Іван Урста, винороб (Закарпаття): «Цього року Бог дав добрий урожай на винограднику» (ФОТО)

На вихідних на Закарпатті стартував сезон винних подій. На одному із відомих курортів краю провели винне свято, де усі бажаючі змогли спробувати себе у ролі винороба – зібрати з лугоша грона, змолоти їх на млинку, вичавити у винному пресі. Ну й звісно скуштувати вино від акул закарпатського виноробства.

До речі, уже наступного тижня у селі Бобовище на Мукачівщині пройде наступний винний фест – «Бобовищанське гроно». Це село відоме великою кількістю приватних виноробів, також винзаводом, який колись славився винами, а зараз збирає тільки сировину із занедбаних винниць. На носі уже й знамените ужгородське Божоле, яке відбудеться в першій декаді листопада цього року.

Але тут, на першій винній здибанці на Закарпатті після збору урожаю 2016-го року, серед тих самих акул виноробства ми зустріли знаменитого Івана Івановича Урсту, що по праву вважається одним із кращих виноробів Закарпаття. З паном Яношем поговорили про цей винний рік, про те, яке вино вродило, а також ексклюзивно для Uzhgorod.in винороб відкрив секрет еко-виноробства. Отож, дізнавайтеся, як виростити на своєму винограднику еко-продукт, не протравлений хімією, такий, щоб не страшно дітям дати грезник-другий, та й вино з нього добре було.

- Як ся має ваше вино з нового урожаю?

- Бродить у бочках.

- Не даєте ще його куштувати?

- Я не займаюся работоргівлею дітей, бо до 18 місяців вино в бочці – як дитина в утробі, ще не сформоване, - віджартовується винороб. – Наймолодше вино, яке продаємо на дегустаціях та фестах – 2014 року. Я, коли закладав виноградник, а це давненько було, поставив собі за мету: як любити – то королеву, як красти – то мільйон, а як вино пити – то пити істинне вино, те, що in vino veritas. Витримка вина у бочці протягом 18 місяців – це дитячий вік вина. Після цього часу вино стає повнолітнім, у ньому уже є та «veritas». Далі воно зріє, досягає епогею і згасає. Вік вина залежить від того, в який рік воно було вирощене та зібране – скільки було сонця, яка була температура, вологість, скільки дощів.. . Тут тисячі нюансів. Але зрештою, вино вмирає, як усе на цьому світі. Бо ніщо не вічне під сонцем.

… От хіба що, - винороб примружує очі і знову фіглює:

- Є правда одна вічна субстанція. Як учить нас телевізор, єдине, що вічне в Україні – це якість «Хортиці». До речі, із цим жартом я уже мав мороку. Якось, - каже Іван Урста, - процитували мене у ЗМІ про «Хортицю», а через два дні зі мною зв’язалися від власника заводу – дякували за рекламу, кланялися від шефа та сказали, що він віддячиться. Вони жарту не зрозуміли, думали, що справді рекламував мовляв, дід вино робить, туристам про культуру вина розказує, а сам горілку любить! Ну, але я посміявся – і забув. Але за тиждень кур’єр привозить мені кілька ящиків із цією горілкою. Я був вражений! Але позаяк горілки не п’ю, то віддав сину, а він повіз в Австрію на презент знайомим.

Українці узагалі не винопитна нація, тому «Хортиця», і всякі «хлібні дари» з тюменського зерна у нас у великій пошані. Як то кажуть, скуштуйте «Хлібний дар» і ви відчуєте, що нічого не відчуваєте. Уявляєте, яке це щастя – нічого не відчувати? Не зрозуміло тоді, ти ще живий чи ні? – уже сердиться винороб. – А от вино треба розуміти, інакше не варто його пити.

- Я знаю, що ви великий фіґляр, але скажіть свою думку про цьогорічний сезон: 2016-й був вдалим роком для вина?

- Я вам, паніко, так скажу: за останні десять років на Закарпатті не випало стільки дощів, скільки за цей сезон. В минулому році за 4 місяці в період дозрівання не було узагалі ні капельки дощу, а цього року Бог дав дощ із травня місяця до осені – а разом із цим мільдью, овідуім, сіру гниль, зелену гниль, чорну – все, що хочете, увесь букет там був на винограднику.

- Тобто, довелося добре виноград протравити?

- Мусай визнати, що урожайність винороби зберегли, дякуючи хімії. Але я би з тих виноградників не хотів покуштувати ні грона, та й до вина маю претензії, бо воно теж те всотує добрий відсоток хімії.

- Ну а ви хіба не «травите» свій виноград?

- Цього року й я вимушений був обробити виноград уже в стадії дозрівання, але я обробляв звичайною содою, погашеною й розведеною в 10 л води. Це страшна хімія! – віджартовується пан Урста. – Сода дезактивує грибки – нею ж дітям ротик від молочниці обробляють. Значить і виноград можна!

- Але сода мабуть менш дієва – треба частіше обробляти?

- Можете скільки хочете прискати. Рецепт таки: берете 100 г соди, 1 л води, як вода починає закипати, засипаєте соду туди – вона шипить, наче оцтом згасили. Тоді це вливаєте на 9 л води і у «бризкалку». Маєте 1% розчин. Хочете 1, 5% – значить, візьміть 150 г соди, 2% - значить 200г. Отакий рецепт. Бризкайте на здоров’я!

- А традиційній хімії для винограднику не довіряєте?

- Дотепер користувався австрійськими препаратами, син привозив, але тільки таким, що на них зелений хрестик намальований. Це означає, що еко. На соді частково перейшов цього року – вона гарно себе показала, тому із наступного року користуватимуся тільки нею – набагато дешевше. Я уже 10 років пробую робити біодинамічне вино, екологічно чисте, тобто. Це у нас казка, бо усі про це говорять, а ніхто не робить. Я пробув зв’язуватися із тими усіма екологами: хлопці, розкажіть, що маєте, як це можна використовувати, дайте якісь гарантії, але так і не добився консультації від жодного! Значить що? Це все пустодзвін. Недавно фірма «Баєр» скликала в Котнарі нараду – розповісти про свою хімію для виноградників. Я прийшов і відверто сказав: хлопці, а де ви були в травні, коли у людей виноград гнив? Про що з вами говорити під кінець сезону? Коли з вами не можна проконсультуватися вчасно, навіщо ви узагалі потрібні? Та ще й без гарантій! Адже їх «Чизай» подав на суд, бо вони їхньою хімією користувалися, а це не спрацювало!

- Кажете багато дощів було – це вплинуло на цукристість?

- Цукристість в цьому році добра, я міряв – 22-24, залежно від сорту. Не можна казати, що урожай поганий – бо Бог дав нам крім дощу й тепло й сонце. Трохи нас град зачепив літній, почалася чорна гниль – але ми з тою проблемою справилися.

- Ви урожай добрий зібрали?

- Не можу ся гнівати на нього. Із 15 тисяч кущів винограду цього року урожай зібрали на 12 тисячах кущів. Моя технологія така, що я регулюю урожайність: ми обриваємо грона в травні перед цвітінням на гілочках. Йдуть робочі циганки й прищипують. Прошу лишати одне, але то жони, знаєте, шкодують, то іноді й два залишають. Бо шкода, кажуть, то – погар вина. А буває що й не помітять. А ще маю практику: частину урожаю залишати на виноградник. Це моя подяка Богу, природі – за урожай. Померзне, тоді його потята поклюють.

- А з мерзлого винограду ледове вино не робите?

- Ну, як же, обов’язково, - змінює тон на іронічний винороб, - та ви що, на Закарпатті лиш ледове й тре робити. – В момент Урста враз серйознішає: - Який дурак таке може зробити? Це простий обман некомпетентних туристів. Я раджу в таких випадках спитати винороба: коли на Закарпатті було хоч тиждень 15 градусів морозу, адже у нас +5-10С середньомісячна температура у січні-лютому, про яке льодове вино ви тут говорите? Його просто не можна зробити на Закарпатті. Його треба закрити сіткою – би постояло на корчі, би го потята не здовбали. А поруч з винорадником хаща – потят много. А як у тебе нема виноградника біля хащі – то про що ти говориш? Ледове вино на Закарпатті готують так: беруть на фірмі «Сонце в бокалі», трохи підхімічать – і мають ледове. Мені невістка з Австрії принесла якось справжнє: чекушка – 30 євриків! Це 250 грам усього! А тут шмурдяк літер за 120 грн. продають як ледове.

Наостанок винороб пригощає келишком свого Мююлер Тургау, а заразом – й ще кількома своїми фірмовими фіглями, без яких Урстове вино не п’ється:

«Я на своїй на горі не роблю – я займаюся любов’ю! У мене там 34 тисячі красунь – кожну знаю поіменно. Любуюся на них, позераву, підходжу до каждої. заговорюю: давно-м тя не видів, як ся маєш?»

«Моя гірка з виноградником 250 метрів над рівнем моря, там загальна площа 35 га, нас там 4 виноробів. У кожного своя доля. А довкола хаща: дуб, бук, граб, під горою – праліс дубовий, 10 тис га, там тече річка Боржава. А я коли на своїй горі стою, напроти бачу Стій. Говорю до нього: «Вітаю, Стою – ти там стоїш, а я туй стою!» Кождий день ся здороваєме!

«Із 360 днів 320 я на винограднику. Я 20 років не був у відпустці, але я відпочиваю душею кожен день – бо я у винници. Там така краса, що то многим не снилося. Коли люди приходять охають, кажуть, не уявляли, що є такий рай. художників туди малювати тоту красоту».
Тетяна Когутич