Дивовижна краса ранку в Карпатах (ФОТО)

Подорож в Карпати подарувала багато сюжетів. Туманних, яскравих, соковитих і просто неймовірних.

Уявіть собі – встаєш з ранку, в половині четвертої і намагаєшся туманним поглядом у вікно зрозуміти яка буде погода. А за вікном була суцільна хмарність і вітерець. Там нас чекали неймовірні тумани і корівки, дзвінкі дзвіночки в імлі …

По дорозі в гору з туману випливали предмети – паркан, кінь, дерево. Трохи синювата туманна імла щільно огортала все навколо. Густа трава, висотою по пояс, була покрита діамантами роси. Красиво, але дуже мокро)

Поки піднялися над туманом – зійшло сім потів. Зате вид відкривався приголомшливий – сонце тільки початло пробиватися крізь туман, підсвічуючи верхівки дерев.

Над пагорбами клубочилися жовті, червоні, рожеві тумани. Вітер ганяв їх, то накриваючи нас з головою, то відкриваючи вид на світанок.

Роса світилася тисячами діамантів.

Коли сонце піднялося, туман трохи опустився вниз, відкриваючи верхівки лісу.

Заради такої краси ми, власне, і їхали в Карпати …

А ось це явище ви зможете зустріти тільки в горах, і то дуже і дуже рідко. Називається воно Біла або туманна веселка. Туманна веселка (біла веселка) – веселка, що представляє собою широку блискучу білу дугу, обумовлену заломленням і розсіюванням світла в дуже дрібних крапельках води. Відсутність колірного забарвлення, як у звичайної веселки, пояснюється відносно малими розмірами крапельок води. Внутрішня сторона білої веселки може бути трохи забарвлена у фіолетовий колір, а зовнішня – в оранжевий.

Але нам пощастило вдвічі – по центру веселки видніється ще й Брокенський привид! Це таке оптичне явище, при якому спостерігач бачить власну тінь, яка в свою чергу лежить на прозорому середовищі, розсіює світло, наприклад на тумані або хмарі.

Трохи далі по схилу мирно паслися місцеві корівки, подзвонюючи дзвіночками.

А туман пронизували промені світанкового сонця.

Вітер потроху почав розганяти білу пелену, але в долині і раніше пливла туманна річка.

Корови з подивом спостерігали за чоловічками, які носилися туди-сюди по схилу, заважаючи відпочивати))

Вже на зворотному шляху пощастило побачити просто космічне світло – неймовірні промені, які просто пронизували небо!

Таке відчуття, що за лісом поставили потужний прожектор, і він світив крізь гілки і туман …

Це один з моїх улюблених сюжетів – промені, що проходять крізь туман:

І останнє фото того ранку – дерево, яке я знімаю кожен виїзд в Карпатах)