Сумна картинка життя-буття у "виконанні" очільників Укрзалізниці! (ФОТО)

«Укрзалізниця» не може закупити нові склади і виплатити зарплати співробітникам, тому що віддає до держбюджету земельний податок в розмірі 4 мільярдів гривень. Виходить, саме в цьому корінь проблем УЗ? Ми дуже сумніваємося.
У 2019 уряд позбавив УЗ пільг на сплату земельного податку, і загальні відрахування концерну до місцевих бюджетів збільшилися до 8,9 мільярдів гривень. У 2020 році, за очікуваними даними, компанія виплатить місцевим бюджетам майже таку ж суму податків - 8,7 мільярдів гривень, з яких земельний податок, як і в 2019 році, складе 3,8 мільярда.
В «Укрзалізниці» поскаржилися, що через такого розподілу коштів їм не вистачає грошей на оновлення складів, закупівлю нових локомотивів, виплати працівникам і т.д. Поплакалися, що щорічно кошти йдуть на утримання прилеглих територій та інфраструктури, якої підприємство навіть не користується, проте вона є держвласністю і просто числиться в УЗ на господарстві.
У держпідприємстві заявили, що у всіх бідах винен цей самий «крохоборний» земельний податок, але чи так це? За їх словами, якби не було поборів, компанія могла б інвестувати ці кошти, наприклад, в закупівлю 135 купейних вагонів українського виробництва або 60 нових вагонів електропоїздів, або в реконструкцію 576 кілометрів залізничної колії.
Монополіст залізничних перевезень продовжує діалог з Кабміном і Верховною Радою, наполягаючи на внесенні змін до Податкового кодексу до кінця 2020 року: «Цей податок є дискримінаційним по відношенню до« Укрзалізниці ». Крім залізничного, жоден інший вид транспорту його не платить. Також «Укрзалізниця» є чи не єдиною залізницею в Європі, яка платить податок на землю ».
Порівнювати себе з Європою це, звичайно, добре, Україна ж рухається в бік євроінтеграції, але хіба у нас європейський рівень ЖД? Зараз більше половини залізничних колій знаходяться в аварійному стані, як і популярні пасажирські вагони таких напрямків, наприклад, як Київ-Маріуполь, Київ-Херсон і навіть Київ-Одеса. Найбільш помітна прірву між Україною та більшістю сусідніх країн по приміському повідомленням. Ця частина пасажирських перевезень взагалі до крайності ущербна.
Ціна проїзду прямо залежить від вкладень в оновлення рухомого складу. Наприклад, вартість квитків в РФ набагато вищі за українські, але держава там щорічно виділяє понад мільярд євро на розвиток залізничного транспорту, в тому числі і пасажирського. «Укрзалізниця» ж щороку підвищує ціну перевезень, обіцяючи закупити нові вагони, але, на жаль, на ділі тарифи підвищили і крапка. Ні в пасажирських, ні в вантажних перевезеннях якість послуг в кращому випадку не змінюється, а за багатьма напрямками лише погіршується.
Тому навряд чи є сенс УЗ порівнювати себе з європейськими залізничними компаніями - принаймні до тих пір, поки керівництво українських залізниць не приведе в порядок своє власне господарство і фінансову діяльність в першу голову.
Катерина Жилкова