Іде дубовими гаями – серце радіє й цвіте барвінково душа! (ФОТО)

Батьковою стежкою пішов сам і синові порадив!

Високий, стрункий, з акуратно підстриженими вусиками Михайло Юрійович твердою ходою справжнього господаря зустрічає нас біля Шевчеківської алеї – своєї гордості. А поруч і друга його гордість – збудоване шість років тому під його керівництвом нове лісництво. Будинок начето й невеликий, але по-сучасному функціональний: кілька кабінетів, душова, електрика підведена підземним кабелем, у кранах своя живильна вода, камін на дровах. І все охайне, доглянуте, чисте до блиску. Найприскіпливіша господиня позаздрить...
Та й що казати – лісничого Ужгородського лісництва, яке розташоване у Нижньому Солотвині, Михайла Куштана величають високофаховим керівником, людиною принциповою й чесною. Це нині цінується по-особливому. «Якщо б на його місці був хтось інший, то можна не сумніватися – ці столітні дуби і чудові гаї навколо Ужгорода давно б не шуміли... У кращому випадку – їх би конкретно прорідили», - якось начебто думаючи вголос про місію свого підлеглого мимохіть кинув директор держлісгоспу Василь Кий.
Справді: Куштана одні поважають, інші не насмілюються навіть запропонувати щось «не те». Знають: він суворо дотримується закону й принципу берегти ліси.
І це не просто слова – це кредо Куштана. Це той життєвий стержень, який успадкував од батька. Бо любити Карпати, наші синьогори, чути й слухати голос лісів – то такий же талант, як писати музику, малювати картини, творити поезію. І він дається не кожному.
На легке зауваження, чому в нього досить суворий вигляд, Михайло Юрійович уловив жарт і з посмішкою відповідає: «Я ж народився в Лютій!..» Слово поза слово і лісничий поринув у ліричні спогади, збережені з далекого дитинства:
- Батько працював лісником. І ту ніжну любов до природи привив і мені. Село Люта лежить у долині. Там надзвичайно гарні місця. Коли розквітає весна, то внизу все буяє, а на полонині Руній – ще білий ковпак снігу. Літо там пречудове – повітря свіже, вітрик лагідний, гудуть джмелі й квіти пахнуть медом – не можу забути... А осінь дивовижна – хочеться мріяти, душа радіє й цвіте ніжністю, як той барвінок у садку... Я ріс, постійно буваючи на природі. І поза нею себе не мислю. Ця тяга й повела мене після школи у Сторожинецький лісовий технікум. А перед тим трохи попрацював у лісі, аби вже точно переконатися, куди поступати.
Після технікуму відслужив у армії, тоді пішов працювати лісником у Волосянківське лісництво Жорнавського лісокомбінату. І аж так – маючи добру практику й рекомендації старших – подався до Львівського лісотехнічного інституту.Заочно. А далі – ціла вервечка посад: технік-лісівник у Ставненському лісництві, інженер лісового господарства у Жорнаві. Звідти 83-го перевівся в Ужгородський лісокомбінат. Спочатку – помічник лісничого, тоді інженер лісового господарства, а з 2002 року і по сьогодні – лісничий Ужгородського лісництва. Майже півтора десятка літ!

Це – легені Ужгорода й околиць

Ужгородське лісництво займає неповних п’ять тисяч гектарів. Його ліси відносяться до рекреаційно-оздоровчих, тобто прирівняні до першої категорії. Вони і є легенями Ужгорода, навколишніх сіл та й цілого прикордонного і транзитного району. Саме в цій локації з року в рік зростає число автівок, будинків, об’єктів соціальної сфери. Тож, збільшується й загазованість. Її «фільтрують» насамперед дубові гаї (майже сорок відсотків насаджень), старовікові й молоді буки, які складають трохи більше половини всіх лісів. І до одного відсотка вічнозелених хвойних дерев. Ця природна «машина» цілодобово виробляє кисень, робить повітря цілющим і свіжим. Акумулює своїм корінням тисячі й тисячі тон чистісінької води... На сторожі цього природного багатства й стоїть лісничий Куштан разом із сімома майстрами лісу, своїм помічником – їх у штаті лише дев’ятеро. Але це здружений і високофаховий колектив.І йому під силу увесь комплекс завдань, які слід вирішувати.
- Оскільки наші ліси покликані виконувати оздоровчу і водозахисну функції, - розповідає Михайло Юрійович, - то в нас рубок головного користування немає. Є тільки догляд за лісом. А це – освітлення, прочистки, прохідні й вибірково-санітарні рубки.
Тому працівникам лісництва з одного боку й легше стежити за порушниками. Хоча з іншого й важче. Адже на території, яка їм належить, - розташовано шість сільських рад. Це багато про що говорить. Як і те, що ліси обрамлюють обласний центр. І «хронічних» порушників, і людей, котрі прагнуть поживитися з лісу, зважаючи на нинішню ситуацію з дороговизною газу, - достатньо.
Але і лісівники та їхні численні помічники, і охорона лісу непохитні: нікому не дозволено махати сокирою й «забавлятися» бензопилою. Такий принцип сповідує лісничий і його підлеглі. Й так триває десятиліттями. Так і буде!..
Правда, багато шкоди наніс буревій 2014-го. Було повалено майже шістдесят тисяч кубометрів букового лісу.
- Дуб витримав, - сум пронизує голос лісничого. – Ми досить оперативно провели роботи з відведення тих ділянок, які охопила стихія, оформили дозволи на заготівлю вітровального лісу і залучили підприємців – не дали пропасти діловій деревині. Протягом позаминулого й минулого і частково цього року розробили ці вітровали. А на тих звалищах провели лісовідновлення. Довелося заліснювати досить великі площі. Переважно шляхом природного поновлення. Торік засадили сорок, нинішнього року – двадцять гектарів. Десь зрідка протягом року – у зв’язку зі стихією – провели суцільно-санітарну рубку, але вона не перевищила одного гектара.
- А як із заготівлею після такого лиха?
- Нинішнього року ще змушені провести вибірково-санітарні і рубки догляду з тим, аби забрати сухостійні дерева, які заражають здоровий ліс. Це буде в межах трохи більше, ніж чотири тисячі кубометрів.

Ліси – дар Божий. І їх слід оберігати

Основне його завдання і обов’язки, за словами самого Куштана, - охорона лісу: від пожеж, самовільних рубок, інших незаконних дій.
- І робота з населенням, - продовжує лісничий.- Адже на території, яку покликане охороняти лісництво – аж чотирнадцять сіл, об’єднаних у шість сільських рад, і понадстотисячне місто Ужгород. Тому багатьом сім’ям потрібна допомога з дровами, роз’яснення, робота з сільськими і міською радами – це практично щоденно.

Та щоб садити ліс, треба спершу заготовляти насіння, висівати у розсадники (розташовані, зокрема, біля лісництва і у Великих Лазах). Посівний матеріал – це дуб скельний і звичайний, ясен, клен, явір, горіх чорний, сосна чорна, ялиця, ялина, модрина...
- У нас збудована теплиця, де живцюємо декоративні породи, - продовжує М. Куштан. – Це туї колоновидні, пірамідальні, шаровидні. Їх потім висаджуємо у шкілки, доглядаємо від одного до п’яти років. І багато віддаємо безоплатно для озелення шкіл, сільрад, церковним громадам, лікарням... Вирощуємо до тисячі і більше декоративних порід: це гінго, горіх деревовидний, хурма дика, райське дерево...
Словом, лісівники самі багато трудяться, аби села озеленювалися, ставали сучасними й охайними.
А ще на території лісництва – дві пам’ятки природи: «Лилики» і геологічна пам’ятка «залізорудна штольня», де кілька століть тому наші предки видобували залізну руду. Розташовні й два санаторні комплекси – «Деренівська купель» і «Термал-стар», що використовують для лікування мінеральну воду.
Ростуть і червонокнижні крокуси, шафрани, берека лісова (в дубових гаях), дика фіалка тощо. Водяться, а значить їх треба оберігати, й тварини, занесені до Червоної книги України, - борсук, саламандра, дика кішка, тритон, норка європейська, горностай, гніздиться чорний лелека, сова-пугач...
Гордиться лісничий Куштан Шевченківською алеєю, висадженою українськими письменниками разом із словацькими дипломатами два роки тому – до 200-ліття з дня народження Великого Кобзаря. Яку сам ніжно доглядає. Є в лісі каплиця, стежка для прогулянок, 5-6 лавиць, для подорожуючих і тих, хто відпочиває в двох санаторіях, планують зробити інформаційні стенди, містки, впорядкували криниці...
І готуються вже тепер до весни, коли традиційно проводять велелюдну акцію «Майбутнє лісу – у твоїх руках!»
А ще Михайло Юрійович, який 15 вересня відзначив шістдесятилітній ювілей, разом з дружиною Марією (до речі, бухгалтером за фахом) виростили двійко дітей – сина Юрія, котрий також пішов стежиною діда й батька: хоче продовжувати сімейну династію. Закінчив Сторожинецький лісотехнікум і студіює в Ужгородському університеті на лісопарковому відділенні, але вже працює майстром лісу. Донечка Мирослава щойно пішла в одинидцятий клас.
Тож, хай вам, шановний ювіляре, доля дарує щастя й здоров’я ще многії й благії літа!..

Василь НИТКА, «Голос України» за 17 вересня
На знімку: Михайло Куштан біля Шевченківської алеї, яку дуже любить і леліє.
Фото автора.