І знову безцінна втрата на Сході… Закарпаття втратило ще одного сина – СКІФА з Мукачево

Сьогодні батальйон “Айдар”, Закарпаття і Україна в цілому понесли не поправну втрату – не стало закарпатського добровольця Олега Сидора (позивний ще з Майдану “СКІФ” ), 1977р.н., батька 2-ох дітей, що проживав на Мукачівщині у с. Кендерешово.

Свій перший військовий досвід як снайпер-розвідник здобув, Олег, в 31-й Хіровській Десантно-штурмовій бригаді, потім продовжував тривалий час службу за контрактом.

Згодом звільнився із лав Збройних Сил України і працював сам на себе, не цурався жодної роботи, був хорошим сім’янином та люблячим батьком.

Активну громадську позицію та боротьбу за справедливість і свободу ,Олег, почав ще до Майдану, ”закривши” декілька нарко-лабораторій на Мукачівщині. А в січні 2014 року він продовжив свою боротьбу на Майдані у столиці, де спочатку входив до Закарпатського підрозділу 7 сотні Самооборони Майдану, а в подальшому очолив вже свій підрозділ Групи Швидкого Реагування ”ЯСТРУБ” в складі 8-ї афганської сотні.

Цей воїн був учасником всіх зіткнень: на Майдані, на Грушевського, на Хрещатику при штурмі Українського дому, на Інститутській. 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку та прилеглих вулицях він разом зі своїм підрозділом виводили з під обстрілів людей, забезпечували їх захист, виявляли диверсантів. Він один із трьох, хто 18 лютого на Інститутській, в білому камуфляжі, стояв до останнього біля Жовтневого палацу, стримуючи відчайдушно всіма підручними засобами ”беркутівців”, в т.ч. і БТР з водометом. І змушені були покинути позиції, коли зі сцени Майдану закричали: ”Хлопці в білих камуфляжах спускайтеся, ви там самі…”. Там же він отримав також і свою першу травму – опіки лиця внаслідок розірваної гранати.

Багато з його майданівських побратимів-бійців по сьогоднішній день продовжують боротися на Південному Сході за свободу нашої країни, а деякі, як Герої, вже спочивають з миром.

Скіф брав участь майже у всіх битвах на Луганщині за свободу та незалежність України. Разом зі своїм підрозділом брав участь у звільнені більше десятка населених пунктів, серед них: Лутугине, Хрящувате, Георгіївка, Бахмутівка,Щастя, Металіст, Новосвітлівка, де в серпні 2014року бій тривав запеклих 14 днів та отримав вогнепальне поранення внаслідок обстрілів ”Градом” з фосфорним ураженням тіла, внаслідок використання заборонених міжнародними конвенціями снарядів.

Сам не раз виводив з боїв свій підрозділ практично без втрат та важких ушкоджень, мав великий авторитет серед бійців. Після нетривалої реабілітації повернувся до батальйону, де нажаль загинув.
Поховають Героя в рідному Закарпатті.

Прощання з Олегом відбудеться також в м. Києві в на Майданні Незалежності.

Вічна пам’ять Герою та співчуття рідним!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!