ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгородський призер світової першості з плавання у Касабланцi любить моржувати, обожнює бандерівщину, але позиціонує себе поза політикою (ФОТО)

    06 травня 2024 понеділок
    77 переглядів
    69-річний Геннадiй Ведерников з Ужгорода любить "моржувати" та веде здоровий спосіб життя вже бiльше нiж 45 рокiв

     

    Незважаючи на те, що ужгородець Геннадiй Ведерников за фахом лiкар-стоматолог, вiн займається нетрадицiйними методами оздоровлення. Чи не щодня чоловiка можна побачити на набережнiй, де вiн i бiгає, i катається на велосипедi, i занурюється у крижану воду. Що влiтку, що взимку пан Геннадiй не полишає занять спортом. Його девiз: у здоровому тiлi – здоровий дух.

    Здоровий спосiб життя ужгородець веде вже бiльше нiж 45 рокiв. Каже, що ранiше сильно хворiв.

    — У дитинствi часто недужав. Як мiнiмум, два рази за зиму лежав у лiкарнях. Вiдтак дiзнався, що потроху органiзм можна змiцнювати, — розповiдає морж. — Почав загартовуватися. Спочатку – бiгом. Робив це у одних плавках. Вдома – купався. Наступного дня, правда, опинився у медзакладi.

    Потiм чоловiк зрозумiв, що пiсля пробiжок потрiбно переодягатися та обтиратися.

    — Я – чемпiон України з ветеранського плавання, призер Чемпiонату свiту у Касабланцi iз плавання у 1998 роцi i в листопадi 2016 року перемiг на «KYIV OPEN – 2016». Маю двi золотi, двi срiбнi, п’ять бронзових нагород, дев’ять стартiв за два днi змагань. Виграв, до речi, шикарний сертифiкат на оздоровлення у Трускавцi. Менi дуже сподобалося, — зiзнається закарпатець.

    Оскiльки в життi пан Геннадiй розмовляє росiйською i є родом саме з Росiї, не знав, як вiдпочиватиме на Львiвщинi, проте Галичина його вразила дружньою атмосферою i вiдпочинком… вiн залишився дуже задоволеним.

    — Обожнюю бандерiвщину, — усмiхається спiврозмовник. — А себе позицiоную поза полiтикою.

    У ополонку за адреналiном

    Зараз Геннадiю Ведерников 69 рокiв, а виглядає вiн набагато молодшим за свiй бiологiчний вiк.

    — Коли ми навчимося принципу, що наш дух володiє нашим тiлом, всi будемо здоровими, — стверджує пан Геннадiй. —У людських можливостей немає межi, не треба створювати для себе штучних перепон. Потрiбно просто рухатися вперед,поступово, але цiлеспрямовано.

    Свою енергетику вiн вважає чистою i запевняє, що всi ми повиннi утримувати органiзм у чистотi.

    — У спеку 30-35 градусiв я можу пiти в баню. Це дехто не розумiє, — зiзнається ужгородець. — А ми з друзями паримося й нiяк не напаримося.

    До здорового харчування у чоловiка теж своє ставлення. Особливих дiєт вiн не дотримується i нi в чому себе не обмежує, йому подобається шведський стiл, але переїдатися не радить, бо занадто сита людина стає лiнивою.

    — Нiколи не харчуюся за годинником. Дитина їсть тодi, коли голодна i кожна мати це знає. Тож у дорослому вiцi, переконаний, має бути так само, — наголошує Геннадiй Ведерников .— Коли на обiд перше, друге, та ще й третє, ми хочемо спати. Який же тодi з людини працiвник. Краще вживати щось легке. Лише так ми можемо бути працездатними.

    А вiд шкiдливих звичок лiкар радить позбутися.

    — Коли людина вживає алкоголь, наркотики, палить, багато їсть, – вмикається програма на самознищення, — пiдкреслює чоловiк. — Спати надмiру, до речi, теж нездорово.

    Стосовно загартовування пан Геннадiй охоче дiлиться з початкiвцями власними порадами.

    — Починається лiто, треба купатися. Аж до перiоду, поки комфортно. Якщо ж людина не замислюючись занурюється у воду, коли починається осiнь, значить все нормально i органiзм готовий до моржування, — запевняє ужгородський екстремал. — Якщо ж закрадаються сумнiви i цього робити не хочеться, варто зупинитися. Не обов’язково купатися цiлу зиму. Головне, аби було приємно i затишно.

    Геннадiй Ведерников рекомендує прислуховуватися до органiзму, адже духом повинен керувати розум, а також – жити не минулим, чи майбутнiм – а сьогоднiшнiм…

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору