ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Страшні подробиці пожежі в Ужгороді "на Проспекті". "Рятувати нас ніхто не поспішав" - ужгородка

    25 квітня 2024 четвер
    79 переглядів
    Пожежа "на Проспекті"

    Рятувальників довелось чекати півтори години, а медики взагалі поїхали з місця події.


    Жінка, якій пощастило вижити у задимленій квартирі під час пожежі в ужгородській багатоповерхівці, розповіла незручні подробиці власного порятунку.


    Зі слів Оксани Павлюк, пожежники їхали на місце близько 15 хвилин. А вони, тим часом, опинилися заручниками у задимленій квартирі. Ані вікон, ані дверей відкрити не було змоги, адже дим із палаючої квартири на 2-му поверсі знизу підіймався догори і потрапляв у приміщення, де вже і так не було чим дихати.



    «Було реально страшно. Ми розуміли, що іще трохи і почнемо втрачати свідомість. Вже тривалий час ми дихали через намочені у воді речі, але і це вже не допомагало. Через майже півтори години перебування у квартирі за нами піднялися рятувальники. У них були з собою кисневі балони, але вдихнути чистого повітря нам так і не дали. Хоча я казала, що мені зле. Коли ми спускалися сходами, на третьому поверсі, я почала втрачати свідомість. Проте мені сказали, що зараз вийдете і там буде швидка», — розповіла Оксана Павлюк.



    Зі слів постраждалої, їх вивели з будинку останніми. Однак, надати їм необхідну допомогу було вже нікому. Медики вже поїхали з місця події.



    «Швидкої я так і не знайшла, ані у дворі будинку, ані на проспекті. На свіжому повітрі мені стало краще. Але невже така халатність у роботі служб взагалі допустима? Вважаю, нам просто пощастило, що ми не задихнулися у квартирі. Адже, з якихось причин, рятувати нас ніхто не поспішав. Дуже б хотілося, щоб на цей прикрий інцидент звернули увагу. Адже наступного разу хтось може загинути, так і не дочекавшись допомоги», — сказала Павлюк.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору