Раптова смерть закарпатця Чоби Бірова

Професію шиномонтажника цей чоловік обрав іще після школи, а в житті планував створити міні-музей із тих гострих речей, які на дорозі дирявлять атомобільні колеса.

В останні передноворічні дні у Берегові з життя, на жаль, пішло багато людей. Молодих, старших і вже у поважних роках. Серед тих, кого не стало раптово, в одну, як кажуть, мить, і 53-річний мешканець вулиці Баттяні Чоба Біров. Удень із колегами він іще працював, на машинах колеса міняв, неабияк жартував тощо. Відтак увечері цьому чоловікові стало зле, а вже наступного ранку, як не прикро це писати, йому тесали домовину. Сердечний удар або ж інсульт був такої сили, що шансів на порятунок медики центральної райлікарні просто не мали.
Аби читачі не мучилися у здогадках, підкреслимо: Чоба Біров – не чиновник і не бізнесмен, він не із начальницької родини, а проста й скромна людина. А ще працелюбна, бо ледь чи не з молодості у автопарку вулканізатором працював, досконало знав дископравні апарати. Складний фах шиномонтажника покійний освоїв на відмінно, бо коли не стало фірми, відтак він удома ремонтував гумові камери та покришки. Друзі та приятелі Карло Кіш, Людвіг Логойда пишалися, що мають такого надійного та порядного колегу. Багато хто з берегівчан знали цю скромну людину особисто, він ніколи не нікому не відмовляв, а за необхідності брався за роботу сам особисто й за лічені хвилини з машини колеса знімав й так само швидко її "взував".
На одній зі стін його майстерні висів унікальний стенд, якого ніхто на Закарпатті більше не мав. Дерев‘яний щит цей супер-майстер почав формувати іще працюючи на автопідприємстві. Сюди вбивав-вішав цвяхи, шурупи, гвинти, голки, шпильки, навіть кусочки кінських підков, які знаходив у гумових колесах. А одного разу про нього написала навіть газета, хоча фотографуватися він не забажав. Однак похвалився ще одним екземпляром, який пробив колесо на "мерсі" відомого службовця – сплюснутим патроном. Ніколи не хвалився, чому обрав так рідкісну професію, але свою роботу надто любив, бо навіть серед ночі міг зарадити біді.
Казав: на дорозі колесо може "захватити" будь-який гвіздок, навіть кілок, що митєєво пробиває шину. Треба бути пильним, аби не залетіти у кювет. Отоді водія чекав шлях до кращого берегівського шиномонтажника та людини чесно й щирої Чоби Бірова. На жаль, Усевишній відміряв йому на цьому світі всього 53 роки. На прощальну грудневу церемонія прийшло дуже багато містян і жителів із сіл району. Його знали, поважали тисячі. Коли труну виносили з хати, синхронно запрацювали всі вулканізаційні апарати, на яких він "давав" друге життя колесам і опісля тисячам водіїв бажав щасливої дороги. Тої миті серце кожного огорнув щем і співчуття – така славна людина пішла з цього життя.

Михайло СИНЬООКИЙ