Народження Сина Божого прославляли в Хрестовоздвиженському кафедральному соборі м. Ужгорода (фото)

Різдво Христове – велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха.
Згідно з Євангелієм, Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа, в юдейському місті Вифлеємі, у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету, в його нареченої Марії (Богородиці й Приснодіви), які прибули до Вифлеєму для участі в перепису населення (Лк. 2:1,2).

Через відсутність тимчасового місця проживання, родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди. Під час народження Христа над печерою зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію трьом волхвам (мудрецям). Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про народження Сина Божого сповістив янгол, потім волхви. Мудреці піднесли Христу дарунки – золото, ладан і Смирну.
Історично достовірна дата народження Христа наразі невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли, саме народився Христос.
Однак у Євангелія від Луки (Лк. 2:1,2) про цей час написано, що тоді відбувся перший перепис у Юдеї, а владу мав над нею намісник римського імператора Октавіана Августа — Квіріній. Про цей перепис також згадує Йосип Флавій у «Єврейській давнині» (лат. Antiquitates Judaicae) XVIII, 1.
Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого свята Христового Різдва. Можливо, це було пов’язано із впливом юдаїзму — за юдейським віровченням, народження людини — «початок скорбей і хвороб». І лише після того, як у християнські громади ввійшли греки (та інші елліністичні народи), під впливом їх звичаїв, було почате святкування й Різдва Христового. Існує також пояснення, що свято Різдва набуло великого значення у світі у зв’язку з прийняттям його у якості офіційної релігії Римською імперією.
На сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення – 6 січня. Це свято поєднувало у собі і Христове Різдво, і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи «Теофанія», що означає «З'явлення» чи «Богоявлення», у перших століттях християнства значило не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження.
Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли три Отці Східної Церкви – святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Злотоустий. Під їх впливом святий Григорій Богослов запроваджує це свято у Константинополі. Василій Великий святкував Христове Різдво 25 грудня в Каппадокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво.
В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 року. Службу на свято Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій. У VI ст. свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Христового Різдва.
Переддень Різдва, 6 січня – Святвечір (або Багата кутя) починається з появою на небі першої зірки. Цього дня на честь приходу у наш світ Ісуса Христа, Сина Божого, Свята Церква проводить урочисті Богослужіння різдвяних свят.
Зокрема, в Ужгороді 6 січня (Надвечір’я Різдва Христового) в Хрестовоздвиженському кафедральному соборі зрання (7 год.) почали служити Божественні Літургії. Перед появою Різдвяної зірки в безкрайому синьому небі, яка засвідчує народження Божого Дитяти, в Соборі розпочалася Велика Вечірня з Божественною Літургією Василія Великого. Опісля, о 22.00 год., розпочалося Різдвяне Всеночноє, Литія з освяченням хліба та Утреня. Провели Богослужіння єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан, парох Хрестовоздвиженького кафедрального собору м. Ужгорода став. прот. Іван Тидір, отці Владислав Ігнатишин, Михайло Соляник, Іван Чейпеш та архідиякон Микола Багіров.
Не дивлячись на пізній час, прославити і віддати честь, шану Новонародженому Ісусу до Божого Дому прийшло багато вірників. Разом із своїми батьками, рідними, дідусями та бабусями до Кафедрального Собору прийшло на Різдвяне Всеночноє чимало діточок, які біля вертепу молились Маленькому Ісусику і просили добра, миру, здоров’я, любові та здійснення своїх заповітних мрій.
Т. Горянка,
В. Попович