НЕПОВТОРНИЙ СВІТ МИХАЙЛА СИРОХМАНА

Нерідко за діяльністю, спрямованою на самореалізацію і здобуття успіху, не помічаємо тих, хто поряд, від зустрічі з ким може багато залежати для сьогоднішнього дня. Саме ці важливі моменти інколи здатні докорінно змінювати наш спосіб мислення, діяльність, ба, навіть життя.

Зараз хотілося б поділитися про одну важливу зустріч у моєму житті — із сьогоднішнім ювіляром Михайлом Сирохманом. Легкість і невимушеність у спілкуванні цього чоловіка просто чарували у кінці 1980-х років мене, тоді ще студента Львівської академії мистецтв. Найбільше дивувала толерантність, з якою він умів сумніватися у хибній думці. Тоді я не міг уявити, що зустрівся не просто з людиною, повною життя, знань, бажань та вмінь, а з добрим другом. Звісно, згодом бачиш і якісь хиби, проте щирість і відвертість дозволяє знаходитися вище багатьох дрібниць.

Пізніше відбулося відкриття великих скарбів, про які тільки чув або читав, – шедеврів дерев’яної архітектури Закарпаття та Прикарпаття. Оцінити ці подорожі практично неможливо, бо закарбувалися на все життя своїми переживаннями та враженнями, адже вони відкривали рідну землю на рівні глибокого життєвого досвіду. А бесіди та суперечки під час піших переходів від одного села до іншого багато що розкривали і з’ясовували. Тому для мене зустріч із Михайлом дозволила перетворити її на велике пізнання Закарпаття, яке він так любить і чудово знає, знаннями про яке легко ділиться. Відкриття раніше таких уявних речей, як дерев’яна архітектура та іконописання, дозволило мені мати ще одну важливу зустріч – зустріч із собою.

Сьогодні, пишучи ці рядки, хочу зробити не стільки подарунок Михайлові Сирохману, скільки, користуюсь нагодою говорити про те, який неповторний світ існує поряд з нами у кожній людині. Тільки потрібно невелике зусилля, аби зустрітися з цим, невідомим нам, світом. Не просто зіштовхнутися і сказати один одному кілька слів, а зустрітися для того, щоб відкрити для себе новий світ, через який зможеш по-новому подивитися і на себе.

Серед особливих рис, притаманних Михайлові, виділяється його небайдужість. Адже саме остання є чи не найбільш руйнівним чинником у спілкуванні, діяльності та і в самому суспільстві. Вболівання Михайла за якусь справу завжди давало реальний результат. Коли постало питання про церкву Зіслання св. Духа у Гукливому на Воловеччині, яка протікала та просто руйнувалася на очах, саме Сирохманові належала ініціатива з порятунку храму. На це були спрямовані всі його зусилля, кошти, можливості друзів та знайомих. Така наполегливість дозволила перекрити храм, який з того часу так і не дочекався з боку чиновників іншої уваги, окрім відвідин та констатування проблеми. Тож коли під час однієї з подорожей до Гукливого хтось із старших чоловіків сказав, що цю церкву перекривали завдяки найголовнішому чоловікові по культурі з Ужгорода, мабуть, він у цьому мав велику правду, бо селянська практичність бачить тільки справи, а багатослів’я просто ігнорує. Можливо, словами цього селянина сказано більше правди про М.Сирохмана, ніж напишуть багато журналістів і науковців, включно і з цією статтею. І це тільки один промовистий факт, де небайдужість Михайла дала позитивні наслідки, а серед інших можна назвати порятунок церкви у с. Кужбеї, відновлення згорілої церкви з с. Нересниця, активну позицію у питаннях збереження Горянської ротонди та архітектурного середовища Ужгорода. Варто згадати його науковий теоретичний доробок, який зробив би честь діяльності й цілого дослідницького інституту, зокрема, «Церкви України. Закарпаття», «Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії», «Втрачені церкви Закарпаття».

Тож, вітаючи Михайла Сирохмана з його ювілеєм, хочеться високо оцінити непересічність, людяність, щирість, невтомність цієї людини, здатність віддавати свої зусилля для збереження унікальної рукотворної краси нашого краю. Жива реакція на мистецькі події сьогодення дуже тісно пов’язала його з культурою Закарпаття. Тому, ідучи по сірій вулиці сьогоднішнього Ужгорода, будемо сподіватися на подальші яскраві зустрічі з Михайлом, з його світом, чудово представленим у виданнях, дослідницьких статтях, публікаціях.

Михайло ПРИЙМИЧ,
мистецтвознавець.