Мешканцям Закарпаття пояснюють, кому дістанеться земля після реформи

Тема землі завжди була болючою для українців. Це і не дивно, адже Україна – аграрна держава із прадавніми землеобробними традиціями. Сьогодні влада взяла на себе відповідальність за формування ринку землі та впровадження його в дію. Однак у громадян виникають цілком закономірні страхи з приводу того, що влада обдурить.

Зараз не всі селяни розуміють переваги нового закону і користь завершення земельної реформи. А причина криється в недостатній інформованості населення. У зв’язку з цим землевпорядною службою Закарпатської області проводиться інформаційно-роз’яснювальна роботи, яка була направлена на роз’яснення основних цілей проведення земельної реформи. У цьому напрямку й надалі будуть проводитися наради, зустрічі, збори з головами сільських, селищних рад, власниками земельних паїв та фермерами, адже успішно та в найкоротший термін пройти етап земельного реформування можливо тільки за участю активу сільських рад та власників землі. Відомо, що землі сільсьгосппризначення — особливий товар, саме тому ринкам сільгоспземель також притаманна певна специфіка, тобто кожна країна, де існує ринок сільськогосподарських земель, у той чи інший спосіб здійснює його регулювання.
Під час зборів із власниками земельних ділянок присутні висказували свої думки та зауваження законопроекту «Про ринок земель». Наразі для запровадження цивілізованих правил гри необхідно скасувати мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що, власне, серед низки інших проблем має вирішити Закон України «Про ринок земель».
Неоціненою користю є подібне спілкування для тих, хто працює на землі. Адже власники земельних ділянок розуміють, що земельна реформа, як складова економічної реформи, на сьогодні являється однією із найважливіших державних питань. А впровадження ринку землі сільськогосподарського призначення – це саме той козир, який дозволить області залучити засоби у регіон за рахунок інвестицій в аграрну сферу.

Що ж стосується самого проекту ЗУ «Про ринок земель», то тут чітко висвітлені норми, що сприятимуть створенню цивілізованого земельного ринку, та конкретизовано, хто має право на вільну купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Адже відомо, що без ринку – не може бути ринкової економіки у державі. Без цього навряд чи можна вважати цілісним і логічно завершеним перетворення земельних відносин на зразок розвинених європейських країн. Оскільки у світі немає жодної країни, де існував би «вільний» ринок земель сільськогосподарського призначення, але тим чи іншим чином здійснюється його регулювання, відмінність полягає тільки в ступені лібералізації такого регулювання (більш жорстко, як наприклад у Франції, або менш жорстко, як у Німеччині).

Розібравшись в законі, в першу чергу, бачимо, що новий земельний закон діє в інтересах селян. Буде проведено інвентаризацію та створено прозорий обіг земель, вартість землі значно зросте, на селі з’являться робочі місця і буде відновлено родючість землі. І ми, влада, повинні підтримувати всіх працівників села.

Відповідно до нового законопроекту набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути тільки громадяни України, фермерські господарства, держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України та територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування. Участь іноземного капіталу у придбанні таких земель надійно виключається, тож даремно деякі політики роблять із цього проблему. Щодо норми про заборону продажу сільгоспземель іноземцям є правильною. Адже земля — це останній оплот державності та й держави України, продаж землі має бути справою законною та національною.

Зараз у країні існує вкрай поширена тенденція збільшення кількості людей з подвійним громадянством. Віднайти таких людей та запобігти актам купівлі-продажу ними землі дуже складно. Тож держава має багато зробити, для того аби уміло відвернути такі прояви. А от масового перепродажу землі у спекулятивних цілях боятися не слід. Так, якщо протягом першого року від дати купівлі ділянки хтось і виявить бажання продати її, то має сплатити державі величенький податок від її ціни (близько 80-90%). Цілком зрозуміло, що це є вкрай невигідною операцією.

Не слід забувати, що прийняття Закону України «Про ринок земель» дозволить максимально пришвидшити формування законодавчої бази ринкових земельних відносин, організувати прозорий ринок земельних ділянок державної, комунальної та приватної власності. Також допоможе законодавчо врегулювати питання щодо порядку проведення земельних торгів, подолає негативні наслідки діючого мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Безумовно поліпшить інвестиційний клімат в країні та сприятиме стабільності цін на сільськогосподарську продукцію та встановленню паритетних міжгалузевих відносин між селом та промисловістю.
На думку деяких експертів потрібно створити державний земельний іпотечний банк, як один з інструментів проведення аграрної політики в Україні. Через нього можна використовувати землі державної власності та ті, що не витребувані. Їх треба консолідувати у державний земельний фонд і здавати в оренду. Але тут потрібні чітке законодавче врегулювання і контроль за ефективністю використання.

«Головною метою земельної реформи має стати не просто вільна купівля-продаж земель, а привабливість володіння землею для ефективного господарювання на ній. Здійснюючи реформу під таким кутом зору, влада мала б виходити із чисто утилітарних державних інтересів. Тобто, як зробити землю не просто товаром, а інвестицією в розвиток економіки держави, – відзначив перший заступник начальника головного управління Держкомзему у Закарпатській області Мафтей Попович.

Головне управління Держкомзему у Закарпатській області