"На Закарпатті живуть мудрі й надзвичайно толерантні представники різних національностей..." (ФОТО)

На Закарпатті кажуть, що добрий сусід – краще за поганого брата. Сказане повною мірою стосується й міждержавних стосунків між Україною та Словаччиною.

Словацька Республіка – один з тих небагатьох сусідів України, який ніколи не виставляв нам територіальних претензій, не дорікає за «історичні» образи, не висловлює претензій щодо забезпечення освітніх і культурних потреб словацької національної меншини в Україні, всебічно сприяє нашому непростому євроінтеграційному поступі. Вельми однозначною і прихильною до України є й принципова позиція сусідньої держави стосовно російської агресії на сході нашої країни. Нинішній рік в історії наших сусідів є знаменним, адже цими дням вони відзначали столітній ювілей заснування Чехословацької республіки, біля витоків якої стояли видатні історичні постаті цих народів – Томаш Гарик Масарик та Мілан Растіслав Штефанік, а цьогорічного серпня виповнилося 50 років з часу придушення радянськими військами «Празької весни». Усі ці фактори стали доброю нагодою для відвертої розмови з Генеральним консулом Словацької Республіки у м. Ужгород, досвідченим дипломатом, одним з фундаторів зовнішньополітичного відомства Словаччини і напрочуд компетентною людиною паном Мирославом Мойжітою.

Високоповажний пане Генеральний консул! Як ви готували себе до дипломатичної кар’єри – це була сімейна традиція, чи ваш спонтанний вибір?

Я вивчав соціологію в університеті ім. Яна Коменського в Братиславі,потім невеликий проміжок часу пропрацював в університеті. Мій перехід в дипломатію був випадковим, як і більшість речей в житті. За час своєї дипломатичної кар’єри працював у Китаї, Індії, Югославії в Белграді, а після її розпаду був послом і в Македонії та Албанії. Найдовше пропрацював у Сараєві (столиці Боснії та Герцеговини) - цілих 8 років, після чого був послом в Мінську, а зараз я Генеральний консул в Ужгороді.

З точки зору європейця Індія та Китай є певною мірою загадковими країнами. Не складно було?

Так, це країни інших культур. У Китаї я працював у першій половині 80-их років минулого століття, коли ця країна прощалася з епохою «культурної революції» та закладала фундамент економічних реформ ініціатором яких був Ден Сяо Пін. Наріжним каменем цих змін, які кардинально змінили країну, стали прагматизм в економіці та деідеологізація суспільства. Індія – зовсім інший світ. Якщо у Китаї в суспільній філософії превалює колективізм, то Індія – країна індивідуалізму, найбільша демократія світу. Тут основною суспільною цінністю є вільна особистість, її креативність та самоорганізація.

Ви є одним з провідних фахівців-балканістів, працювали у Белграді, Сараєві, Скоп’є, Тирані, видали кілька книг з цієї проблематики. Балкани прийнято вважати пороховою діжкою Європи. Чи справді це так?

У балканських країнах я прожив 15 років і міг би багато про це говорити. Балкани, в силу свого розташування, є стратегічним регіономй упродовж багатьох століть йде боротьба за вплив на нього. На моє переконання, конфлікти там є привнесеними ззовні. А це дуже легко робити, коли на відносно невеликій території проживають народи різних національностей, релігій, суспільного світогляду. Є така приказка: боснієць продаючи дім запросив за нього втричі більшу сумі, ніж він коштував насправді, а на здивування покупця відповів – так у мене сусіди по обидва боки – чесні люди…

З іншого боку, в період розпаду Югославії при владі у союзних республіках знаходилися посткомуністичні еліти, які не могли допустити й думки про те, що владу досить скоро доведеться віддавати, тому трималися за неї відчайдушно, що й призвело до таких трагічних наслідків.

Як сприйняли звістку, що їдете працювати в Україну?

З великою зацікавленістю та усвідомленням того, що йдеться про важливу посаду для словацької дипломатії. Оскільки Україна є нашим найбільшим сусідом, дружньою країною, яка долає великі труднощі через агресію з боку східного сусіда. Словаччина солідарна з Україною та в рамках своїх можливостей допомагає їй.

Як вам працюється в Ужгороді?

Дуже добре. На Закарпатті живуть ментально близькі нам люди з гарними взаємовідносинами з Словаччиною, мудрі і надзвичайно толерантні представники різних національностей, велика частина яких володіє кількома мовами і з повагою ставиться до інших. Я дуже приємно вражений високим інтелектуальним і фаховим рівнем вчених - істориків, суспільствознавців, соціологів, економістів, правників - Ужгородського національного університету, які не просто мають проєвропейську налаштованість, але й знають, як її реалізовувати на українських теренах, враховуючи специфіку вашої країни. Можливо, навіть у Києві не завжди розуміють того, наскільки тут є багато знаючих і компетентних фахівців у різних сферах.

Цього року виповнилося 100 років з часу заснування Чехословацької республіки. Яку, на ваш погляд, місію відіграла ця держава в історії Європи, розвитку європейської демократії загалом?

Основні святкування відбулися декілька днів тому в Чеській Республіці у Празі та в місті Мартін в Словаччині. Багато мудрих речей було сказано, але фактом залишається те, що у міжвоєнний період Чехословаччина була економічно дуже успішною країною та мала демократичний устрій. Вона не була ідеальною, але ностальгія за нею триває. Адже в тогочасній Європі було не так багато таких демократичних країн.

Свого часу ключові гравці європейської політики зрадили ЧСР,  віддавши її на поталу нацистам, за що самі дуже скоро заплатили велику ціну. На ваш погляд, чи усвідомлюють нинішні політики Європи ціну, яку платить Україна за стримування сьогоднішнього агресора?

Я не прихильник того, щоб ми робили паралелі між історичними періодами, але Ваше запитання для мене зрозуміле. Гадаю, що більшість політиків Європи добре усвідомлює те, що відбулося на південному сході України. Словацька Республіка стовідсотково не мінятиме своєї принципової позиції у цьому питанні.

Якою є роль сьогоднішньої «Вишеградської четвірки» для відстоювання інтересів країн Центральної Європи?

Вишеградська четвірка виникла як проект Центральноєвропейської співпраці і була спрямована на те, аби ми позбулися спадщини попереднього періоду та розвивали співпрацю в напрямку ЄС та НАТО. Багато хто вважав, що після нашого вступу до Євроунії В4 розпадеться. Але цього не сталося, вона залишилася корисною платформою для узгодження думок з різних питань, які ми обговорюємо в Брюсселі. Також існує платформа співпраці В4 із сусідами, насамперед з Україною та Західними Балканами, яка також є корисною.

Влітку цього року Словаччина і Чехія відзначили півстолітню дату військової окупації своїх країн, котра унеможливила спробу побудувати «соціалізм з людським обличчям». Які уроки слід винести з цього нинішнім політикам?

Разом з роками нормалізації, ця окупація залишила свій відбиток на цілій генерації словаків та чехів. Під час цього періоду люди не змирилися з приниженням, якого зазнала наша країна. На запитання щодо спроби побудувати «соціалізм з людським обличчям» ми так і не отримали відповіді. Фактом є те, що популярність цієї ідеї була в той період справді масовою. Найбільшою іронією історії, на мою думку, є те, що Кремль, який позиціонував себе захисником соціалістичної ідеї, придушив політичну силу, що спробувала побудувати «соціалізм з людським обличчям» та була надзвичайно популярною у народі.

Незважаючи на історичну, політичну і культурну близькість Чехії і Словаччини ваші країни, звільнившись від тоталітаризму, вирішили жити окремо. Як це відобразилося на стосунках між державами і людьми?

Чеська Республіка і Словаччина святкували соту річницю утворення Чехословацької держави спільно. Окрім того її утворення та існування держави ми оцінюємо однаково позитивно. Розділення було спричинене новими геополітичними умовами та відбулося мирно, спокійно та справедливо. Сьогодні ми можемо констатувати, що в Євросоюзі немає двох настільки близьких країн та настільки дружніх народів як ми, йдеться про «надстандартні» міждержавні відносини.

Громадянами міжвоєнної Чехословаччини були Ваші і мої батьки -жителі Словаччини і тогочасної Підкарпатської Русі. Як цей історичний факт позначився на взаєминах між державними структурами сьогочасних Словаччини і України, їхніми громадянами?

Про цей період більше згадують у вас, ніж у нас. Адже Підкарпатська Русь ще більше, ніж Словаччина, зазнала значного прогресу, насамперед економічного та соціального. Теперішні стосунки між Словаччиною та Україною є дуже гарними, дружніми та багатогранними. Вони розвиваються на основі договору, який підписаний в травні 1993 року відразу після утворення Словацької Республіки. Закарпаття часто відіграє у них роль ініціатора багатьох проектів двосторонньої співпраці та транскордонного співробітництва.

Що, на Ваш погляд, найбільше єднає словаків та українців?

Недавно в Ужгороді перебував з візитомІван Міклош - радник прем’єр-міністра України В. Гройсмана та наш екс-міністр фінансів і автор словацьких економічних реформ. Усі свої промови він розпочинав однаково: «Словаки та українці – абсолютно однакові, що стосується уміння, освіти, менталітету, визначення пріоритетів. Те, що словаки мають кращий рівень життя, є наслідком того, що ми живемо в Європейському Союзі.»Ми можемо успішно розвивати співпрацю у всіх галузях, особливо в тих, що сприяють розвитку тісної співпраці України з Європейським Союзом.