Непомічений візит Порошенка на Закарпаття: для чого приїздив екс-президент

Кілька тижнів тому Закарпаття відвідав Петро Порошенко. Він узяв участь у святкуванні Дня молоді у таборі Пластунів у Карпатах, прогулявся Ужгородом, дав інтерв'ю тільки одному місцевому телеканалу М-студіо.
Навколо цього візиту не було ажіотажу і він, фактично, пройшов непомічено як для ЗМІ,так і для соцмереж.

У чому ж була справжня мета візиту лідера “Європейської солідарності” на Закарпаття?

Як вдалося з’ясувати у місцевих навколополітичних джерелах, основною метою візиту до Ужгорода Петра Порошенка було проговорити політичне майбутнє обласної організації “ЄС” і дійових осіб партії. Адже не таємниця, що парламентські гравці готуються до виборів, адже за їхньою логікою непередбачуваний Зеленський може у будь-який момент розпустити парламент і оголосити вибори.

Візит Петра Олексійовича організовували та супроводжували люди, наближені до нардепів із групи “Довіра” Валерія Лунченка і Роберта Горвата. Саме з цими нардепами і зустрічався лідер “ЄС” тими днями у Києві. А на Закарпатті він мав мету оцінити реакцію місцевих однопартійців на включення до команди згаданих нардепів, які “засвітилися” у тісній співпраці з офісом президента і Слугами народу. Порошенко розуміє, що розраховувати на Закарпатті може лише на людей з фінансовим та електоральним ресурсом. Сторони домовилися про підтримку партії на Закарпатті, відповідно, з гарантіями потрапляння у парламент. Тобто, Петро Порошенко зробив ставку на старих друзів, чим вивів із рівноваги команду “ЄС” на Закарпатті. Наприклад, за бортом політичного майбутнього і великої політики залишається Денис Ман, колишній заступник голови облради, який багато років є одним із фронтменів політичної сили Порошенка в області. Хоч йому і обіцяють місце у списку, але перспективи потрапляння у парламент примарні – від Закарпаття Євросолідарність може розраховувати на один мандат, можливо два – у кращому випадку. Так само і інші повз проходять інші партійці, які вважалися перспективними. Але так як за ними не стоять великі гроші, то вони не проходять політичне сито і залишаються осторонь.

Гостроти внутрішньополітичній боротьбі додає нардепка Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка також бачить себе у списках кандидатів у прохідному списку. Але потрапити до нього через вищезгадане “сито” навіть за гарні чорні очі і вміння говорити, буде складно – Петро Олексійович прагматик і дасть перевагу радше тим, хто “адмініструє дорожній фонд області чи займається вирощуванням фундука” (як зазначають місцеві ЗМІ). Та це не означає, що пані Іванну варто списувати з рахунків, як вмілого політика так і гравця з електоральним потенціалом на Рахівщині – малій батьківщині.

І якраз ця фігура перетинається і ще з одним партнером згаданих Лунченка і Горвата з групи “Довіра” – Василем Петьовкою, який має електоральні позиції на тій же Рахівщині (Тячівський і Рахівський райони входять у мажоритарний округ, де Петьовка обирався народним депутатом). Він поки не поспішає долучатися до своїх партнерів у проект Порошенка – що логічно аби не заважати один одному на одному “полі”. Нардеп веде переговори із Юлією Тимошенко щодо своєї участі у виборах з партією “Батьківщина”, від якої разом із Іваном Крульком спробують завоювати симпатії закарпатців. Крулько за багаторічну вірність особисто пані Тимошенко є претендентом на лідера обласного списку. Тут та ж дилема, що і у “ЄС”: чи вистачить голосів на прохід двох нардепів до ВР.

Тим паче, що є ще третій – сумнозвісний місцевий політик Михайло Ланьо, у якого теж була домовленість із лідеркою “Батьківщини” про майбутнє висування до парламенту (на місцевих виборах був бенефіціаром зазначеної політичної сили в області). Бо очевидно, що трьох нардепів партія “не витягне” в області електорально. Чи можливо Юлія Тимошенко зрозуміла, що одіозна фігура Ланя буде для партії великим мінусом і змінила його на більш-менш привабливого для виборців Петьовку.

Хай би там як, але приклад однієї невеликої області показує, що партії на повну готуються до виборів. А чи будуть вони черговими чи позачерговими, покаже час. Так само і чи достатньо місць на партійних лавицях на всіх місцевих політиків та гравців.