Пріоритетний напрям для нашої держави - покращення медичного обслуговування

Питання щодо ефективності та дієздатності української системи охорони здоров’я, нажаль, ні в кого вже не викликає сумніву. Безумовно, можна постійно, але безрезультатно, критикувати чиновників, які відповідають за стан української медичної галузі, а можна спробувати знайти причини та накреслити шляхи виходу з цього становища.

Щоб не бути голослівним наведу декілька цифр, які покажуть реальну ситуацію у вищезазначеній галузі. За інформацією екс-міністра профільного міністерства В.Князевича на 2010 рік стан здоров’я населення (порівняно): смертність (на 1 тис.населення) Україна – 16,3, Європа – 6,7; очікувана тривалість життя (років) Україна - 68,1, Європа – 74,0; очікувана тривалість здорового життя (років) Україна – 59,2, Європа – 67,0; природний приріст населення (на 1 тис.населення) Україна – (-)5,7, Європа – (+)4,1.
Виділити проблеми буде не складно, адже всі ми спостерігаємо їх і відчуваємо на собі та своїх сім’ях. По-перше, відбувається постійне намагання реформувати медичну галузь. За весь час незалежності, якщо я не помиляюсь, помінялось 13 міністрів, приймалися десятки законів, але поки що безрезультатно. Принцип: «Кожна мітла по-своєму мете».
По-друге, лікарі не можуть діяти в інтересах пацієнта, вони вимушені діяти в інтересах медичної галузі.
По-треттє, проблема заробітної платні працівників медичних закладів. Зараз медики знаходяться в таких умовах, особливо у сільських місцевостях, що повинні виживати самі по собі. Шукати додаткові шляхи «заробітку». Дані опитування населення Інститутом Горшеніна свідчать, що більшість українців вважає, що в системі охорони здоров’я існує корупція. Майже половина опитуваних зізналась, що мала нагоду зіткнутись із випадками прямого вимагання грошей. Тим часом урядовці пояснюють: низькі зарплати медпрацівників та застаріле устаткування лікарень не створюють умов для забезпечення гідного рівня охорони здоров’я. Майже сімдесятьом відсоткам респондентів довелося оплачувати послуги лікаря у поточному році, а близько чверті опитаних заявили, що не платили жодного разу. При цьому майже у половини опитаних медпрацівники вимагали грошей напряму, а сорок шість відсотків із такими випадками не стикалися.
По-четверте, фінансування медичної галузі в цілому. По-п’яте, застаріла матеріальна база. Велика частина обладнання, особливо в маленьких містах та селах придбана ще за радянських часів. Медицина, як і всі інші галузі не стоїть на місті, постійно з’являється нове та сучасне обладнання та методи лікування.
По-шосте, кадрова криза. Спостерігається скупчення лікарів за вузькими спеціальностями у великих містах та дефіцит медиків зростає, перш за все, у первинній ланці і особливо в сільській місцевості. Ситуація на сьогоднішній день не втішна: серед медичного персоналу більше 20 % — це фахівці пенсійного віку, і ще 20 % — передпенсійного. Молоді спеціалісти не хочуть залишати великі міста, тому що тут є більша вірогідність знайти більш-менш оплачувану роботу. Також, має місце міграція медиків до розвинутих країн світу.
По-сьоме, ліцензування і акредитація галузі. Витрачається багато коштів та часу на вироблення всяких дозволів і довідок. Бюрократія заважає ефективній праці. Часто-густо медики займаються паперами, а не людьми.
На мій погляд, потрібно зробити наступні кроки. Провести широку реформу медичної галузі, забезпечити її законодавчо.
Одним з головних напрямів реформування системи охорони здоров'я має бути запровадження нових ефективних заходів щодо профілактики захворювань, розроблена система агітаційних та роз’яснювальних заходів щодо здорового способу життя. Можливо не самою поганою практикою є ініціатива сусідньої країни - Угорщини щодо введення податків на шкідливі продукти харчування. Виручені кошти можуть піти у державний фонд охорони здоров’я. Я всіляко намагаюсь своєю діяльністю хоч трошки вирішити цю проблему на місцевому рівні. Це, зокрема, підтримка оздоровчих установ, шкіл, спортивних майданчиків, таборів. Я сам батько двох дітей, і мені страшно за їх майбутнє. За здоров’я бажано думати змалку, поки воно є. Повинна існувати культура та повага по відношенню до себе та до свого здоров’я. Потрібно довести до свідомості кожної людини, що вона сама володар свого здоров'я.
Також слід встановити повний контроль за виробництвом, поставками та споживанням медичних препаратів та медичного обладнання. Не зрозуміло, чому ніхто не поніс відповідальність за закупівлю неякісних вакцин, коли під загрозу було поставлено життя мільйонів людей. На жаль, одне з головних відомств країни є й найбільш корумпованим. Я чув нещодавно жарт від пересічного лікаря: «якщо МОЗ огородити колючим дротом, усі будуть сидіти смирно, тому що кожен знає за що сидить». Але це не смішно, тут плакати треба.
Збільшити заробітну платню медикам. Варто розуміти, реформування медичної галузі не може бути повноцінним без кардинальних змін в системі соціального захисту медиків, оплати праці та підняття престижу їхньої праці. Необхідно встановлювати пільги, надавати кредити, забезпечувати належним житлом та заробітною платнею медиків, особливо у сільській місцевості.
Вибудувати єдину систему медичної науки, вищої та середньо спеціальної освіти, державної та приватної медицини, фармацевтичної промисловості тощо.
Отже, це все доводить, що пріоритетним напрямом для нашої держави має бути покращення медичного обслуговування. В кінці кінців, життя людини – це найвища цінність.

Степан ДЕРКАЧ,
депутат Закарпатської обласної ради
від Партії регіонів