подумати про можливості для сільських дітей, які подекуди взагалі не мають умов для занять спортом або займаються у пристосованих приміщеннях. Вже зараз у Тячівській ДЮСШ навчаються чимало дітей з навколишніх сіл – Буштина, Тересви, Руського Поля – тільки тому, що вдома просто немає де проводити заняття. В дирекції спортивної школи стверджують, що на весь величезний Тячівський район є лише п’ять залів, які більш-менш відповідають нормам. То що краще: виділити гроші, яких все одно не вистачить для того, щоб запустити суперсучасний спорткомплекс у місті, чи все-таки допомогти розвитку дитячого спорту у селі? У нинішній ситуації тотальної економії бюджетних ресурсів відповіді на ці питання очевидні.

Та й чи погодиться громада міста фінансувати будівництво спорткомплексу в той час, коли на порядок денний виходять інші важливі проблеми, як-от катастрофічна нестача місць у дитсадках, теж питання. Може, варто спочатку почати з малого – побудувати бодай одну громадську вбиральню, привести до ладу «Голубий Дунай», відремонтувати ще кілька вулиць? Вирішувати мешканцям міста.