На Закарпатті у ролі пасинків опинилися майже 50 тисяч дітей

Днями на одному інтернет-сайті з’явилася інформація, що вражає своїм цинізмом: «В Ужгороді в боротьбі за монополію на онкохворих прикрилися… інтересами дітей». Яку монополію,— відомо, мабуть, лише автору явно замовної публікації.

Якщо мався на увазі обласний онкодиспансер, то це не монополія, а спеціалізований центр з лікування онкохворих. Як, до речі, кардіологічний центр чи нейрохірургічний. А інтереси дітей обласного центру стали приводом для прес-конференції, яку в Ужгородському прес-клубі дали для ЗМІ завідувач відділення дитячої хірургії УМЦКЛ Сергій Гербут, дитячий ортопед-травматолог Вільгельм Овваді, доцент, завідувач курсу дитячої хірургії, кандидат медичних наук Михайло Чаварга.

Вони, як на мене, об’єктивно змалювали стан справ з надання хірургічної допомоги майже 30 тисячам неповнолітніх мешканців обласного центру. Визнали вони і те, що відділення надає її маленьким мешканцям Великоберезнянського, Перечинського та Ужгородського районів. А загалом це – майже 50 тисяч наших дітей, юнаків і юнок, яких не треба за необхідності термінової операції доставляти в хірургічне відділення обласної дитячої лікарні.

Та ось уже рік дитяче хірургічне відділення в УМЦКЛ перебуває у ролі пасинка. Спочатку його виселили з примішення, де планувалося створити перинатальний центр. Надали дві палати у відділенні дорослої хірургії і твердо обіцяли: щойно звільниться приміщення (відремонтоване за рахунок обласного бюджету) торакальної хірургії, яке переїхало у новозбудоване обласної лікарні, звільнену площу займе дитяча хірургія. Та нещодавно міський голова Віктор Погорєлов розпорядився створити тут нове онкологічне відділення. Подейкують, що для свого свата онколога. А відділення дитячої хірургії знову залишилося у ролі пасинка. Правда, тепер їм пропонують переїхати у міську дитячу лікарню, де нема для повноцінного функціонування хірургічного відділення елементарних умов.

Іван БЕРЕЗІВСЬКИЙ