В Ужгороді студенти - «новоспечені» лікарі отримали дипломи

У житті людини приходить такий час, коли вона має обрати ту професію, яка їй подобається, можливо, про яку вона мріяла ще у дитячому садочку, у перших класах і яка відповідає її природним здібностям і нахилам.

Улюбленій професії ми віддаємо усі сили, всю енергію та знання. Зрозуміло, потрібні всі професії, вони мають доцільно й рівномірно розподілятися в суспільстві та йти з часом у якому ми живемо.
Обрати таку професію, щоб ти її любив і завжди зміг допомагати людям, в тому числі й своїм близьким та рідним, було нелегко й студентам , а сьогодні вже випускникам медичного факультету УжНУ, 6 років тому.
5 червня, 125 студентів (лікувальна справа) медичного факультету УжНУ отримали дипломи, з них – 19 з відзнакою.
З цієї нагоди в обласному муздрамтеатрі відбулися святкові заходи.
Проводячи студентів, «новоспечених» лікарів, керівництво університету, викладачі факультетів, декани, батьки висловили багато душевних слів, мудрих настанов та сердечних побажань успіхів, удачі, як в особистому житті так і в роботі. Також «винуватцям торжества», побажали високих кар’єрних досягнень і здійснення усіх їхніх заповітних мрій та бажань.
З обіцянкою гордо нести ім’я Лікаря із великої літери та словами подяки зверталися також і студенти-випускники до своїх наставників, з сумом відзначаючи, що таких гарних років, як за час навчання в Ужгородському національному університеті, у них вже не буде. Про свої студентські роки вони згадуватимуть добрим та щирим словом.
Наприкінці урочистості, усі випускники, які отримали дипломи, у присутності професорсько-викладацького складу вищого навчального медичного закладу, представників громадськості, батьків та гостей, які були запрошені на свято дали клятву лікаря.
Після шести років навчання студенти доведуть на практиці, що рівень знань, які вони отримали в закладі є високим. Не є секретом, що молодий лікар спочатку «програє» старшим колегам, досвідченим знавцям медицини – здобуваючи, як довіру серед пацієнтів, так і життєвий досвід лікарської мудрості за період роботи. Та цю хибу, за певний час, можна виправити знаннями й дієвим милосердям, старанністю та добросовісною працею.
Істинним лікарем, який має Божий дар, вміння лікувати людей - є той лікар, котрий не тільки пізнав і глибоко вивчив медицину, але і той, хто усвідомлює свій обов'язок перед людьми.
За словами молодої лікарки-випускниці, яка отримала диплом із відзнакою Тетяни Грицищук, лікар має завжди бути мудрим, чуйним, добрим і милосердним, тому що справа, якою він займається, дарує життя людині, полегшує страждання хворого і рятує його від смерті. До доброзичливого лікаря люди ставляться завжди особливо, вони його поважають, цінують і довіряють йому. В руках лікаря знаходиться людське життя і здоров’я. А здоров'я — найцінніший скарб людини. І саме професія та знання лікаря допомагають зберегти цей скарб.
− Легше стати лікарем, ніж бути ним. Лікар - це не просто професіонал, це помічник і творець. Як говорив А. П. Чехов, - це подвиг: «…Професія лікаря, вимагає чистоти душі і помислів. Треба бути ясним розумово, чистим морально і охайним фізично», − підтверджує слова відомого письменника пані Тетяна.
Роки навчання в УжНУ студенти-випускники, а зараз вже молоді лікарі, для себе використали ефективно і розумно. Адже, вони розвивалися не тільки як особистості, але й отримали великий багаж знань від викладачів та досвідчених лікарів під час своєї практики.
Зараз у них, попереду справжнє самостійне і доросле життя, набуття фаховості. Лікар – найвідповідальніша й найгуманніша професія. Люди у білих халатах покликані рятувати людське життя, як у будні, так і у вихідні дні. Учитися бути лікарем — рівняється потребі вчитися бути людиною. Це зрозуміли і наші випускники.
−У ті хвилини, коли я вийшла на сцену, й мені вручили диплом, у моєму серці панували велика радість, щастя і гордість. А це тому, що за своє життя, у мене буде можливість працювати лікарем, допомагати хворим людям одужувати, бути здоровими і щасливими. Мрія бути лікарем, живе у моїй душі ще із дитинства, можу зараз сміло зізнатися - із дитячого садочку. Медичний факультет я закінчила із відзнакою і зараз розумію і радію, що саме, 6 років тому, зуміла обрати саме ту професію, про яку мріяла і яка мені дуже подобається, і в яку буду вкладати свої знання, свої сили і свою мудрість.
Маючи нагоду, хочу щиро подякувати своїм батькам та викладачам університету за те, що я мала можливість навчатися у такому престижному й гарному закладі та здобула професію лікаря. Також дякую за їхню любов, увагу, терпеливість, повагу, відданість, піклування, мудрі поради і знання, які я отримувала за 6 років навчання на медичному факультет УжНУ.
− Ми усі у величезному і неоплатному боргу перед лікарями, низько схиляємо коліна перед їхньою хоробрістю, їхніми знаннями, добротою та ласкою, адже завдяки їм продовжується, тримається і рухається світ й людське життя. Турбота, увага та піклування лікарів про людину починається ще змалку і продовжується до глибокої старості: допомога лікаря під час народження дитяти, спостереження за її розвитком у дитячому садку та школі, запровадження різних оздоровчо-гігієнічних заходів, допомога постраждалим від стихійних лих, ДТП, різних хвороб тощо. Медицина ніколи не стояла й не буде стояти на місті, тому процес навчання, здобуття нових знань, вміння працювати із хворими людьми й самовдосконалення, на мою думку, має тривати у лікаря усе життя, − додає до слів пані Тетяни, її мама - Марія Михайлівна Грицищук.
Медичний факультет Ужгородського національного університету є одним з найпотужнішим у закладі. Його випускники працюють не лише у нашому краї, але й у багатьох містах України та державах світу. Сьогоднішні випускники обрали професію, яка завжди потрібна суспільству. Люди постійно шанували і дорожили тими, хто міг позбавити їх від страждань і болю та вилікував від багатьох захворювань.
Колись мудреці говорили правдиві і дуже животрепетні слова: «Лікар повинен володіти очима сокола, руками дівчини, мудрістю змії і серцем лева». Це істинні й безцінні слова, які живуть й сьогодні. Слова з клятви Гіппократа: «У який би дім я не зайшов, я увійду туди для користі хворого» мають неодмінно супроводжувати лікарів усе їхнє життя. Є чимала кількість лікарів, імена яких ніхто не забуде, бо вони не тільки допомагали та лікували хворих людей, але й внесли вагомий вклад у розвиток медицини. Наші випускники, нині уже лікарі, також досягнуть великих успіхів у своїй роботі. Адже вони хранителі людського здоров’я, щастя і продовження роду.
− Сьогодні у мене і у моєї родини велике і радісне свято. Адже, наша Тетянка закінчила медичний факультет УжНУ й отримала диплом із відзнакою. У нашій сім’ї є лікар. Про цю професію, моя донечка мріяла ще із 5-ти рочків. Я бачу і радію, бо вона знайшла себе у житті, їй подобається ця професія, вона її любить. Я дякую Господу, що народила й виховала таку хорошу і розумну дитину. Бажаю кожній мамі й татові відчути таку радість і щастя, у ті хвилини життя, коли вони у рідній дитині, побачать плоди своєї праці, своєї батьківської турботи, любові, ласки, підтримки й допомоги. Скажу чесно і правдиво – Тетяна старанно вчилася й наполегливо працювала над собою, для того, щоб стати лікарем й допомагати людям, − розповідає пані Марія.
На закінчення нашої зустрічі та розмови, Марія Михайлівна висловила також слова щирої вдячності викладачам УжНУ. Саме вони, були другими батьками для їхніх студентів й відкрили їм двері у сади знань медицини.
− За 6 років, наставники думали, клопоталися, хвилювалися та навчали наших дітей. Власний досвіт і свою мудрість, вони, знавці медицини, передали їм, нинішнім випускникам-лікарям. Я бажаю нашим дітям, вчителям та батькам студентів-випускників міцного здоров’я, мирного неба та Божої ласки й Господнього благословення, родинного тепла, злагоди й порозуміння, великого людського щастя, досягнень у роботі, здійснення усіх їх мрій та бажань, на вишитому рушнику удачливої долі та успіху, який подарував їм Творець, − говорить й щиросердечно бажає пані Марія.

Т. Горянка