Степан Деркач: конкурентоспроможна та ефективна економіка – заможна держава!

Вигідне географічне розташування України, розвиненість її зовнішньоекономічних зв’язків, наявність сприятливих природних умов, значні трудові та природні ресурси, непоганий ринок збуту, відповідний науково-технічний потенціал і транспортна інфраструктура – це ті чинники, які, свого часу, сприяли стрімкому підйому інвестиційної діяльності в Словаччині, Чехії, Угорщині, Польщі та інших країнах.

Як результат, вони значно випередили Україну за темпами зростання національного валового продукту, в тому числі, й завдяки правильній інвестиційній політиці, що була спрямована саме на залучення та стимулювання іноземних інвесторів, які могли б безперешкодно вкладати кошти в економіку та мати гарантії повернення інвестицій.
Я відстоюю позицію повернення до практики вільних економічних зон (частина національного економічного простору, де використовується особлива система пільг і стимулів, що не діє в інших частинах країни). Саме вільні економічні зони сприяють ввезенню іноземного капіталу, а також залученню та впровадженню новітніх технологій, розвитку малого та середнього бізнесу, підвищенню рівня кваліфікації, розвитку інфраструктури ринку, поліпшенню використання природних і трудових ресурсів, збільшенню кількості та якості робочих місць – все це є фактором для зростання економічного потенціалу та привабливості регіону.
Наявною є проблема, яка стосується підтримки вітчизняного виробника. Нажаль, недостатньо розвинутий внутрішній ринок, низький рівень конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, послаблене державне управління національною економікою погіршують стратегічні перспективи розвитку нашої держави.
Економічні перетворення в Україні повинні узгоджуватися з інтеграційними процесами у світовій економіці. До речі, у рейтингу конкурентоспроможності за 2011-2012 роки, який визначає Всесвітній економічний форум, Україна займає 82 місце серед 142 країн, а за індексом сталого розвитку взагалі перебуває біля критичної межі.
Назву декілька методів із сучасної світової практики щодо підтримки вітчизняних виробників: пряме субсидування, встановлення пільгового податкового режиму, система кредитування, встановлення жорстких технічних, санітарних та екологічних стандартів для продукції, що ввозиться та інші.
В 2011 році Урядом затверджена Державна програма розвитку внутрішнього виробництва, яка саме і спрямована на створення належних умов для підвищення економічної стійкості держави за рахунок розвитку внутрішнього виробництва і на цій основі піднесення добробуту її громадян.
Метою програми є вирішення поточних завдань щодо розвитку внутрішнього ринку з одночасним закладенням підґрунтя для масштабних прогресивних перетворень внутрішнього виробництва і всієї національної економіки у довгостроковій перспективі.
Але доречними, на мою думку, є слова М. Тетчер, яка завжди виступала за мінімальний вплив держави на регулювання економікою: "Держава не може створювати багатство, але вона може створювати клімат, в якому виробники багатства процвітатимуть". Це говорить про те, що держава створює сприятливі умови, забезпечуючи ефективну підтримку на законодавчому рівні, але виробник має прагнути зробити свій товар конкурентоспроможним та потрібним.
В останні роки дуже актуальною та популярною стає тема транскордонного співробітництва України із сусідніми державами. Єврорегіональна політика є важливою складовою загальнодержавної політики. Варто зазначити, що Україна – держава з високою питомою вагою прикордонних територій. Протяжність кордонів з країнами ЄС: Польщею — 542,3 км., Словаччиною — 98,7 км., Угорщиною — 135,1 км та Румунією — 608,6 км. Україна має один із найвищих у Євразії показників центральності.
Таким чином, постають проблемні питання, які треба вирішувати, як на державному, так і на місцевих рівнях, а саме: розбудова транскордонної інфраструктури, спільне використання природних ресурсів, активізація міжрегіонального співробітництва у всіх сферах господарювання, розробка спільної стратегії розвитку для регіонів-партнерів. Дуже яскраво відображає моє ставлення до розвитку транскордонного співробітництва позиція доктора економічних наук Ю.Макагона, який зазначає: "Майже у всіх державах світу політичні та економічні центри, як правило, концентруються у глибині території, відповідно до чого розвивається інфраструктура. Прикордонні райони сусідніх держав при цьому як би оберненні спиною один до одного. Наслідком цього є більш слабкий соціально-економічний розвиток цих прикордонних територій, більш низький життєвий рівень населення. Звідси випливає природна потреба в заміні позиції "спина до спини” позицією „обличчя до обличчя”. Отже, саме "заміна позиції" і буде розширювати можливості отримання благ за рахунок діяльності транскордонних ринків та сприяти підвищенню рівня життя мешканців прикордоння.
Звичайно, транскордонне співробітництво є важливим питанням на державному рівні, але краще ситуацію, умови та прагнення ми можемо знати на місцях. В грудні 2011 року Закарпатська обласна рада прийняла Програму економічного і соціального розвитку Закарпатської області на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 та 2014 роки, в якій зазначено, що транскордонне співробітництво виступає одним із пріоритетних важелів регіональної політики. Воно забезпечується шляхом налагодження партнерських зв’язків між прикордонними регіонами, активізацією міжрегіонального співробітництва у всіх сферах господарювання, розробкою спільної стратегії розвитку для регіонів-партнерів.
Також було визначено основні завдання на 2012 рік щодо розвитку транскордонного співробітництва, а саме: підписання Плану Заходів співробітництва між Закарпатською областю та краєм Височіна Республіки Чехія на 2012 рік; реалізація проектів у рамках програм прикордонного співробітництва ЄІСП „Україна-Словаччина-Угорщина-Румунія” та „Україна-Польща-Білорусь„ на 2007-2013 роки; забезпечення виконання розбудови пунктів пропуску та прикордонної інфраструктури (транспортної, туристичної, інституційної) згідно Державної цільової правоохоронної програми „Облаштування та реконструкція державного кордону” на період до 2015 року; проведення Днів добросусідства на українсько-словацькому, українсько-угорському, українсько-румунському та українсько-польському кордонах; виконання угод міжрегіонального транскордонного співробітництва, укладених облдержадміністрацією і обласною радою з органами влади прикордонних областей сусідніх держав; залучення в економіку області коштів у формі міжнародної технічної допомоги, активізація роботи з фондами ЄС та іншими донорськими організаціями; просування іміджу Закарпатської області, як європейського регіону.
Той комплекс заходів, що включає: створення вільних економічних зон; підтримка вітчизняного виробника; поглиблення транскордонної та єврорегіональної співпраці має не лише створити сприятливі умови для розвитку Закарпатського регіону, а й допоможе стати йому самодостатнім в фінансово-економічному та соціальному плані.

Степан ДЕРКАЧ,
депутат Закарпатської обласної ради