Три укази двох президентів для одного районного керманича (ФОТО)

Кажуть, що в одну річку два рази зайти неможливо. Однак конкретні обставини спростовують цю широковідому тезу, підтвердження чому – повторне сходження на владний Олімп голови держадміністрації Берегівського району І. Ш. Петрушки

Сорокаоднорічний голова райдержадміністрації Іштван Шімонович Петрушка уперше на цю посаду був призначений виконуючим обов‘язки Президента України Олександром Турчиновим 19 квітня 2014 року. А рівно через 5 місяців і 1 день (20. 09. 2015 р.) він був звільнений, але вже всенародно обраним Президентом нашої країни Петром Порошенком. Офіційно причина не вказувалася, але всім стало зрозуміло, що таку зміну перших районних керівників зумовила насамперед пертурбація закарпатських губернаторів. Згадаймо: замість «хустянина» Валерія Лунченка главою обласного «білого дому» став його ж земляк Василь Губаль. Така рокіровка для берегівчанина виявилася неочікуваною, але він гідно та порядно передав естафету своєму наступнику Габору Кінчу, на той час депутату облради. Останній головою РДА (щоправда, з приставкою т. в. о.) працював неповний рік: минулорічні мукачівські події змусили українського Президента у липні 2015 року вдатися до чергової рокіровки закарпатської кадрової верхівки – від губернатора, його заступників й аж до голів райдержадміністрацій і державних службовців нижчого рангу. На Закарпаття повертають Геннадія Москаля та дають йому два тижні на формування нової та дієздатної команди. Така негайність була викликана складною ситуацією та підготовкою до чергових виборів у місцеві ради, і щоби не гаяти дорогоцінний час на пошуки потрібної людини, вирішили вдруге "звернутися" за "послугами" до І. Петрушки. Буквально за кілька тижнів з‘явилося розпорядження глави держави про його чергове "зачислення" на стару "нову" посаду. Ось вони, кадрові перипетії наяву, коли за неповний рік один Президент підписує два документи про зняття з поста та призначення на нього районного керманича. Відтак у великій залі районної держадміністрації відбулося велелюдне представлення – з цієї нагоди до Берегова приїжджав навіть сам губернатор Москаль. З того пам‘ятного липня пройшло ледь більше півроку, пан Петрушка потроху "набиває" собі руку у керівному кріслі й впевнено "тримає" її на пульсі соціально-економічного життя прикордонного району. Кожен день додає чимало різної клопотнечі та вимагає виконання й втілення в реалії цілої низки завдань, доручень, програм, задумів, проектів, накреслень, ідей тощо. Тож наше інтерв‘ю – це не тільки бесіда про наявні проблеми в економіці та соціальній сфері, шляхи їх подолання, це вільна, невимушена розмова кореспондента та найвищого державного службовця районного масштабу, яка стосується всіх сторін дійсності багатонаціональної Берегівщини.

1.

Кор.: – Отже, пане Іштване, що для вас значить посада, на яку ви повернулися минулого літа?

І. П.: – Звісно, вона не тільки відповідальна, але й державницька. Берегівщина – регіон прикордонний, багатонаціональний, це, зрештою, унікальний район на краєчку землі української. Але, повірте, не крісло людину красить, а справи. Тож хотілося б зробити максимум, аби землякам жилося краще, аби запам‘ятали цей період не тільки війною на сході, інфляцією, високими цінами, але й конкретними й добрими справами на землі, де живемо.

Кор.: – Нещодавно минуло півроку, як ви вдруге очолили районну владу. Яким був цей період?

І. П.: – Ніхто не заперечить, коли скажу: вельми непростий. У жовтні 2015 р. пройшли місцеві вибори, а такі баталії, як правило, – випробування нелегке. Сформовано районну раду з 34 депутатів, у воза впряглися один голова селищної й три десятки сільських голів. Вірю: спільними зусиллями втілимо реформу з децентралізації влади, наразі працюємо з реформованою поліцією, а також над виконанням пріоритетних завдань, які, сподіваюся, змінять добробут і комфорт для всієї громади. Словом, триває інтенсивна робота у всіх сферах, що забезпечують життєдіяльність району.

Кор.: – Яку найкориснішу справу за цей час вдалося зробити?

І. П.: – Їх багато, люди не все помічають, або ж із плином часу їх забувають. Вдалося завершити роботи з будівництва першої черги підводящого водопроводу до Мужієва, що наблизило нашу мету стосовно забезпечення якісною питною водою мешканців цього села. Подано також необхідний пакет документів для залучення коштів Державного фонду регіонального розвитку з метою завершення робіт з підведення мужієвського водогону в цьому році. Серед здобутків – завершення робіт з капітального ремонту мережі теплопостачання в ЦРЛ. І хоча вкладено мільйони гривень, однак економія також себе окупить сторицею. Гадаю, хто тут бував, бачив, що територія була подібна на будівельний майданчик. Важливим є те, що в умовах складної економічної ситуації забезпечено виконання районного бюджету на 98.7 % (майже на 19 млн.), що більше від показників минулого року.

Кор.: – Хотілося б дещо відійти від традиційних запитань щодо виконання-перевиконання, процентів, гектарів, тонн, планів, а поцікавитися від вас, як пройшов, приміром, учорашній день, хто до вас звернувся, шукаючи, скажімо, правди?

І. П.: – Я теж не проти такого формату інтерв‘ю. А стосовно робочого дня, то один на другий не схожий. Вчора, приміром, мав бесіду з депутатами обласної ради Чабою Пейтером і Міклошом Товтом. Обговорили низку питань – від приїзду губернатора Геннадія Москаля й аж до весняної районної толоки, яка намічена на одну з квітневих субот. Наближаються Великодні свята, тож Берегівщину необхідно принарядити. Повірте, люди постійно звертаються зі своїми життєвими проблемами – чи то просять допомогу на лікування, чи то з приводу надання житлових субсидій, оформлення інших документів тощо. У «білому домі» намагаються допомогти кожному, а тим, хто шукає правду – насамперед.

Кор.: – Що вас, як районного керівника, хвилює нині найбільше?

І. П.: – Мене бентежить те саме, що й пересічних громадян Берегівського району – починаючи з Четова та В. Реміт і аж до Попова й Свободи. А це, зокрема, тарифи на газ та електроенергію, низькі заробітні плати (на сьогодні середня зарплатня берегівчанина складає 2.300 грн.). Як можна спокійно дивитися за масовим виїздом краян, берегівчан у тому числі, на заробітки за кордон? Наших нині маса в Угорщині, Словаччині, Польщі, Чехії, навіть у Великобританії. Зрештою, є маса питань, які непокоять, турбують, тривожать, розтинають, кажучи образно, душу тощо. Як не замислитися, коли в райлікарні не вистачає 12 терапевтів. Щойно довідався, що подалися за межі країни висококласні реаніматолог, кардіолог, хірург, не кажучи про спеціалістів середньої ланки. Між іншим, кілька тижнів пішло на вирішення питань стосовно призначення керівника спершу філії «Мукачівський райавтодор» (Володимир Мица), а відтак і начальника Берегівського дорожньо-ремонтного пункту (колишня райШЕД), яким став Юрій Ісак. Особисто я задоволений цією кандидатурою, бо він, випускник ХАДІ, потомственний шляховик: і покійний його батько ним був, і рідний дядько тощо. Завдяки вирішенню цих кадрових питань вже розпочато ямковий ремонт головних трас державного значення. Вірю: дороги стануть якіснішими.

Кор.: – А яке життя в голови РДА за порогом владного кабінету?

І. П. – Як і в кожної нормальної людини: за стандартом, це ранок – робота – сон. Але це тільки на перший погляд. Хоча інколи здається, що «владне життя» не кінчається навіть за вечерею, а вона, зазвичай, у мене досить пізня. Я не звик відключати телефони (у голови РДА їх кілька – до нього можна дзвонити з МТСу, Київстару, а також з-за кордону – автор), тож відповідаю всім, хто виходить на зв‘язок. Деякі нагальні питання доводиться вирішувати до півночі. А ще ж хочеться хоч одним оком подивитися теленовини, прочитати останні вісті в Інтернеті, поспілкуватися з братом, мамою і т. д. Зізнаюся: донедавна обходився без водія, але місяць тому цю посаду запропонував Габору Нілошу. Бо на деякі дзвінки доводиться відповідати прямо в машині, а коли кермо в руках – неможливо зосередитися. Але суть не тільки в цьому…

2.

Кор.: – Цікаво, у якій сім‘ї ви народилися. Хто батьки? Розкажіть про школу, в якій навчалися…

І. П.: – Я народився у звичайній сільській сім‘ї, де мама – вчителька, а тато працював на заводі. Навчався у середній школі с. Яноші, де нині завучем працює мати, Єлизавета Йосипівна. Цікаво те, що народилася вона 1 січня 1955 р., тож Новий рік співпадає з її днем народження. Торік ми відзначали ювілей. З неабиякою радістю згадую шкільні роки, адже моїми приятелями були односельці, зокрема, колишній нардеп Іштван Гайдош, теперішній мер Берегова Золтан Бабяк, очільник районної державної податкової служби Петро Дудаш, сільський голова Іштван Барта, недавній освітянський керманич Ласло Лендєл, екс-начальник Берегівського РВВС та інші. Пригадую, надто прислухалися до батька Дудаша – дядька Петра, який досить часто проводив з нами виховні уроки, наставляв, скеровував, підказував тощо. Не приховую: він був для всіх нас моральним авторитетом, а його виваженість формувала наші юнацькі та парубоцькі погляди.

Кор.: – На сьогодні – це славна команда дорослих і самодостатніх людей. А в молодості? Якими ви були?

І. П.: – Юнацтво, молодість у кожного пролетіли по своєму. А ось у дитинстві всі ми були звичайними хлопчаками: уроки, м‘яч, сільська толока, рибалка на каналах, бо річки у Яношах немає, гостювання у бабусів-дідусів, випасання худоби, допомога батькам на обійсті тощо. З багатьма товаришую і дотепер, а із деякими шкільними друзями дороги розійшлися. Вважаю це все закономірністю.

Кор.: – Чи думали, що колись будете вирішувати проблеми на рівні всього району як заступник голови райради, керівник РДА, очолите партійні осередки (мова – про «Народний фронт»), балотуватиметеся у ВРУ та спілкуватиметеся з губернаторами?

І. П. – Звісно, що ні. Нікому на дано заглянути у своє завтрашнє… Бо як, наприклад, нинішній школяр може знати, що чекатиме його через чверть століття?

Кор.: – До речі, коли востаннє говорили з губернатором Г. Москалем?

І. П. – Скажу правду – якраз за півгодини перед нашим з вами інтерв‘ю. Геннадій Геннадійович цікавився, як районні справи, що нового у справі ремонту доріг, чи зможемо самотужки запустити асфальтобітумний завод у Дийді? А ще йшлося про низку інших його доручень – найперше стосовно занедбаних очисних споруд у с. В. Бакта, які лагодитимуть коштом з екологічного податку (щорічно область збирає 10-12 млн. цих грошей) тощо.

Кор.: – Не хвилюєтеся, бува, коли спілкуєтеся з цією легендарною постаттю в українському політикумі?

І. П.: – Генерал-губернатор Геннадій Москаль – особистість і насправді унікальна. Недарма увійшов у трійку найрейтинговіших політиків України – у списку для соціологічного опитування, як пам‘ятаєте, було 20 осіб. Його випереджають тільки Садовий і Саакашвілі. З цього приводу прийшов на пам‘ять Гечанський фестиваль гентешів, де губернатор пройшовся між рядами і мало не кожен прагнув із ним сфотографуватися на пам'ять. Навіть черги шикувалися: як із закарпатців, так із туристів. Не виключаю, що навіть опоненти не оминули таку можливість. Якщо чесно, то на перших порах певне сум’яття виникало, мовляв, спілкуюся аж із самим Москалем, але згодом хвилювання зникли, адже завдяки його демократичній поведінці між нами вибудувалася нормальна конструктивна співпраця.

Кор.: – Принагідно запитаю, як ви із головою ОДА за день встигли відвідати вісім об‘єктів і прийняти відповідні рішення, які, слід сподіватися, будуть опрацьовані на обласному рівні й втілюватимуться в життя?

І. П.: – Хто б і що не казав про Москаля, але він усе «замотує» на льоту. А ще на диво він мобільний, енергійний, кмітливий. Пам‘ять має феноменальну. Якось сказав: мені позитив не показуй, а веди туди, де є проблеми, де потрібне моє втручання. Ось так і відвідали соціальний притулок у с. Вари, недобудований корпус райлікарні, що вже став довгобудом (між іншим, рівно 30 років тому розпочали розробляти проектно-кошторисну документацію, у 1988 р. вкопали перший камінь у фундамент одного з корпусів), оглянули колишню ЗОШ № 2, про яку перед тим активно писали медіа («Вісник Берегівщини», "Берегово", Інтернет-видання "УА-Репортер", "Новини Закарпаття" в тому числі – автор) і губернатору розповів міський голова Золтан Бабяк. До речі, «шеф» підтримав нашу пропозицію. Відтак були об‘їзна дорога, середня школа в Косині, Батьовський міст – це також «проблемні» об‘єкти Берегівщини.

Кор.: – А взагалі, з ким із «великих» останнім часом спілкувалися?

І. П.: – Як я вже казав вище, що день на день не схожий – спілкуюся з різними людьми. Наприклад, днями гостем райдержадміністрації був мій колега з Острозької (Рівненщина) РДА Віталій Ундір. Вони мають Острозьку академію, а в нас є Закарпатський угорський інститут, які б могли реально співпрацювати. Спілкувався з головою облради Михайлом Рівісом, телефонують з АП, Кабміну, Верховної Ради, інших обласних і райдержадміністрацій, в тому числі закарпатські колеги, Валентина Рогова з Воловеччини, свалявчанин Олександр Дідович, ужгородський очільник Анатолій Синишин та інші. Коли випадає вільний час, залюбки бесідую з колишнім Головою Президії Верховної ради України (1985-1990 р.р.) Валентиною Шевченко. На диво цікава співрозмовниця – усю свою біографію переповіла. Отримав від неї у подарунок навіть книжку спогадів з автографом. Повідала: знала особисто кількох берегівчан, академіка Василя Шепу з с. Вари в тому числі.

Кор.: – Простому народу співчуваєте? Якщо у місті щось купляли, то ціни не злякали?

І. П.: – Я – теж частина цього простого народу. У місті часто буваю, тож ціни на ринку знаю. І на продукти харчування, і на інші види товарів і послуг. Так, вони суттєво зросли, це правда…

Кор.: – Не переймаєтеся, що найближчим часом, за словами президента Порошенка, не стане РДА?

І. П.: – Тим, що найближчим часом не буде, як ви кажете, районних адміністрацій, – я особливо не переймаюся. Вважаю, країні потрібні зміни та реформи, про які дотепер тільки говорилося. Прийшов час конкретних дій. Славно, що взявся за децентралізацію й реформування влади саме Президент П. Порошенко, який наділив мене державними повноваженнями. І моє завдання – зараз робити максимум і все можливе для успішного проведення цих перетворень і стабільного розвитку Берегівського району.

3.

Кор.: – Якою, на вашу думку, мала би бути фінальна розв‘язка у справі екс-очільника районної освіти В. Лендєла? Наразі, як відомо, він подав до суду позовну заяву стосовно свого звільнення, так?

І. П.: – У відділі освіти, який він очолював майже 13 років, зараз триває реорганізація. Пан Лендєл і надалі хоче бути начальником, але чотири фракції районної ради мають іншу точку зору – освіта потребує оновлення. Виконання сучасних завдань під силу новій людині, яка по-реформаторськи дивиться на цю ділянку роботи. Нам необхідно відмовлятися від заангажованості. Від запропонованої йому посади він відмовився. І пішов судитися. І взагалі, складається враження, що останніми роками освіта Берегівщини нібито стала філією якоїсь однієї партії. А завдання вчителя – дати школярам насамперед знання, до того ж без партійно-політичного тону. Бо коли вже почнемо забарвлювати і цю сферу, забудемо про основне призначення освітянина.

Кор.: – Скажіть, будь-ласка, якою була ваша реакція на останнє його інтерв‘ю?

І. П.: – Його інтерв‘ю на якомусь маловідомому сайті – це не що інше, як брудний політичний піар. До сказаного більше нічого додати не можу.

Кор.: – Раз ми заглибилися в цю тему, скажіть, будь-ласка, уже є кандидатура на вакантну посаду у районній освіті?

І. П.: – Процес пошуку триває. До того ж директори шкіл, а їх є аж 43, також чекають на нормального керівника. Їм теж не все рівно, з ким у перспективі працювати. Головне, на мою думку, аби це була професійна та віддана справі людина. І без різних там партійних «зонтиків» і політичних «підтекстів» тощо.

Кор.: – Кого б ви хотіли тут бачити – жінку, чоловіка, шкільного директора чи простого учителя?

І. П.: – У кріслі освітянського начальника бачу професіонала-освітянина.

Кор.: – Чи правда, що ця посада пропонувалася директору міської ЗОШ № 5 Андреї Дзерін?

І. П.: – Не заперечую – кандидатура достойна. Але сумніваюся, що вона полишить цю школу. Тим паче, що свого часу я пропонував їй посаду значно вищу – заступника голови РДА. Однак вона не захотіла йти працювати в райдержадміністрацію, мотивуючи своє рішення тим, що освітні проблеми однієї окремо взятої одинадцятирічки знає краще та хотіла б їй прислужитися сповна.

Кор.: – Що скажете про районних депутатів, голів селищної та сільських рад? Чи з усіма вже встигли познайомитися?

І. П.: – Більшість депутатів я знаю особисто. І сільських голів також. Вони обрані своїми громадами, є їхніми представниками у місцевих органах самоврядування, і якщо задовольняють інтереси громадян – це чудово. Давати оцінку їхньому освітньому рівню – не моя справа. Приміром, за сільського керманича Берегуйфалу Ласло Шютева голоси віддали вже вшосте, а в Бене, Батьові, Оросієві, Мочолі обрали новачків. Головне – співробітничати, допомагати, сприяти, підтримувати тих, хто хоче працювати в інтересах громади.
Кор.: – Як складаються взаємостосунки з головою райради Йосипом Шіном? Немає боротьби, мовляв, хто «більший» керівник – ви чи він?

І. П.: – У нас із головою районної ради Йосифом Шіном хороші й дружні стосунки вже давно, і зараз теж ніякої боротьби за владу немає. Навіть не пригадаю, коли в «білому домі» між другим і третім поверхом були такі доброзичливі контакти. У плані комунікації – повний ажур! Співпраця та ще раз співпраця! Адже наше спільне завдання – це економічний і соціальний розвиток Берегівщини.

4.

Кор.: – Не можу не поцікавитися, яка вашу думка з приводу інтернет-інформації про ніби-то розкрадання 3.7 млн. грн. посадовцями Яношівської сільради?

І. П.: – Якщо чесно, то я був шокований як змістом цієї інформації, так і фактажем. Догадуюся, де писалося й хто замовник цього безглуздого опусу. Тричі перечитавши це малозрозуміле повідомлення, так і не збагнув, до кого претензії – до попереднього голови сільради (Марта Барта) чи до нової команди? Між іншим, 14 сільських депутатів на чолі з Іштваном Бартою прийняли з цього приводу звернення до СБУ, аби чіткіше пояснили, що, звідки та чому? Гроші у будівництво вкладено європейські, їх повсякчас контролював незалежний аудит, тож невідомо, як можна вкрасти таку суму. Ще одне: якщо б така цифра пропала, то не було заводу. А він, слава Богу, вже збудований.

Кор.: – Чи приходять до вас на прийом АТОвці. Якщо так, то з якими питаннями?

І. П.: – Так, звертаються й АТОвці, яких на території Берегівщини майже 200. Більше того, голова ГО «Берегівська спілка матерів і дружин учасників антитерористичної операції на Сході» Ярослава Федур є моїм позаштатним радником з питань захисту прав учасників українсько-російської війни. На громадських засадах працюватимуть також Михайло Сливка та Сергій Мажаров, обидва досвідчені, знаючі, вміючі.

Кор.: – Що іще конкретного треба зробити, аби вже нарешті почали будувати об‘їзну дорогу довкола Берегова?

І. П.: – Це питання складне, його виконання на рівні району не вирішується. У цьому плані потрібна підтримка обласної влади – ОДА та облради. І хочу наголосити, що вона є. На черговому сесійному засіданні буде прийнято звернення до Кабінету Міністрів і Прем‘єра А. Яценюка з приводу виділення коштів на продовження будівництва цієї траси. Бо від грошей, які повинен асигнувати Уряд, залежить подальша доля цього надважливого як для нашого міста, так і для Закарпаття, зрештою, всієї України, та, коли хочете, навіть Європи (вона теж має змогу допомогти грантами) – грандіозного проекту. А за певних обставин можуть з‘явитися гроші Угорщини, але цей напрям потребує ретельного доопрацювання, бо потрібні держгарантії, як, до речі, стосовно інших фінансових підмог, нашої сторони. Словом, у цьому плані не все так просто, однак ніхто не спить, усі думають, як вийти з ситуації.

Кор.: – Чому розпалася футбольна команда вищої закарпатської ліги у В. Бийгані?

І. П. – Районна влада тут ні при чому. Це запитання до спонсорів. Хоча спорт, футбол насамперед, завжди перебував і надалі знаходитиметься у центрі нашої уваги. Я теж палкий уболівальник, тож, звісно, шкодую, що в обласному чемпіонаті з футболу гратимуть не три, а тільки дві берегівські команди – це «Дийда» та «Берегово».

Кор.: – За яким принципом буде організована робота районної влади, перш за все РДА, у нинішньому році?

І. П.: – За такими основоположними канонами, як системність і послідовність. Бо тільки так можна здобути ефективний результат на рівні району. Не можу не сказати, що значні корективи внесуть закони з приводу децентралізації влади, про «Державну службу» насамперед тощо. Ці новації змусять і нас докорінно перебудувати свою роботу.

Кор.: – І, насамкінець, де черпаєте новини: газети, радіо, телевізор, інтернет?

І. П.: – З усіх джерел, де тільки є можливість. Хоча найчастіше користуюся Інтернетом, на телевізор маю обмаль часу, а газети якщо й переглядаю, то тільки місцеві. Радійні новини слухаю, але теж рідко…

Кор.: – Дякую за відверту, просту, демократичну та «неприховану» бесіду, в якій ми змогли вас, Іштване Шімоновичу, не тільки "розговорити", але ще більше пізнати стиль і методи роботи голови районної державної адміністрації. Навіть "побачити" вас, кажучи образно, збоку. Не завжди та не з усіма районними очільниками вдавалося так плідно, грунтовно, широко поспілкуватися. Бажаємо вам на цій відповідальній роботі нових здобутків для блага берегівчан.

Записав: Михайло СИНЬООКИЙ, Берегівщина