Василь Канюк: «Знаю не лише проблеми, але й шляхи їх вирішення»

Колишній голова Великоберезнянької районної ради добре обізнаний із проблемами та перспективами гірських районів, тож у Парламент крокує не з пустими руками, а конкретними ділами. Звісно, якщо виборці висловлять довіру одіозному кандидату. Міжгірщина близька серцю Василя Михайловича, хоч і народився він за сотню кілометрів звідси.

- Василю Михайловичу, передусім про те, що спонукало Вас включитися у такий непростий виборний марафон? Адже боротьба йде напружена, ускладнена багатьма обставинами суспільної ситуації.
- Скажу одразу: мені дуже багато чого не вдалося зробити на посаді голови районної ради. Коли виборов її, гадав, що достатньо бажання і зусиль, аби здійснити свої плани та задуми. Досить швидко переконався, що система формування бюджетів органів місцевого самоврядування, різні бюрократичні перепони, встановлені у загальнодержавному масштабі, не дозволяють здійснювати навіть недорогі проекти. Наведу лише один приклад. Я обіцяв виборцям приведення у належний стан районної лікарні. Насправді, ми спромоглися щороку приводити у порядок лише окремі відділення, кабінети. Причому кошти залучалися усіма можливими способами. Єдине, що було у моїх силах – це відстояти приміщення сьогоднішньої райполіклініки, адже з боку виконавчої влади кілька разів були спроби його переведення у райлікарню. Таких прикладів міг би навести чимало. На Міжгірщині, я впевнений, ситуація тотожна. Проблеми медицини, освіти, соціально захисту – характерні для гірських районів. І вирішити їх можна виключно спільними зусиллями.
- І все ж кілька соціально-економічних проектів було успішно реалізовано, незважаючи на ті складнощі, про які говорите. Отже, все-таки можна домагатися реалізації поставленого завдання настирливістю та наполегливістю?
- Так, але для цього знадобився досвід залучення у справи не лише коштів районного бюджету. Таким чином зуміли розпочати газифікацію населених пунктів. І сьогодні більшість соціальних закладів Великого Березного, Малого Березного, Мирчі, Заброді. Проектно-кошторисну документацію виготовили уже і кілька інших сільрад.
Іншим прикладом акумуляції коштів з різних законних джерел є приведення у порядок селищного стадіону, спорудження майданчиків у низці сільських населених пунктів. Чи не найуспішнішим подібним проектом стала реалізована програма освітлення населених пунктів, про яку йшла мова упродовж багатьох попередніх років.
Скажу відверто: таким чином, як вирішувалися у нас ці справи, доводити їх до логічного завершення дуже непросто. Доводилося «проробляти» голів сіл, підприємців, керівників установ і організацій, оббивати пороги вищих інстанцій, аби часточками назбирати потрібну суму чи придбати необхідні матеріали. Адже повторюю, що фінансові можливості нашого району дуже слабкі.
- До речі, про економіку гірських районів. Свого часу Ви вбачали стимулом її зміцнення розвиток туристично-рекреаційної галузі, яку обіцяли всіляко підтримувати. Чи вдалося тут реалізувати свої плани?
- За відчутної підтримки районної ради ще з 2006 року розпочалася розбудова гірськолижної бази «Красія», де освоєно понад 50 мільйонів гривень. Невдовзі тут матимемо відпочинкову базу з сучасною інфраструктурою. Кожен розуміє, що йдеться не лише про прямі надходження у районний бюджет від діяльності такого об’єкту, а й про працевлаштування жителів краю, певною мірою про розвиток аграрного сектору, народних промислів тощо.
Іншим успішним приладом у цій сфері назву «Клуб Віссон» у селі Кострино. Тут проходять різні події культурно-мистецького, природоохоронного спрямування, а відпочивальники мають змогу ознайомитися з природніми, історичними, культурними реліктами Великоберезнянщини. Намагаються надавати комплекс якісних сучасних послуг також готель «Ліан» у Волосянці, готель «Еделеьвейс» у Солі, гірськолижний комплекс «Вішка», турбази «Дубовий гай» та «Перлина Красії» і інші. Якісні зрушення у їх діяльності відбуваються не так швидко, як хотілося б, але тенденція до цього є зримою і відчутною.
На Міжгірщині не менше туристично-рекреаційних комплексів. Головне зацікавити інвестора і всіляко його підтримувати. Насамперед місцева влада повинна до нього повернутись обличчям. Хоча з іншого боку один інвестор не в змозі створити необхідн кількість робочих місць. Йому потрібна допомога зі столиці, з державного бюджету. Туризм повинен стати основним прибутком місцевих жителів наших районів. З розбудовою цієї галузі – збагатиться і населення. Бідний багатому не товариш, тому шальки терезів ми просто змушені вирівняти.
- У останні роки Ви значну увагу звертали на розвиток транскордонного співробітництва, здійснюючи поїздки на різні форуми, що відбувалися у близькому зарубіжжі. Чи дало це очікувані результати?
- Справді, я намагався усіляко схиляти і голів сіл та селища до участі у різних грантах, програмах, які фінансуються закордонними спонсорами чи доброчинцями. Вбачав у цьому подвійну користь: отримання реальних грошей до місцевих бюджетів, а також школу розвитку ділових якостей наших місцевих менеджерів.
Хорошим аргументом щодо перспективності транскордонного співробітництва є приклад виконання спільних проектів з чеським фондом «Віза». Адже завдяки ньому відкрито дошкільний навчальний заклад у Стужиці, здійснено капітальний ремонт будинку культури у Волосянці, реконструкцію нежитлового приміщення під ДНЗ у Загорбі. Міг би згадати ще кілька успішних проектів саме міжнародній співпраці, вважаючи, що тут треба вчитися, набувати досвіду і відповідної кваліфікації.
- Чому впевнені, що обрання народним депутатом України допоможе Вам реалізувати те, чого не змогли у органі місцевого самоврядування?
- Починається цікавий етап у реформуванні саме діяльності органів місцевого самоврядування та територіальних громад. Нова Верховна Рада змушена їх реформувати згідно вимог сьогоднішнього дня та прикладу європейських країн. Я з набутого досвіду прекрасно знаю, як це повинно відбуватися, на що слід робити особливий акцент. Тому поринув би у роботу законодавчого органу держави з великою цікавістю. Тим паче, що зміни потрібно спочатку здійснювати згори, аби їх відчули і низи. Маю на увазі не ініціативу, а систему фінансування, створення відповідної законодавчої бази, усунення корупції та різних бюрократичних перепон. Я добре знаю усі ці проблеми, знаю, яким шляхом потрібно їх вирішувати. Впевнений, що працюючи у Верховній Раді, допоміг би розв’язанню болючих соціально-економічних завдань свого краю. Тому сподіваюся на підтримку земляків та виборців інших районів, що входять до складу сімдесятого виборчого округу.
- З якими словами Ви б звернулися до виборців напередодні 26 жовтня?
- Усі 9 кандидатів у депутати по одномандатному виборчому округу достойні перемоги. Тож хай переможе кращий. Я впевнений, Ви зробите правильний вибір.
- А яку ж політичну силу підтримує Василь Канюк?
- Я ніколи не приховував і не замовчував, що упродовж 14 років був членом добре відомої Вам «Батьківщини». Тому не збираюсь, як більшість політиків, переходити з однієї партії до іншої. Це моя позиція.

Ярослав Король