Колишній правоохоронець із Закарпаття свої колекційні експонати не продає - може лиш обміняти (ФОТО)

З 15 до 16 вересня в актовому залі адміністративного будинку ДСНС України проходила виставка форменної пожежно-рятувальної атрибутики країн світу колекціонера, ветерана пожежної охорони, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Віктора Сніцаренка.

Під час експозиції в столиці екс-правоохоронця нагородили Почесною грамотою ДСНС України.
Віктор Сніцаренко, перебуваючи на посаді помічника штабу пожежогасіння ВПО Ужгорода, з листопада 1988 до квітня 1989 років брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де виконував обов’язки помічника керівника гасіння пожеж по охороні ЧАЕС. Ніс службу в органах внутрішніх справ та підрозділах охорони з 1981 до 1999 років.
Сьогодні Віктор Сніцаренко – голова секції Закарпатської Асоціації «Чорнобиль» МВС України, секретар правління Закарпатської обласної ради ветеранів Всеукраїнської асоціації ветеранів війни та служби цивільного захисту.
Чоловік уже давно колекціонує формену військову, пожежно-рятувальну атрибутику та символіку органів внутрішніх справ і має більше 6 тисяч екземплярів не лише вітчизняних зразків, але й Австрії, Білорусії, Литви, Польщі, Румунії, Угорщини, Франції, США та багато інших.
Віктор Сніцаренко, повернувшись зі столиці, розповів про виставку та свою колекцію.

– Який був перший експонат Вашої численної колекції?

– Моя колекція складається з багатьох елементів: шеврони, нагороди пожежної охорони, внутрішніх органів, армії. В нагороди входять нагрудні значки, історичні значки, молодіжні, від «жовтенят» до «пластунів», трудової слави. Я їх збираю майже все життя. Батько навчив мене збирати марки, а потім почалося – спочатку значки лише мої були: нагороди за мої спортивні досягнення, виробничі, адже я був передовиком. Перша пожежна нагорода, наприклад, у мене була в 1974 чи 75 році – мені подарував колега, який віддав нагороду свого діда. Він бачив мою тодішню колекцію та вирішив її подарувати, це було задовго до пожежної охорони.

– Як багато в Україні подібних колекцій?

– У мене є посвідчення, я був членом клубу «01» в Ризі, який охоплював весь Радянський Союз. Я вперше цього року виставлявся в Києві. В основному я показував свою колекцію на Закарпатті. В Будапешті, коли наша область була представлена на заходах, присвячених 10-ій річниці ліквідації аварії на ЧАЕС, серед 12 стендів був один мій. На ньому розміщувалися значки по ліквідації аварії в Чорнобилі, у марках з конвертами була засвідчена робота пожежної охорони та поліції під час тих подій. Біля мого стенду було найбільше людей, особливо молоді та курсантів. Їх цікавив мій стенд, бо там все наглядно.

– Де можна побачити Вашу колекцію, чи є вона у вільному доступі?

– Три роки тому ми зробили музей в пожежній охороні, там понад 80% моїх експонатів. В музеї зараз і присягу приймають, ветеранів збирають. Треба показувати людям, у мене часто просять про це. В Києві багато людей хотіло відвідати виставку, але в ДСНС пропускна система, тому не всі змогли це зробити. Але рятувальники були дуже задоволені та подарували мені кілька речей в колекцію. Вони побачили, що це не пропаде, а навпаки – його побачать люди. Один хлопець з рятувального загону, якого саме нагороджували в Києві, після урочистостей зрізав свій шеврон і подарував мені.

– У скільки Ви оцінюєте свою колекцію?

– Я не задавався ціллю порахувати. Був у мене випадок, коли я потрапив в аварію і треба були гроші, тоді діти та дружина не дали продати колекцію. Сказали, що в цьому моє життя, без неї можу і померти. З тих пір і думки немає такої. Мені життя не дає те, що деяких наших закарпатських знаків у нас більше немає. Так, знак мукачівської пожежної охорони часів Австро-Угорщини знаходиться в Ризі, а на Закарпатті немає. Люди мають бачити і знати нашу історію. Я не продаю експонатів своєї колекції, можу обміняти, якщо у мене кілька однакових чи на той, який вважаю ціннішим. Сам купую поповнення до колекції, але ніколи не продаю.

– Які Ваші найцінніші екземпляри?

– У мене є пожежні нагороди Підкарпатської Русі, хоча в колекції багато екземплярів, але саме ці для мене найбільш дорогі. Це експонати 1928 року та 1932 року, вони всі знаходяться в музеї.

– Чим Ваша колекція цікава для сучасної молоді?

– По-перше тим, що ця колекція охоплює екземпляри зі всього колишнього Радянського Союзу, тобто міст, які зараз в інших державах: пожежно-технічні виставки Ташкента, Уфи і так далі. Людям це цікаво.
Віктор Сніцаренко розповідає, що відвідувачів його виставок часто найбільше дивує той факт, що багато екземплярів експозиції старші за тих, хто прийшов з ними познайомитися. Колекція колишнього правоохоронця постійно поповнюється, тому вона цікава для людей постійно: і сьогодні, і за рік, і через десятки років.

Відділ комунікації поліції Закарпатської області