Ужгородський Стоунхендж, або Місто над Ужем перетворюється у місто-каміння

Жителі обласного центру Закарпаття міста Ужгорода невдовзі не матимуть, де перепочити у спекотну літню днину, не зможуть погуляти у вихідний чи будень з дитиною, городян позбавляють звичних місць для сімейного відпочинку...

А все тому, що міська влада нещадно рубає, де і як тільки може. Для мери в Ужгороді не залишилося вже нічого святого: дерева, які садили ще їхні батьки й діди, йдуть під сокиру такими темпами, що через рік-два не буде вже що показати дітям. На подібні закиди чиновники відповідають, що це все вигадки і що місто забудовується згідно зі своїм генпланом. Та що це далеко не так, засвідчують конкретні факти.
Щоб переконатися у варварістві по-ужгородськи, я подалася вулицями і площами Ужгорода. Перше, що впало у вічі, площа Бабушкіна. Сквер, що там розташований, невеликий. На клаптику землі у кілька квадратних метрів росте з десяток дерев. Влітку вони захищають перехожих від спеки, очищають повітря від загазованих вулиць Собранецької, Загорської та решти. Але радіти жителям довколишніх будинків залишилося, на жаль, не довго. Скоро замість скверу тут
виросте черговий торгово-офісний центр, що потребуватиме, певна річ, і власної автостоянки.
А це - додаткові вихлопні гази. Ходять чутки, що цей клаптик землі депутати віддали одному з членів виконкому Ужгородської міськради.
Не далеко від Бабушкіна - відомий Боздоський парк. Багато розповідати про заплановане там будівництво не варто.
Зате варто наголосити, що тут мерія вирішила знести 23 (!) гектари зелених насаджень. Якщо правоохоронні органи не стануть на заваді майбутньому будівництву (чи то аквапарку, чи якогось іншого комплексу), то це додаткове навантаження на й так забруднене ужгородське повітря.
Далі наш маршрут пролягає через проспект Свободи. Напроти магазину . «Ювілейний» влітку також відбувалися протистояння. Мешканці двох сусідніх п'ятипо-верхівок намагалися не допустити вирубування сосни, берізки та ще декількох дерев. Виявилося, що міські депутати встигли на той час «кинути» оком і на той «безхозний» шматок землі. Вони гадали, якщо територія під деревами відноситься до ЖЕКу, то вирубуванню ніхто не перечитиме. Але обурені ужгородці чотири дні охороняли дерева від зносу. На жаль, кілька зелених насаджень новому власнику землі вдалося зрубати. Подейкують, тут невдовзі буде філія чергового банку, якими в Ужгороді і так вже «переборщили».
Поруч із проспектом Свободи - вулиці Станційна і Мукачівська. На їхньому перехресті, біля «Геліосу», черговий буд-майданчик. Розташований він на місці скверу. Декілька дерев робітники вже зрубали, ще кілька - на черзі. Тут, розповідають мешканці довколишніх будинків, планується будівництво багатоквартирного житлового будинку.
Примітили собі міські чиновники вже й скверик на вулиці Одеській, де розташований дитячий майданчик. У дворі будинку №33 вже стоїть огорожа з дроту і виритий котлован під фундамент. Мешканці переповідають, що тут черговий приватний підприємець починає будувати магазин.
Будівництво розважального закладу починається і на території парку «Підзамкового» (більшість ужгородців пам'ятають його, як парк імені Горького). Кажуть, декілька сотих землі під зеленими насадженнями викупила якась луцька фірма. Вона й звела довкола парку дерев'яну огорожу.
Подібних актів варварства в Ужгороді - не перелічити. За окремими підрахунками, близько 20 скверів і парків уже стали заручниками власних амбіцій міського голови і його команди. Ті служби, які б мали перечити подібному безчинству, закривають очі і мовчать. Так, міський відділ архітектури і містобудування, який очолює Олена Стричик, мотивує масову паркову забудову тим, що все йде «згідно з генпланом Ужгорода». А старі сквери, на їхню думку, й так потрібно реконструйовувати і змінювати. Отож, кращого способу, як вирубування дерев, для очищення парків годі було й видумати.
Начальник управління екології та навколишнього середовища в Закарпатській області Андрій Погорєлов вважає масове перетворення зеленого Ужгорода у кам'яний Стоун-хендж - варварством. Крім морального боку проблеми, існує ще й законодавчий бік, адже відверто порушується конституційне право ужгородців на безпечне для життя і
здоров'я довкілля. «За останні три роки Ужгород повернувся у минуле на 20 років, - каже Андрій Вікторович. - У місті було нещадно зрубано сотні дерев. Якщо навіть тепер закласти новий парк, то тільки через два десятки років він стане повноцінною зеленою зоною».
Та теперішні керманичі Ужгорода особливо не переймаються цією проблемою -вони зайняті вирішуванням власних справ. Коли в місті востаннє закладався сквер чи парк? Цього не змогла пригадати і головна архітекторка Ужгорода Олена Стричик, вона тільки знизала плечима і відповіла, що це робилося хіба в радянські часи. Так, зелені зони не закладаються тільки через одну суттєву причину -міська влада знаходить вільним клаптикам землі більш вигідне для своєї кишені застосування. Навіщо садити, якщо можна так безвідповідально рубати. Тому в цій царині роботи для правоохоронних органів - не початий край.
Олександра МАРТИНЮК, "Природа", №1 від 29 листопада 2008 року