ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Територія свободи - спогади про пляж у Невицькому (ФОТО)

    29 березня 2024 п'ятниця
    130 переглядів
    Невицький пляж: Сценарій літнього відпочинку тисяч ужгородців за радянських часів

    "Нещодавно в спогадах про радіо минулого згадував пляж у Невицькому. Практично ужгородський міський пляж тих років.
    Сценарій літнього недільного відпочинку тисяч ужгородців був тоді приблизно таким. У суботу купувалася пляшка закарпатського ріслінгу 0,7 літра. Варилися вкруту яйця. Картопля. Хто мав свій город біля хати збирав помідори, огірки, зелень, яблука. Хто не мав - купував.
    Ковбас і різного м'яса не було. Не те щоб зовсім, але хто не застав, пояснення не зрозуміє. Та і публіка збиралася не вимоглива. Хоча із номенклатурним прошарком, якому гастрономічні дива були більш доступними. Тож запах ковбаски, курки та сала був присутнім в рамках цього свята, вільного від ударної праці на заводі чи в установі.
    М'ясо було. Жирне, жилове і відносно не дешеве. Шашлики. Їх пропонували заклади "Общепита" - тераса, колиба. Ще був кіоск-буфет і громадський туалет типу "сортир". "Ме-Жо".
    На цьому перелік курортної інфраструктури для тисяч ужгородців закінчувався. Та вони не особливо журилися. Все своє беру із собою - зовсім не декларативний вираз тих часів.
    Отже, зробивши у суботу продуктовий запас, додав зранку мінералки з бювету під хімфаком, щиро веселий люд прямував на, як зараз сказали б, трансфер.
    Варіантів було два. Електричка, яка без перебільшення в ті роки ходила часто, як вагони метро. Або додаткові рейси пузатих ЛАЗів.
    Приватних москвичів, жигулей та волг практично не було. В розрахунок їх не приймали і на пляжній локації їх не пригадую.
    Хіба ще мотоцикли. Мотоцікли ті у моїй пам'яті займають особливе місце. Наша вулиця, тепер Бачинського, була найбільш моторизованою вулицею в місті того часу.
    Хлопці мали неперевершені Яви, 250-ки та двоциліндрові 350-ки. Ті ще, перші, низенькі. Вишневого кольору з хромом.
    Високі саморобні рулі, дуги. На вулиці жив відомий мототренер, а тоді просто пацан Оси. Оси Торма, царство йому Небесне.
    Уявіть у Невицькому поворот з мосту через Уж на замок. Від річки він був мощений бетонними плитами під кутом. І від самого мосту до першого з'їзду до ріки плити були голими та чистими. А ще рівними, як аеродромна смуга.
    Це неможливо було пропустити. Наші хлопці влаштовували справжнє шоу. Вертикальні заїзди. Коли мотоцикл під дією доцентрових сил практично лежить горизонтально. Публіка ревіла від цього видовища. Правда, в тій частині пляжу її було малувато. Заселеною була дальня частина за підвісним мостом.
    Починалася вона з рятувальної станції. Кілька човнів на веслах, парочка з моторами. "По блату" можна було попроситися поплавати.
    І лише коли вже зовсім сідало сонце, залишки ужгородців починали перевдягатися у кабінках-роздягальнях, а деякі на радість малечі, не маючи вже сил, і без них. Електрички везли у місто знетомлених, але щасливих людей, які чомусь категорично ігнорували Багами, Гаваї, Сейшели та Таіті. Їм було добре.

    Йшли роки. Пляж занепадав. Тодішній перший секретар міському партії Машков, потренувавшись на театрі, вирішив будувати новий пляж. В Оріховиці.
    Коли я вперше потрапив на ту ділянку Ужа, через нього був ще дерев'яний міст. Місце було настільки безлюдне, що за цілий день могло не бути жодної машини і всього кілька людей. Переважно рибалок. Це в них на очах через той міст на полігон їхав танк. Як заїхав, так і впав у воду. Строго вертикально. Навіть спочатку не зупинився. Та моста вже не було. Побудували бетонний, але людей не додалося.
    Майданчиком для будівництва нової водойми вибрали поле зліва від річки. Потім газети писали, що саме там колись було поховання скота, що пав від ящуру.
    Відгородили поле плотинами і надпотужними помпами 7/24/365 (хто ж рахував електрику?) качали з річки воду, яка утікала, як у пісок.
    Пісок, до речі, залізничними ешелонами завозили з Одеської області.
    Із закинутого Невицького перевезли павільйон. Організували автобусний рух. Електричка близько не зупинялася.
    Не полюбили Ужгородці цей пляж. Не зайшло.
    Коли згадую те Невицьке, шкодую, що нема фото минулих років. Маю тільки героїчно оцифровані мною кілька відбитків з вже пліснявого фотоархіву обласного телебачення.
    Може ще це фото підвісного мосту. В пам'яті залишився й колись бачений на світлині вид з пляжу на воду. І все.
    Чому так? Думаю, що пляж у Невицькому був тоді територією свободи, вольницею. Абсолютно поза офіційним місцем, знімати яке купці придворних фотографів навіть не приходило в голову. Тут було зовсім інше життя. Справжнє." - згадує минулі роки Олександр Герешко на своїй сторінці в Facebook.

     

    Історія видобутку солі на Закарпатті (ФОТО)

     

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору