ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ

Автор статті, Ірина Голованич, 26 років, прибула у Сполучені Штати Америки з України, коли їй виповнилося 13 років. Перебуваючи у США, вона часто навідувалася в Україну. Під час перебування на рідній землі Ірина від родичів та сусідів чула багато історій про людей, які пропали безвісті, виїхавши за кордон. Подальші розпитування в особистих інтерв’ю привели її до висновку, що ці випадки є випадками торгівлею людьми. Це стало поштовхом для написання дисертації. Вже в 11 класі Ірина стала цікавитися цією проблемою. Після закінчення школи вона вчилася в Колорадському університеті, де отримала ступінь бакалавра з міжнародних відносин та магістра з політичних наук. Тема дисертації – «Закони Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу по запобіганню торгівлі дітьми» («Safe Harbor Laws for Kids of Trafficking: United States and the European Union»).

Після її захисту Ірина продовжує цікавитися цією темою та працювати в цьому напрямку.

Посилаючись на знання української культури та психології під час бесід, Ірина прийшла до висновку, чому жінки стали жертвами торгівлею людьми. Враховуючи делікатність справи торгівлі людьми, І.Голованич зрозуміла і проводила бесіди в неосудливий і неворожий спосіб. Автор цієї статті вірить і сподівається, що опублікований аналіз причин проблеми, а також її поточний стан в обох країнах по боротьбі з торгівлею людьми підвищить свідомість українського населення про існування проблеми та, головне, її запобігання.
На жаль, Україна являється країною-ресурсом для торгівлі людьми, а Сполучені Штати Америки – одна з країн, де цей бізнес користується великим попитом. У своїй науковій роботі в результаті ознайомлення і дослідження американських законів по боротьбі з викраденням і торгівлею людьми, Ірина прийшла до висновку, що навіть у різних штатах Америки закони відрізняються: лише у 8 штатах з 50 закони концентруються на жертвах цього темного бізнесу, тоді як закони 42 штатів сфокусовані в основному на переслідуванні кримінальних елементів. В цей час пані Голованич продовжує працювати в напрямку ефективності законів України і США по боротьбі з викраденням і торгівлею людьми.
Автора болить дана тема. Саме тому вона й намагається донести її до людей, привернути увагу тих, хто може й повинен її вирішувати, не бути байдужим спостерігачем. Пані Голованич, в черговий раз приїхавши на свою малу батьківщину, не упустила можливості достукатися до нас, застерегти, попередити. Чи вдалося їй це зробити – вирішувати читачам. А ми подаємо її дослідження на їх розсуд.
Отже, слово Ірині Голованич.
«Торгівля людьми є однією із найбільших проблем порушення прав людини, з якою зіткнувся сучасний світ. Вона широко трактується як «сучасне рабство». Сьогодні, завдяки віртуальному зникненню інтернаціональних кордонів, потужній імміграції та далекосяжному технологічному прогресу, торгівля людьми набула значною мірою сутності організованої злочинності. Іронічно, але стало не тільки легше переміщати людей через кордони для потреб експлуатації, але це стало також і дуже вигідно. Торгівля людьми є неймовірно прибутковим бізнесом з оцінкою річного доходу 32 більйони доларів у рік. Щорічно біля 27 мільйонів людей продано по світу. Діти складають біля 1,2 мільйона зниклих людей по цілому світу. Через підпільні властивості цього злочину добре відомо, що як і прибутки, так і кількість зниклих (проданих) людей скоріше недооцінені, ніж переоцінені. Торгівля людьми є проблемою, з якою зіткнулися як і США, так і Україна. Однак, сукупність проблем, які асоціюються з торгівлею людьми, унікальні для кожної країни.
Щорічно 117 тисяч людей продані в Сполучені Штати Америки і змушені працювати у сексуальному або трудовому рабстві. В цій країні правові, соціальні та законодавчі зусилля фокусуються значною мірою на «виправленні». Значна частина правових зусиль та виконання законодавства зосереджені тільки на злочинцях, і тільки в декількох штатах – на жертвах. Це через це, що Сполучені Штати вважаються країною «призначення». Через це підхід до торгівлі людьми, виконавців та жертв не зосереджується на запобіганні злочину. Торгівля людьми вважається порушенням на федеральному рівні для будь-кого, залученого в цей злочин.
В Сполучених Штатах Америки попит на жертв торгівлі людьми триває. Не є таємницею, що США є місцем, де багато українських жінок та дітей помирають. Невеликим відсотком є місцеві – більшість з них молоді люди без місця проживання, багато з них неповнолітні. Тоді, коли більшість чоловіків помирають у трудовому рабстві, більшість жінок помирають у нелегальній сексуальній індустрії, працюючи в стрипклубах чи у масажних салонах по цілій країні.
Сполучені Штати Америки, як індустріальна країна, є вкладником проблеми торгівлі людьми. Країна призначення означає постійний притік жертв торгівлі людьми. Щоб допомогти ідентифікувати потенційні жертви в пункті в’їзду, прикордонний контроль та законодавчі зусилля потребують кращого виконання та обладнання. Цей крок важливий, тому, що дозволить швидше і краще відгукуватися на національні та міжнародні реагування ще до того, як жертва проштовхнеться у світ торгівлі.
В Україні торгівля людьми пов’язана з різними причинами. Україна вважається однією з найбільших Східноєвропейських країн «постачальників» до злочину торгівлі людьми – з грубою щорічною оцінкою 100 000 жертв (2 інші найбільші «постачальники» – Молдова і Росія). Більшість проданих жертв – біля 80 відсотків – жінки і молоді дівчата. Через статус України як країни-постачальника, в противагу до країни-призначення, увага до торгівлі людьми повинна перебувати на стадії запобігання. Перебування України в категорії «постачальника» потребує дослідження причин, чому і для чого здійснюється торгівля людьми, перевіряючи коріння проблеми та каталізатори, котрі дозволяють проблемі розквітати. Деякі можливі пояснення та причини – це політична нестабільність у країні, безробіття, корупція, бідне соціальне становище, низька освіта чи її відсутність. Найімовірніше, це поєднання кількох факторів, і не тільки поодинокий, створює успішне середовище для торгівлі людьми в Україні.
Завдяки організованій кримінальній сутності торгівлі людьми, вона природно накопичує величезні прибутки для всіх залучених, окрім жертв. Цей факт веде до того, що найбільші зусилля зосереджуються на злочинцях, залучених у справі, і дуже мало уваги приділяється жертві – це є правда як і для Сполучених Штатів, так і для України. Одним з найважливіших кроків, які повинна зробити Україна, щоб полегшити страждання жертв – це запровадження допомоги проданим. Соціальна допомога, така як проживання, освіта, охорона здоров’я, праця та допомога з репатріацією повинна бути наявна на запити особливих потреб жертви. Психологічна допомога також має бути наявна. Випробування, через які проходять ці жертви, травматичні й тривалі, і без відповідної психологічної допомоги відновлення здоров’я не дуже імовірне.
Друге, повинні змінитися законодавчі зусилля. Шкода, але поточні зусилля недостатньо міцні в боротьбі з торгівлею людьми чи її попередження. Законодавчий персонал повинен навчатися NGOs, що працює над проблемою торгівлі людьми, чи з федеральними службовцями, знайомими з особливими потребами жертв торгівлі людьми. В поєднанні з законодавчими зусиллями, прикордонний контроль повинен бути оснащений знаннями для ідентифікації жертви та розпізнавання торговців. Тому, що сексуальна експлуатація й торгівля являються високо травматичними для жертв, законодавче зусилля має бути навчене та здатне пристосуватися до інтерв’ю в делікатній манері без спричинення жертві будь-якої непотрібної шкоди – інтерв’ю повинно провадитися в неконфронтаційний, не осудливий, неворожий спосіб.
Україна потребує прискорення зусилля у боротьбі з торгівлею людьми на державному рівні. Ратифікація Конвенції проти організованої злочинності і призначення людей та фондів на здійснення її, а також ухвалення та використання законів повинні стати першими кроками в країні. Мають бути широко наявні інформація про небезпеку торгівлі людьми у поєднанні з кампаніями громадянської обізнаності.
Найважливіше, Україна повинна розпочати робочі стосунки з країнами, де українські жертви часто помирають – це країни «призначення», такі як США. Частиною причини, чому торгівля людьми є зростаючим бізнесом, є постійна потреба в жертвах. Україна повинна будувати взаємовідносини з країнами «призначення» і просити про сприяння та відповідальність офіційних осіб країн «призначення». Міжнародна співпраця є життєво важливою у битві з торгівлею людьми, тому, що цей злочин є глобальною чумою, і є не тільки специфічним для України. Якщо Україна хоче сприйматися серйозно на міжнародному рівні, вона повинна робити вчинки в захисті прав своїх громадян. Особливо тих, що перебувають в небезпеці бути проданим або хто вже є проданий. Докладаючи зусилля до міжнародної співпраці з країнами «призначення», Україна може також використати знання, які ці країни здобули, а також зміцнити законодавство, щоб допомогти жертвам.
Робити активний та агресивний наступ на ідентифікацію торгівлі людьми, допомагати жертвам та запобігати поширенню повинно бути пріоритетом для України, як на локальному, так і на державному рівні. Цілком імовірно не тільки сміливо зустрітися з цією проблемою, але також і викорінити її, коли залучені потрібні люди і використовуються відповідні ресурси для її вирішення».

Ірина Голованич.