Георгій Кирпа нагадав про себе через 10 років

У 2004 році на відкритті нового вокзалу в Ужгороді залізничники облаштували у центральному залі вокзалу меморіальний комплекс-куточок пам’яті свого прославленого колеги — Героя України Георгія Миколайовича Кірпи. Тут, біля високої світлої колони, на якій стоїть його погруддя, завжди є живі квіти...

Відкриваючи у жовтні 2004 р. вокзальний комплекс станції Ужгород, Георгій Миколайович Кірпа мовив присутнім, що мріяв про реалізацію цього проекту понад 20 літ. Тож коли рішення про зведення нового вокзалу в головному місті Закарпаття було ухвалене на найвищому державному рівні, залізничники взялися до праці з максимальним завзяттям і спорудили багатоелементний об’єкт усього за вісім місяців.

«Попередній вокзал прослугував цьому краєві понад 100 років, — сказав тоді Георгій Кірпа, — і я впевнений, що новий прослугує не менше». Отже, 6 жовтня 2014 р. вокзал станції Ужгород виконав настанову на перші 10 %. І слід зазначити, що впорався з цим блискуче.

Старий вокзал

Залізничне сполучення Ужгород отримав ще у 1872 р., коли перша колія з’єднала місто з Ніредьгазою. У 1904 р. прокладено колію, яка з’єднала Закарпаття та Галичину. Тоді ж тут було зведено двоповерхову вокзальну споруду, до якої вела вулиця Станційна. Підприємці вважали, що залізнична лінія від Відня дасть неабиякий поштовх для розвитку промисловості, дозволить вивозити специфічні карпатські вантажі, а також продукти виноробства, якими славилося Закарпаття. Лінію від Ужгорода до Волосянок проінвестувала Англія, теж зацікавлена у розвитку залізниці в цьому регіоні.

Двоповерховий вокзал став для двадцятитисячного міста неабиякою гордістю. Його архітектуру можна було назвати водночас величною та камерною, а функціональність вокзалу дозволила йому пропрацювати понад століття, а потому ще й стати цілком сучасним приміським вокзалом поряд з новим. Тут працювали кафе і ресторан, камери зберігання багажу, зал очікування, ну і, звичайно, каси. По Другій світовій війні мала відбутися масштабна перебудова вокзалу, під час проведення якої його планували оздобити за всіма правилами соцреалістичного будівництва, одначе, на щастя, проект не втілили у життя. Вдруге надати вокзалові в Ужгороді «правильного радянського» вигляду планували до проведення Олімпіади-80 у Москві. Проте і цього разу плани не реалізували, оскільки перебудовувати врешті-решт вирішили вокзал у Чопі. Ще через кілька років начальник Ужгородського відділка залізниці Георгій Кірпа розпочинає перебудову вокзалу з облаштування перону та переходу... Тоді справу довелося полишити — забракло коштів.

Здійснена мрія

Пізніше, коли вокзал-красень в Ужгороді постав, Георгій Миколайович зізнався, що у 80-х цей незавершений ремонт був чи не єдиним проектом, який потішив його тим, що так і не був реалізований. Бо зведення запланованого десятиповерхового вокзалу на довгі роки «розрізало» б архітектурний пейзаж міста, спотворивши залізничні ворота краю. Натомість у 2003 р. до розробки нового проекту, будівельних та оздоблювальних робіт залізничники залучили кращих європейських архітекторів та всі підрозділи Львівської залізниці — будівельні управління та будівельні поїзди. Щодоби у три зміни на об’єкті працювали 1 тис.—1 тис. 200 осіб. Кожен етап роботи особисто контролював начальник Львівської залізниці Богдан Піх. Саме він наполіг, щоб вокзал станції Ужгород набув незабутнього колоритного закарпатського вигляду, нагадуючи замок, у якому живуть поважні вельможі.

Згідно із задумом проектувальників, старий і новий, зведений з нуля, вокзали утворюють комплекс із приміського і головного вокзалів. Тут великі, світлі та просторі зали очікування, комфортні кімнати відпочинку, функціональні каси, камери зберігання багажу, медпункт, інфраструктура для маломобільних пасажирів. До колій є вихід через підземні переходи, а інваліди можуть скористатися спеціальними ліфтами. Обрамлює вокзал ошатна привокзальна площа. Центральний касовий зал з оригінальним фонтаном у самісінькому центрі — це улюблене місце не лише для пасажирів, а й для мешканців міста, які часто приходять сюди на прогулянку. Щодоби головний вокзал обслуговує близько 800 пасажирів, а ще понад 1 тис. осіб приймає приміський вокзал.

У штатному розкладі лише начальник

На момент початку побудови вокзалу цей об’єкт був лише приміщенням у складі станції Ужгород. І лише коли залізничники зрозуміли, що комплекс зі старого і нового вокзалів буде справді потужною зв’язкою, то вирішили створити відокремлений підрозділ «Вокзал станції Ужгород». 1 жовтня 2004 р. у штатному розписі нового підрозділу був лише один запис: «Начальник вокзалу — Василь Михайлович Нодь». Через рік у підпорядкуванні керівника було вже 220 залізничників. Нині Василь Нодь працює начальником Ужгородської дирекції залізничних перевезень. Він каже, що найбільше тішить його те, що головні залізничні ворота Срібної землі спроектовано і зведено за принципом «усе для пасажира». «Я радий, що тепер ужгородці можуть почувати себе на вокзалі у своєму місті не гірше, аніж на вокзалах у Львові чи Києві», — мовить Василь Михайлович. І додає: «Коли ми підемо в Європу, то навіть у ній це буде аж ніяк не останній вокзал».

Про родзинки Ужгородського вокзалу його працівники можуть розповідати годинами. У кожного — вагон і невеличкий візок спогадів, кумедних історій, повчальних і щемливих згадок... Приміром, тут люблять нагадувати, що центральна вежа на вокзалі така висока, що стрілки годинника на ній із зовнішнього боку перевести просто неможливо, адже жодна організація у місті не має достатньо високої вишки. А ще не всі знають, що на місці, де зараз красується оригінальний фонтан, мало бути інформаційне бюро, подібне до столичного. Та й загалом цей вокзал, попри надшвидке його зведення, постійні зміни у проекті (навіть під час проведення робіт) та чималу вартість об’єкта, ось уже впродовж десяти років є незмінною гордістю не лише закарпатських залізничників, а й працівників усієї Львівської сталевої магістралі.

Цеглини пам’яті

У 2004 р. ужгородські залізничники облаштували у центральному залі вокзалу меморіальний комплекс-куточок пам’яті свого прославленого колеги — Героя України Георгія Миколайовича Кірпи. Тут, біля високої світлої колони, на якій стоїть його погруддя, завжди є живі квіти. А у 2005 р. влада Ужгорода ухвалила рішення назвати прилеглу до вокзалу площу іменем Г. М. Кірпи. Також на згадку про міністра транспорту щороку на вокзалі проводять пам’ятні урочистості та змагання за кубок Кірпи. Ентузіастом і незмінним організатором їх є колишній начальник штабу будівництва вокзального комплексу, а нині голова територіального комітету профспілки Ярослав Афтанас. Він може годинами захоплено розповідати про те, як у надзвичайно стислі терміни тут спорудили не лише вокзал, а й величезний залізничний комплекс з багажним відділенням, пунктом екіпірування пасажирських вагонів, замінили дев’ять колій, побудували тунельний прохід до накритих ажурними навісами платформ. Особлива гордість керівника — система водопостачання та водовідведення об’єкта, адже сюди вода від свердловин залізниці доставляється спеціально прокладеним семикілометровим водогоном, а відтак система постачання водою вокзального комплексу повністю автономна.

Начальник вокзалу Юрій Товт не приховує гордості за своє місце праці. «Цей об’єкт залізничники звели на совість, оскільки вони звикли працювати зі щирим серцем і цілковитою самовіддачею, — каже він. — За 10 років тут практично нічого не змінилося, бо тоді, у 2004-му, все робилося за найсучаснішими технологіями, тож і нині вокзал має вигляд нового, хоча він уже й десятирічний!». За словами керівника, час провів потужну кадрову роботу на вокзалі, і за десять літ на ньому сформувалася справжня команда — колектив зі 118 однодумців, котрі готові виконати будь-яке виробниче завдання. «Ми тут, скажу без пафосу, живемо за принципом «один за всіх і всі за одного», — мовить Юрій Товт. — Усі роботи на вокзалі виконуємо силами колективу, постійно спонукаємо одне одного до нових ідей, а потому разом думаємо, як їх втілити в життя. І втілюємо!». Начальник вокзалу сказав, що чергову ідею — облаштування кімнат відпочинку новою системою супутникового телебачення та зал підвищеного комфорту вайфаєм — втілять уже наступного місяця.

***

Міністр транспорту та зв'язку України, генеральний директор Укрзалізниці Георгій Кірпа був також і засновником партії «ВІДРОДЖЕННЯ».