У Берегово презентовано 900-сторінковий роман Михайла Гелетея про карпатського опришка Олексу Довбуша (ФОТО)

Не виключено, що в наступному, 2021 році, цей роман буде ркомендований на Шевченківську премію.

Почну з того, що я, член НСЖУ, правління ЗОО Нацспілки журналістів і ветеран медійної сфери з понад сорокарічним стажем, на цю прекрасну й інтелектуальну зустріч потрапив завдяки Оксані Радик з міськради. Саме вона кілька днів тому запросила мене на цей літературний захід. Не знаю, покликали знічев'я, бо випадково попався "на вулиці", чи організатори від влади дійсно хотіли мене тут бачити. Однак я дав слово прийти і таки з'явився.
Назвали цю зустріч поетичною, бо зібралися ті, хто має хист до слова, хто пише вірші, хто гарно декламує, хто видається тощо. Тобто у бібліотеці зібралися майстри слова -- місцеві поети, учителі-філологи тощо. Крім усього іншого, настала весна, ми -- у передденні жіночого свята 8 Березня, а також азарту, творчого натхнення надала традиційна Шевченкіана, що у закладах культури проходить у дні народження й смерті великого Поета, геніального Кобзаря -- Тараса Григоровича Шевченка.
На поетичну здибанку, модераторами якої стали яскрава філологиня Світлана Чирибан, активіст і невгамовний пропагандист усього українського, що є в Берегові, культурний, контактний, привітний Дмитро Кобринський, а також уже згадувана Оксана Радик з управління культури, директорка міської читальні Віра Швед й інші, просили прийти всіх, хто в душі має творче зерня, в кого воно проросло або хоче пустити коріння. Повідомляли й інформували, запрошували як через соціальні мережі, так й усно або в телефонному режимі. Відрадно, що були тут і молоді хлопчики та дівчатка, які мають творчий хист, і особи старшого віку, які пам'ятають творчість поетів і письменників часів Стуса, Дзюби, Тютюнника тощо. Тож одним із перших зголосився власні вірші розказати мешканець В. Бакти Ярослав Русанюк, який усіх присутніх запросив відвідати театр-гурток "Жуйка. Досить дотепно й іронічно відповів на запитання, де і як можна знайти їхній міні-драмгурток. Потім "сценою", де на екрані від проектора величаво красувався портрет Т. Шевченка -- великого українського поета, борця проти панського гніту, генія минулої доби, людини залізної волі з тавром імперських казематів, заволоділи відома поетеса та наставниця-красуня, учителька української мови з гімназії Василина Кордонець, містянин і колишній військовий, багаторічний позаштатний і дуже продуктивний кореспондент газети "Берегово" Ігор Павленко, журналіст Валерій Сонливий, який і вірші розповідав, і пісні "під баян" співав. Поринувши у спогади, він навіть співака-композитора Володимира Івасюка згадав і його незабутню "Червону руту" присутнім подарував. Звісно, на поетичному зібранні радо свою книжку презентував геолог пан Федишин, відтак звучали вірші педагога Михайла Бобикова, інших досвідчених майстрів слова, а також початківців. Щоправда, з об'єктивних причин не було генія поезії Михайла Геревича, автора кількох віршованих збірок, який про себе постійно "дає знати" у Фейсбуці.
Насамкінець уривок зі свого 900-сторінкового роману "Олекса Довбуш: від початку до кінця" узявся читати Михайло Гелетей, скромний, талановитий молодий поет із Н. Реміт, який на цей раз прорив зробив у прозі. Здійснив не просто прорив, а в читальній залі міської бібліотеки сенсаційно оголосив, що роман, ціна якого 350 грн., вага кілька кілограмів і над яким працював з великим завзяттям, буде подавати на конкурс у Шевченківський комітет з присудження Нацпремії у 2021 році. Дотепер іще жоден берегівчанин не писав такого твору (роману), який би міг конкурувати з іншими трудами на такому високому рівні. Не виключаю, що у читальні поруч зі мною сидів майбутній лауреат Нацпремії імені Т. Г. Шевченка у галузі літератури Михайло Гелетей. Дай Бог, аби його творча праця-твір була винагороджена такою ось високою відзнакою.
Підсумки творчо-поетичного заходу у коротенькому виступі-слові підвела й успіхів літераторам міста набажала начальниця управління освіти та культури міськради Едіта Бабяк. Але на цьому творчі сходини поетів і прозаїків, публіцистів і митців не завершилися, вони триватимуть надалі. А коли точніше, то їм не буде кінця, бо активно росте та розвивається молоде літплем'я...

Михайло Папіш