Ці дві жінки - не сестри, але які вони схожі! (ФОТО)

Берегівчанки Надія Степанівна Савко та Валентина Василівна Турта не сестри, різні опанували спеціальності, але одна на одну трохи схожі. Тож що в них у житті спільного й що відмінного – читайте цю статтю та дізнавайтеся деталі.

Глянувши на фото, одразу й не скажеш, сестри рідні ці дві світловолосі жінки або ж ні! Треба світлини уважно роздивитися, аби знайти між ними спільності та відмінності. А коли вже розговоришся, поспілкуєшся, тоді тільки усвідомиш: хоча трохи схожі, але вони ані рідні, ані двоюрідні сестри, навіть своячками ніколи не були. Та навіть не куми, – ці веселі, життєрадісні та щирі жінки свого часу з різних закарпатських регіонів у наше місто прибули. До того ж кожна по-своєму вдома дитинство провела.

Попри все, у житті цих двох блондинок можна багато іншого ідентичного й тотожного знайти. По-перше, обидві вродливі й красиві, а також білолиці і ясночолі. По-друге, ще вони бадьорі, балакучі, благородні, поетичні та скромні. Епітетів, які їх характеризують, набереться значно більше. По-третє, обидві мають вищу освіту, хоча починали вчитися у середніх спеціальних навчальних закладах, щоправда, різного профілю – педагогічного у Мукачеві та харчового у Сваляві. Але є ще по-четверте й по-п‘яте, бо обидві народили по донечці й синочку, та навіть одинакові спеціальності їхні діти у майбутньому матимуть.
Щоправда, фах медика здобувають у різних українських містах: чарівна Беата Турта невдовзі лікарський диплом отримає в УжНУ, а ось Мар‘яна Савко свій похід за «білим халатом» у Одесі торік почала. Натомість Олександр на юриста також у цьому місті (як і сестра) навчається, щоправда, він уже п‘ятикурсник, а наразі працює на одній із фірм Берегова. А ось маленький Ілля Турта усього ще тільки у третій клас ходить, хлопчина він талановитий і кмітливий, тож у перспективі мати хоче бачити його юристом. Віриться: у цих добропорядних сім‘ях усі плани збудуться, адже вони не суєтно, а спокійно, вивірено та виважено крокують до мети.

Та найцікавіша деталь цієї невеличкої зарисовки про наших славних землячок у тому, що вони – ровесниці. Але не просто однолітки, а народилися в один рік, тобто з‘явилися на білий світ одного й того ж місяця та в один і той самий день – 19 липня 1974 року. Щоправда, з різницею в кілька годин. Не прийнято афішувати та привселюдно малювати вік жінок, але на цей раз вийдемо за рамки неписаних правил і таки про це повідомимо. Бо мало хто з нас має таких «повних» однолітків. А якщо вони і є, то ми про них просто не завжди інформацію маємо.

Про цей унікальний і неординарний факт я довідався у школі № 5, де свої вірші у третьому класі чудово, виразно, патріотично та лірично читала працівниця міськради Валентина Турта. По завершенні відкритого уроку, який бездоганно, вдумливо, живо, яскраво, потенційно, впевнено провела Надія Савко, поцікавився, що спільного мають поетеса та вчителька? Відтак уже на їхнє запитання, чому, мовляв, цікавлюся, відповів: вельми схожі візуально, та й характери, очевидно, мають одинакові. В один голос зауважили: є тільки ровесницями, оце і все, що їх поєднує. А якщо конкретніше, то народилися одного дня, числа та року. За це уклінно вдячні своїм матерям, що подарували їм життя сорок два роки тому.

Відтак моє журналістське міні-розслідування засвідчило цілу низку фактів, які свідчать про певну спорідненість їхніх жіночих душ. Гороскоп у них також один – народилися під знаком зодіаку Рак, душі мають співочі, щедрі, у серцях завжди палахкотить вогонь добра. Щоправда, Валентина здавна пише гарні вірші, а Надія має хорошу дикцію, вона як на уроках, так і в житті розмовляє правильно, чітко, емоційно, значливо, чим і підкорює хлопчиків і дівчаток. Уже п‘ять випусків у своєму педагогічному життєписі мала – чимало її вчорашніх учнів дорослими стали. Зустрічаються, спілкуються, діляться враженнями, згадують шкільні літа.

Що й казати, обидві співбесідниці талановиті. Хоча перша має свалявське коріння (мати Валі родом із Голубиного), а друга є уродженкою сусіднього з Берегівщиною села Жнятино. Дівочі прізвища у них також різні: Валя – Андрейко, а Надія була Шпеник. А як поодружувалися, то й прізвища, звісно, чоловіків узяли. З приводу того, як познайомилися, розповіли й насправді цікаву історію. Почалося все з того, що малий Ілля пішов у перший клас і треба було з дому принести біографічні дані батьків, аби вчителька могла дітям нагадати, коли тата й матір слід із днем народження привітати. Як-не-як, учитель у школі – це друга мати для малюка, вона все про своїх вихованців зобов’язана знати.

А коли довідалися, що ровесниці, мають багато спільного, то тішилися, згадували, як проходить життя, які епізоди найбільше в біографії схвилювали тощо. Безперечно, поділилися думками, як відзначають день народження, тим паче, що в них він одного літнього числа. Із того часу бачаться частіше, відтак обмінялися навіть телефонами, і коли налягає туга – дзвонять і спілкуються. Повідали, що контакти двох споріднених душ – це чудові ліки для бадьорості, свіжості, жвавості, вони додають сили, енергії, запалу, наснаги.

Ось такі вони, ці дві біловолоски-берегівчанки. Цьогоріч блондинки теж позмагаються», хто кому першою зателефонує та привітає, здоров‘я й чисто жіночого щастя побажає. Але те, що каву на свій день народження вип‘ють – не сумніваються. Мають вони також улюблену пору року – весна обом до снаги й до душі, своїми зеленими барвами вона незвичайна та особлива. Працівниця місцевого самоврядування обожнює жовтий колір, а педагог-ровесниця – зелений і рожевий. Валентина любить такі дитячі імена, як Ілля та Соломія, а ось Надія віддає перевагу Юрка, Сашкам, Анна-Маріям і Софіям. Про мрії: обидві хочуть миру на землі та щасливого майбуття для своїх дітей.

І насамкінець. Це, як кажуть, новина із останньої пошти. Міськрадівка Валя Турта з Андріаною Сабов є фаворитами на гімн Закарпаття, який, як повідомляють портали, порвав Інтернет-мережу. Як відомо, він звучав нещодавно, коли на стіні міськради урочисто відкривали пам‘ятний барельєф Юрію Михайловичу Гецку. Отже, є привід Валентині зателефонувати та її з цією подією у її творчому житті привітати. Схоже, одними з перших це вчинять її ровесниця Надія Савко і автор статті.

Михайло СИНЬООКИЙ