Дорожники Ужгородщини до зими готові (!?..)

Який знак «питання» чи «оклику» заголовку в кінці поставити і з’ясовувала наш кореспондент під час відвідин дорожніх організацій та огляду доріг Ужгородщини.

З приходом холодної пори перед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування гостро постає питання щодо утримання автомобільних доріг району в зимовий період. І попри всі наміри та кроки влади, як показує досвід останніх років, надзвичайні ситуації, коли внаслідок снігових заметів блокується транспортне сполучення з деякими селами району, з завидною сталістю повторюються. Власне, аби знову не наступити на ті ж граблі цьогоріч, й був зорганізований цей рейд.

Але, спочатку кілька цифр. Протяжність доріг загального призначення по району, не враховуючи комунальних близько 400 кілометрів. Задля належного обслуговування яких потрібен запас пісчано-соляної суміші в півтори тисячі кубів. Крім того, паливно-мастильних матеріалів – по кілька тонн солярки та бензину, тобто у екстремальні дні – майже по тисячі літрів на добу. Має бути «на ходу» вся техніка.

Що маємо? Далі пряма мова:

Богдан ЩЕРБАН, начальник філії «Ужгородський «Райавтодор»:

– Наразі філія знаходиться в стані розформування. Нас об’єднують із Ужгородською ДЕД.
Наведу лишень факти, а висновки робіть самі. Колектив у кількості 30-ти працівників уже чотири місяці не отримує зарплату. І я, чесно кажучи, не впевнений, що у разі різкого погіршення погодних умов, усі вони погодяться вийти на роботу за першим дзвінком. Пісчано-соляної суміші при необхідних 600 кубів, є – 400. Бензину – нуль літрів. Наявна техніка – старенька і потребує ремонту та заміни комплектуючих.
Наостанок хочу зауважити наступне. Підготовка дорожників до утримання доріг взимку, звісно, вимагає особливої уваги. Але до зими мають бути готовими усі. Мовлене стосується як сільських рад, так і водіїв фур, автоперевізників тощо. Й лише спільними зусиллями можна буде гідно протистояти викликам погоди.

Михайло СЕМЕНЮК, начальник філії «Ужгородська дорожньо-експлуатаційна дільниця»:

– Нині на складах є 640 тонн висівок, 450 т – солі; 3,5 тисячі літрів дизельного пального. Із 12 одиниць техніки наразі один трактор та навантажувач чекаємо після капремонту.
В той же час, у зв’язку з відсутністю державного фінансування філія боргує своїм працівникам заробітну плату за чотири місяці. До того ж, реорганізація та злиття двох філій в одну структуру наводить на гіркі думки. Річ у тім, що до 120 кілометрів автошляхів, які ми обслуговували додалося ще 260 «райавтодорівських». І нині одна фірма опікуватиметься майже 400-ма кілометрами. Як і в попередні роки, першочергово обслуговуватимуться траси державного значення, відтак територіальні і насамкінець – районні дороги. І я не впевнений, що такий порядок усім догодить. Як і рішення щодо оптимізації філії.

Роман МАЛКО, начальник відділу цивільного захисту населення РДА:

– Нагадаю, що координація комплексу робіт, пов’язаних із попередженням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій та реальної готовності до реагування на них, є одним із основних і пріоритетних завдань органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Власне, тому керівництво району й прийняло рішення визначити «слабкі» місця готовності дорожників до експлуатаційного утримання дорожньої мережі взимку.
Як показує досвід попередніх років, проблеми з розчисткою доріг від снігу, передовсім стосується напрямків до, так званих гірських сіл – Ярка, Кибляр, Худльова. Виникають проблеми із заметами на дорозі Тийглаш – Р.Геївці – М.Геївці. Саме тому під час зустрічі з дорожниками й акцентую їх увагу на цьому. Окрім того, за дорученням керівництва, мій відділ має допомогти їм у вирішенні деяких організаційних питань. Йдеться, передовсім, про укладення договорів із сільрадами щодо розчистки доріг та створення резервного запасу паливно-мастильних матеріалів для ліквідації можливих надзвичайних ситуацій. Загалом накопичення матеріальних резервів дорожніми організаціями проводиться повільно, що не дає змоги своєчасно забезпечити належним чином проведення аварійно-відновлювальних робіт. І в даній ситуації каменем спотикання стало недостатнє фінансування останніх.

…Підсумовуючи почуте та побачене, оптимізму не додалося. Не дуже хочеться, як два роки тому, разом із еменесниками на 30-тонному шляхопрокладачі визволяти зі снігової пастки шкільний автобус разом із учнями, чи витягувати із замету хлібовозку. А так було… Думаю, що й жителів сіл така перспектива не тішить.

Саме тому, допоки природа дала час надолужити, виправити, підготуватися, цим варто скористатися.

Тетяна СТРОГА

P. S. У заголовку так і хочеться поставити три, а може й більше крапок.