Лікувальне "чорне золото" Карпат. Як його збирають на Закарпатті (ФОТО)

На вершину  ми навідалися в обідню пору. Зазвичай, у такий час селяни вже  назбирують по кілька кілограм ягід. Адже починається їх трудовий день на світанку. 
З найближчих до гори сіл на вершину треба добиратися близько 2 годин. Тому горяни вирушають о 3-4 годині ранку. Одні їдуть легковими автівками, позашляховиками чи мотоциклами, інші – вантажівками. 
Пагорби полонини густо вкриті яфинничам. На тих, що ближче до дороги, ягід майже не залишилося. Аби натрапити на рясні кущики, треба  йти якнайдалі від шляху. Де-не-де видніються постаті  – селяни за допомогою спеціального пристрою – гребінки старанно «вичісують» кущики. 
На одному з пагорбів  зустрічаємо п’ятьох мешканців с. Верхнє Водяне (Рахівський район). Збирають яфини люди з самого ранку,  і вже у мішках  мають до 30 кг «чорного золота». Зібрану чорницю мають намір продати  у селі. Кажуть, у пунктах прийому за кілограм неочищеної ягоди їм дають 57 грн., на вершині ж – менше на кілька гривень. Ті, хто має власний транспорт, ягоду звозять до сіл, ті ж, які приїздять вантажівками, здають урожай на місці. 
Дівчинка Наталія з Рахівщини гордо демонструє, скільки яфин зуміла назбирати за кілька годин роботи. 
– Ми з братами вже друге літо поспіль займаємося збором чорниць на Апецькій. Цьогоріч урожай ягід кращий, ніж торік. Тож, сподіваємося, що і заробіток буде хороший, – розповідає юнка та розгортає мішок, наповнений чорницями. 
Поруч з нею збирає урожай інший рахівчанинн, чоловік років 60-ти, він бідкається:
– «Чесати» ягоди – робота, звичайно, не з легких. Ось так, у напівзігнутому положенні, треба  працювати цілий день, якщо хочеш добре заробити.
Підходимо до двох сімейних пар  з Рахівщини, які збирають ягоди за кількасот метрів вбік. Кажуть, що на полонину приїхали власним легковим автомобілем. З собою привезли палатки та запаси їжі – пробути тут мають намір кілька днів. Зізнаються, що ночувати на полонині змушені, бо їздити щодня додому затратно. За день кожен з них назбирує по 30 і більше кілограм ягід, і, зазначають: урожай міг бути значно кращим, якби люди не розпочали сезон їх збору  завчасно, і разом зі спілою не зривали зелену чорницю. 
Ночують на полонині не тільки ці рахівчани, а й з десяток мешканців інших гірських сіл, які приїхали на збір чорниці на запрошення одного з підприємців. Спеціально для найманих працівників він облаштував на пагорбі наметове містечко. Тут розгорнуто великий намет на понад 20 місць, завезено бочку з питною водою, облаштовано польову кухню. Був до недавнього часу тут й літній душ, на жаль, під час буревію ця конструкція не витримала поривів вітру – розвалилася. Стежить за порядком у містечку харків’янин В’ячеслав Кучарук. 
Як зазначає В’ячеслав, наразі тут проживає 15 осіб різного віку. Збір яфин вони починають на світанку. За кілограм зібраних ягід підприємець  дає 40 грн., враховуючи, що наймані робітники живуть у наметі та харчуються безкоштовно. Щоправда, їжу кожен готує самостійно.
– На полонині Апецька працюємо вперше. Розгорнули базу тиждень тому, плануємо тут пробути ще кілька тижнів. За  цей час мешканці містечка періодично змінюються. Хтось залишається на 2-3 дні, хтось й цілий тиждень тут живе і працює, – розповідає чоловік.
Як зазначає В’ячеслав, періодично за зібраним урожаєм на полонину приїздить автівка, яка транспортує яфини до пункту збору у с.Красна. А звідти ягоди потрапляють у переробні пункти, які постачають чорницю  фірмам на території України чи експортують за кордон. 
… Вже ближче до 3-ї години дня деякі збирачі ягід завершують трудовий день. Ті, хто на полонину приїхав мотоциклом, наповнені яфинами великі рюкзаки закидають на плечі та прямують додому. Інші ж урожай вантажать до автівки чи очікують на приїзд закупівельника.   
Збирати чорницю – це важка праця, що потребує фізичної витримки. Адже одне тільки пересування крутими схилами вимагає від людини значних зусиль, не кажучи вже про 30-кілограмовий вантаж, який треба на плечах зносити з гори. І хоч «чорне золото» й приносить місцевим хороший прибуток, однак «добувати» його не так і просто. Аби у цьому переконатися, достатньо побувати на полонині й на власні очі побачити процес збору яфин.   
Лідія БІЛАК.