ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгород. Трагедія Горянської ротонди і Городища (Фото)

    29 березня 2024 п'ятниця
    77 переглядів
    Чи отримає архітектурна пам’ятка своє друге життя?

    Чи отримає архітектурна пам’ятка Ужгорода та Закарпаття своє друге життя?..

    Добре відомо, що на Закарпатті є немало архітектурних та історичних пам’яток, до яких приходять із задоволенням багато туристів із різних куточків України та із закордону. Посеред них були і такі відвідувачі, що приїздили подивитися і Горянську Ротонду та Городище, яке розташоване зовсім близько біля церкви Покрову Божої Матері. Можливо, комусь із них і пощастило почути від старожилів Горян легенду про правительку цих земель Грагіссу — єдину доньку родини, коріння якої бере свій початок від самих Арпадовичів.
    З раннього дитинства дівчина була мудрою та кмітливою. Крім гострого розуму, Господь нагородив Грагіссу неземною красою, що притягувала до себе не одного залицяльника. Так, коли їй виповнилося п’ятнадцять, сватати горянську красуню приїхали навіть від самого жупана Панька. Але серце дівчини було неприступним, а душа прагнула одного — виконати батьківський заповіт: зробити недоторканними землі, які знаходилися біля «буремного та повноводного Ужа» і неодноразово зазнавали нападів та спустошень чужоземними ордами.
    Пройшли місяці, роки — і, дякуючи мудрій володарці та всьому горянському населенню, що днями і ночами носило воду і місило глину, звелися мури гордого Городища. Усе передбачила прекрасна Грагісса: бійниці в мурах, відпочивальні для воїнів, приміщення для худоби та виготовлення зброї. Одне про що не подумала — так це про покої для себе: свою кімнату бачила такою, як у всіх. Але її вірний охоронець і порадник Владислав, який кохав свою володарку більше за життя, не сказавши ні слова, таємно будував під замком те, що колись мало стати прихистком для двох. Там, закоханий юнак, мріяв показати всю свою любов Грагіссі. Тільки вірні люди, які облаштували приміщення так, аби там було все потрібне для довгого перебування, знали вхід у потаємні печери підземелля. Приміщення зачаровувало своєю красою: ложе було вкрите гепардовими шкірами, посуд — з срібла та чистого золота, а джерельна вода била з прекрасних мармурових фонтанів. Завбачливий Владислав зробив так, щоб входів до цієї кімнати було два: один з Горянського замку, другий — від річки Латорки.
    2435_4.jpgСлава про Горянський замок, що височів на краю Карпат, поширилась швидко і гостей та залицяльників у прекрасної володарки Грагісси не бракувало. До неї приїжджали неодноразово з поклонами від самого галицького князя Петра Петеньки, від Амодея. Усіх приймала молода правителька з почтом та шаною. Та не так вражав побудований жінкою міцний форт, як її неземна врода: карі очі заворожували своєю мудрістю та красою, а каштанове волосся розливалося плечима, мов ріка. Часто правителька бачила те, що звичайним смертним було не під силу.
    Духовне життя та постійне спілкування з небесними силами надихнули молоду Грагіссу побудувати в Горянах церкву. Цей храм мав бути таким, про який ніхто в цілій Європі і подумати не міг: з круглим куполом, прикрашений, мов королівський палац. Саме таким і побудувала його молода пані — нащадок Арпадичів. Щодня до Горянської Ротонди, разом із Грагіссою, вранці і ввечері приходила її челядь. Заходили до Божого храму тільки в чистому взутті або без нього, щоб не забруднити мармурових плит. А поруч з володаркою в храмі завжди бачили високого, статечного та вродливого Владислав, що нерідко підставляв свої груди під стріли, які летіли в бік його коханої.
    Так, однієї запізнілої та холодної весни до Срібних земель прийшло велике і могутнє військо. Воно наблизилось до міцних стін Горянської фортеці і повністю зупинилось кругом неї табором. Воїни вели себе спокійно: не розкрадали і не палили навколишні села, не вбивали їх мешканців та не забирали нікого у рабство до себе. Вони тільки розклали багаття, пекли хліб і баранів, вели розмову між собою…
    Але вже вранці до горянської володарки вирушили чужоземні делегати, які принесли їй в подарунок багато коштовностей. Прийняла їх Грагісса з повагою та шаною. Серед посланців був найстарший верховода, який отримав наказ від свого пана вбити господиню горянського Городища, якщо вона відмовить вийти заміж за їхнього олігарха-повелителя — Матвія Тренчинського. Бачачи неймовірну красу Грагісси, старий не зміг це зробити і повернувся до свого володаря ні з чим. Красуня-правителька відмовилася стати дружиною Матвія.
    Рано вранці, коли ще сонце спало, страшенно розлючений повелитель підняв своє військо і розпочав наступ на мури замку. Сили були не рівні і стіни фортеці виявилися заслабкими: вороги-нападники ввірвалися до володінь молодої пані, знищуючи все навкруги. У ці хвилини закоханий Владислав запропонував Грагіссі втекти, але вона відмовилася, бо не змогла покинути в біді рідний дім. Бачачи, що його кохана не полишить свої володіння і не втече з ним нікуди, вірний охоронець відкрив двері потаємної підземної опочивальні і штовхнув туди свою кохану, встигнувши закрити за нею двері — «назавжди». Сам юнак, обезсилений і поранений, стікаючи кров’ю, впав і помер через декілька хвилин біля її дверей.
    Як довго провела своє життя його мила в печерах Горянського замку— ніхто не знає. Більше про неї нічого не чули і не бачили її.
    Після тієї запізнілої весни інколи над Горянами, у нічному небі, з’являється жіноча постать, що пливе легкою хмаринкою над землею. Її обличчя нагадує красу троянди, яка розквітає в Едемському саду, але погляд її завжди смутний і очі наповнені слізьми. Вона залишилася там, у таємній опочивальні, разом з усім багатством: золотом, перлами, діамантами і срібним посудом. Душа Грагісси хоче повернутися до свого коханого, але не може, бо двері кімнати зачинені вже століття і має їх відкрити тільки жінка з чистою душею та серцем наповненим справжнім світлим вірним коханням. Взамін горянська володарка віддасть їй свій перстень, який отримала в подарунок від Владислава. Каблучка з сімома діамантами ще й досі знаходиться на її правій руці. Належатиме перстень кохання тільки тій, кому вона сама покаже шлях до зачинених дверей, за якими чекає на неї вже вічність. Якщо прикрасу спробує забрати хтось інший, то впаде на нього прокляття і засне він вічним сном…
    2435_2.jpg2435_1.jpg2435_3.jpgПісля смерті душа Грагісси і зараз «охороняє» свої володіння. Вона пам’ятає, яким квітучим та прекрасним був її замок. Однак сьогодні Грагіссине серце обливається кров’ю та гіркими слізьми, тому що володарка Городища бачить разом з усіма туристами та людьми, які до неї приходять, страшне видовище: залишки стін фортеці проросли заростями, терням, колючками, кропивою… Крім того, мешканці верхньої частини Горян зробили для себе на місці архітектурної та історичної пам’ятки смітники. Весь непотріб викидають туди. Але чомусь за цей злочин ніхто не несе ніякої відповідальності вже роками. Боляче ще й за те, що цей «гадючник» бачать туристи із закордону, що приходять подивитися на Горянську Ротонду, яка розташована по-сусідству з руїнами Городища. Це насправді жахливе видовище…
    Занедбана історична пам’ятка вказує на ставлення закарпатців, та нашого народу в цілому, до культури свого краю. Це ганьба нам усім. Що ми показуємо гостям?.. Невже ця безцінна історія не цікавить нікого?.. Скільки ще часу, неподалік із Горянською Ротондою, будуть «красуватися» ці «непролазні закарпатські джунглі»?..
    На нашу думку, уже прийшли ті дні, коли необхідно все таки повернутися до культури та історії обличчям і зрозуміти, що це є невід’ємна частина нашого життя — сьогодення, що саме звідси бере свій початок людська духовність, доброта та любов. Недарма народна мудрість говорить: «Без минулого немає майбутнього». А яке сьогодні ось це минуле?.. І чи дасть воно продовження майбутньому?..
    P.S. Просимо всіх, небайдужих до історії та культури нашого краю, допомогти забрати звідти «зарослі-чагарники» та смітники, що ховають під собою безцінну історичну пам’ятку. Досить було показувати туристам такий безлад та неповагу до нашого минулого.

    Тетяна Горянка, Вікторія Попович

    Ратушняк заблокировал подъезд к Горянской Ротонде и кладбищу (ФОТО)

    Горянська ротонда в Ужгороді поступається за своїм значенням хіба що Софії Київській..

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору