Степан Деркач: виборці добре розуміють, що таке постійна робота для людей, а не «продпайок»

Дуже часто зараз можна почути від тих, кого обирають: "що кожен виборець продається" і від тих, що обирають: "звідки ж у них гроші; яким чином вони опинилися в політиці?" тощо.
Це дійсно дуже актуальні питання, з ними ми і звернулися до більш імовірного переможця на виборах до Верховної Ради України від нашого регіону, депутата Закарпатської обласної ради Степана Деркача. –Пане Степане, з чого почався Ваш шлях у політику? –Почну, мабуть, здалеку. Як казав один з тих політичних діячів, який викликає інтерес і захоплення особисто у мене - Вінстон Черчилль: "Велику перевагу одержує той, хто досить рано зробив помилки, на яких можна вчитися". Думаю, у кожного з нас є такий гіркий досвід, але головне те, що ми виносимо з цього свій урок. Ще до початку своєї політичної кар'єри, хоча початок політичної кар'єри - поняття досить відносне, займався соціальними проектами, громадською діяльністю. Прийшов момент усвідомлення, що набагато ефективнішою допомога може бути, коли ти маєш політичні важелі впливу. Ось цей момент "усвідомлення" я і назву початком моєї політичної кар'єри. –Як готуєтеся до майбутніх парламентських виборів? –Слово "підготовка", напевно, в цьому випадку вживати не зовсім коректно. Готуються виборці, які мають зробити свій правильний вибір, за для того, щоб їх власне та життя їх сімей покращувалося – вони не мають право на помилку. Я прийняв для себе рішення, що буду брати участь у виборах, як кандидат в депутати до Верховної Ради України. То до мене слово "готуєтеся", навряд чи, можливо застосувати. Я працюю. Працюю постійно. І конкретні справи – це найкраща агітація. Виборці добре розуміють, що таке постійна робота для людей, а що "передвиборчі обіцянки та подачки". –Поділіться своїми найближчими політичними планами. –Як кажуть: "Якщо ви хочете, щоб Бог розсміявся, розкажіть йому про свої плани". Але, все ж таки, буду балотуватися в депутати до Верховної Ради України по мажоритарному округу рідного Закарпаття, а там, дійсно, на все воля Божа! –Люди часто питають, звідки у пана Деркача в такому молодому віці такі гроші? –Дякую за молодий вік, але все в цьому світі відносно. Зараз мені 38 років. А розпочав я свою трудову діяльність, ще навчаючись в університеті. У 2001 році працював фінансовим директором ЗАТ "Укрпродпостач". З 2002 по 2004 рік – заступник генерального директора ТОВ "Карпат Ресурс Проект"; у 2004-2005 роках – заступник Генерального директора ТОВ "Аеросервіс України"; з 2006 до 2009 року працював у державному підприємстві "Служба міжнародних автомобільних перевезень" першим заступником директора; у 2009-2010 роках працював заступником генерального директора ТОВ "Судноплавна компанія "Укррічтранс"; в даний час – член Правління ЗАТ "Нафтогаз - Видобування". Я маю свій власний бізнес, з якого, як громадянин своєї держави сплачую податки. Мій бізнес стрімко розвивається, тому що я обрав, на мою думку, ефективний метод управління. Не секрет, що свого часу навчався за кордоном, все це, разом з гарною освітою, дало мені великий досвід. –Наскільки комфортно Ви почувається у статусі бізнесмена? –Абсолютно комфортно. Адже важливо не те, скільки грошей ти можеш заробити, а сам процес створення чогось значимого, важливого для людей. Мій бізнес є соціальноорієнтованим. Люди забезпечені робочими місцями, гідною заробітною платнею, соціальнозахищені. На моєму підприємстві – офіційна заробітна плата, оплачувані лікарняні та відпустки, в тому числі по догляду за дитиною. –То який метод управління Ви використовуєте, якщо не секрет? –Звичайно не секрет, мені б дуже хотілось, щоб в нашій державі було як можна більше успішних людей. Щодо методу управління, то кожна країна і, Україна не є винятком, має специфічну модель управління, яка залежить від різних факторів. Якщо говорити про ту модель, яку я вважаю кращою, то це, напевно, буде мозаїка з різних моделей європейських країн. Принцип зосередження всієї повноти влади в руках керівництва є невід'ємною частиною французької моделі. Франція - це приклад використання формальних процедур, писаних правил, тут менш властивий ризик, ніж, скажімо, у шведів або англійців. У британській моделі позитивним вважаю вираз індивідуалізму. Німецька модель приваблює мене самодисципліною і самоконтролем. Італійці відомі як динамічні і заповзятливі люди і стиль менеджменту у них відповідний. Шведське управління, думаю, більш демократичне, орієнтоване на досягнення спільної мети. Я намагаюся знаходити "золоту середину". Головне, щоб людям було комфортно працювати в команді, щоб вони себе почували соціально захищеними, а з боку працівників чекаю повної самовіддачі та ініціативності. –Розкажіть про найближчі бізнес-проекти. –Які саме це будуть проекти - складно сказати, але знаю напевно, що це будуть проекти, в яких бізнес буде соціально відповідальний. Такого роду бізнес впливає на демократизацію суспільства, розширює свободу кожної людини, збільшує політичну активність, таким чином створюються умови для стійкого зростання середнього класу як головного носія соціального капіталу та формується громадянське суспільство. –То Ви людям помагаєте за свої власні кошти? –Власність може бути різною. Наприклад, хтось, працюючи міністром чи ще десь на державній службі або в органах місцевого самоврядування, може ділити бюджетний пиріг і вважати, що це його власні кошти. Може щось будувати або налагоджувати на кошти, які було виділено бюджетом та казати, що це його заслуга – а то лише наші з вами податки і той капітал, який перераховується для покращення стану регіону. Як вже казав, в мене є бізнес, який приносить дохід, завдяки чому я і можу допомагати своєму рідному краю. Також було створено благодійний фонд, в який поступають гроші інших бізнесменів, які хочуть бачити наших людей щасливими, а Закарпаття розквітаючим. –Продивляючись Вашу біографію, не могла не зауважити, що ви маєте декілька освіт та, практично, поліглот!? –Так, мені подобається вчитися. Дійсно маю не одну професію, часто бував на практиці за кордоном. Щодо мов, дуже приємно, але Ви перебільшуєте. Я знаю англійську, німецьку та іспанську, але до поліглота мені ще дуже далеко. Вивчаючи іноземну мову, ти ніби поглинаєш у всю ту культуру та бутність тієї країни, що дає, безумовно, великі переваги. Як кажуть: "скільки мов ти знаєш, стільки раз ти людина". –Як проводите свій вільний час? –Вільний час?! У моєму житті все досить гармонійно і не було потреби замислюватися над поняттям "вільний" або "зайнятий" час. Тут не можу втриматися і не процитувати А.Маккензі: "Немає нічого легшого, ніж бути зайнятим. І немає нічого більш важкого, ніж бути результативним". Успіхи в бізнесі та політиці – важливі, але родина для будь-якої людини завжди повинна бути на першому місці. Гарний і турботливий син, батько, чоловік – найкращий результат життя людини. Мене так виховали: шанувати батьків, завжди, де б не був, знаходити час для спілкування, піклуватися про дітей, а їх у мене двоє – старший син Олексій і маленька донечка Тамілочка. Саме тому, кожну вільну хвилину я з радістю віддаю родині. –Дякую за розмову. Хай Вам щастить у цій нелегкій справі. –Дякую. Розмову вела Ірина Коломійчук