Василь Лемак: Рішення Уряду про ліквідацію УжНУ і ще трьох вузів є незаконним

Найбільш резонансною подією останнього тижня стала звістка про злиття закарпатських вузів. Поштовхом до цього стало розпорядження Кабі-нету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 760-р «Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів». Цей документ був прийнятий поспіхом, без належного обґрунтування та громадського обговорення, тому він став предметом багаточисельних дискусій та коментарів. Тому кореспондент UA-Reporter.com звернувся до доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України В.В. Лемака з проханням надати юридичної оцінки даного роз-порядження.

- Василь Васильович, роз’ясніть, будь-ласка, юридичні нюанси прийняття даного розпорядження Кабінету Міністрів та основний його зміст?

Аналіз змісту вказаного акту, способу його схвалення та визначений у ньому порядок набування чинності дозволяє зробити наступні висновки.
1. Зміст урядового акту, незважаючи на стислий обсяг, відзначається суперечливим характером. З одного боку, пункт 1 розпорядження передбачає створення «Закарпатського університету» на базі чотирьох запланованих до припинення вузів («що реорганізуються шляхом злиття»), у тому числі Уж-городського національного університету. Ним установлюється, що студенти вузів, що підлягають «злиттю», «продовжують навчання в державному ви-щому навчальному закладі «Закарпатський університет» (пункт 2 розпоря-дження). З іншого боку, пункт 3 урядового акту встановлює, що він «набирає чинності одночасно з Указом Президента України про збереження за дер-жавним вищим навчальним закладом «Закарпатський університет» статусу національного».
Іншими словами, передбачений у розпорядженні Уряду «Закарпат-ський університет» не буде створено, так як розпорядження про його створення набуває чинності лише одночасно з наданням йому статусу «національного» указом Президента. Тобто, йдеться про створення «Зака-рпатського національного університету», який в урядовому акті не згадуєть-ся.
2. Пункт 3 аналізованого розпорядження передбачає можливість «збе-реження за державним вищим навчальним закладом «Закарпатський універ-ситет» статусу національного». Слово «зберегти» означає «залишити» («не втратити») що-небудь існуюче. Проте «збереження» статусу «національного» для новоствореного вузу є неможливим з низки причин. У трьох із чотирьох запланованих до припинення даним розпорядженням вузів статус «націона-льний» був відсутнім, його було надано указом Президента в 2000 р. лише Ужгородському національному університету. Показники трьох інших вузів не дозволяють ставити питання про надання їм такого статусу, виходячи з чинного законодавства.
3. Крім того, розробники урядового акту невірно врахували повнова-ження Президента України щодо надання запланованому до створення вузу («Закарпатському університету») статусу «національного». Для цього треба розуміти, що «злиття» як спосіб реорганізації чотирьох вузів передбачає їх припинення як юридичних осіб. Проте припинення юридичних осіб не про-водиться в одну мить. Згідно зі частиною першою статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у резуль-таті злиття». Частина друга цієї статті передбачає, що «юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру за-пису про державну реєстрацію припинення юридичної особи». Стаття 105 Цивільного кодексу України у встановлює, що орган державної влади, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначає ліквідаційну комісію та встановлює порядок і строки припинення юридичної особи. При цьому лише строк заявлення кредиторами вимог до неї не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юриди-чної особи.
Водночас, створеною вважається юридична особа з моменту її держав-ної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).
Отже, створення нової юридичної особи («Закарпатського університе-ту») на основі «злиття» чотирьох припинених вузів може мати місце лише після завершення процесу їх припинення – передання всього свого майна, прав та обов'язків юридичній особі-правонаступнику (власне «Закарпатському університету»), а також державної реєстрації новоствореного утворення.
Наведене важливо підкреслити, так як до вказаного моменту Прези-дент України не вправі надати чи зберегти статус «національного» ви-щому навчальному закладу, який ще не створений як юридична особа. Іншими словами, статус «національного» не може бути наданий (збереже-ний) запланованому, але ще реально (і юридично) не створеному вузу.
4. Зміст аналізованого урядового акту не враховує ще одного аспекту – порядку надання вищому навчальному закладу статусу «національного» Пре-зидентом України, котрий визначений чинним законодавством України. Гла-ва держави не лише не вправі надавати статус «національного» неіснуючому вузу, а й також позбавлений права робити це довільно щодо функціонуючих вищих навчальних закладів. На сьогодні дане питання врегульоване передов-сім Положенням про національний заклад (установу) України, яке затвер-джене указом Президента України від 16 червня 1995 р. Пункт 2 цього По-ложення встановлює, що «статус національного надається закладу (установі) України, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо викорис-тання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відро-дження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним се-ред галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери». Для новостворе-ного вузу неможливою є оцінка щодо «досягнення» найвищих показників.
Вказане Положення в пункті 3 конкретизує підстави для надання за-кладу (установі) України статусу національного, серед яких, зокрема, нази-ваються «загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності за-кладу (установи)», «наявність у закладі (установі) визнаних на загальнодер-жавному або світовому рівні фахівців та їх авторських шкіл чи фахівців з ви-соким рівнем професійної кваліфікації та великим досвідом практичної робо-ти, що забезпечують вагомі результати в діяльності закладу». Новостворений вуз, повторимося, не може демонструвати таких характеристик своєї діяль-ності.
Пізніше, дане питання було окремо врегульоване ще одним актом – указом Президента «Про деякі питання надання вищим навчальним закладам статусу національного» від 29 квітня 1996 р. Згідно з пунктом 1 цього указу установлюється, що «надання вищому навчальному закладу статусу наці-онального здійснюється виключно за результатами акредитації». Завва-жимо, частина третя статті 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується не лише Конституцією і зако-нами України, а й також актами Президента України.
Порядок акредитації, в свою чергу, визначений законодавством. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р., якою затвер-джено «Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціаль-ностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах», у звіті до заявки вузу на отримання акредитації за певним рівнем мають указу-ватися, серед інших показників, «результати діяльності аспірантури і докто-рантури за останні 5 років (для вищого навчального закладу IV рівня акреди-тації)», «інформацію щодо видання і підготовки до видання підручників та навчальних посібників, у тому числі з грифом МОН, за останні 5 років». Крім того, указується, що «акредитація спеціальності проводиться після (або в пе-ріод) закінчення терміну навчання фахівців у навчальному закладі за цією спеціальністю».
Законодавство України, отже, визначає, що акредитація (акредитаційна експертиза) вузу визначається за результатами його діяльності протягом пев-ного часу (4 – 5 років). У свою чергу, це означає, що новостворений вищий навчальний заклад не може отримати акредитацію в момент свого ство-рення чи «зберегти» її від вищих навчальних закладів, які припинилися внаслідок злиття. Внаслідок цього неакредитований вуз не може отри-мати статус «національного» негайно після свого створення.
5. Процедура підготовки і видання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. засвідчила також порушення Урядом України норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме обов’язки розпорядника інформації щодо оприлюднення інформації. Зокрема, йдеться про те, що пункт 2 частини першої статті 15 прямо передбачає обов’язок оприлюднювати «проекти рішень, що підлягають обговоренню». Якщо ж ідеться про проекти нормативно-правових актів (аналізоване розпорядження є нормативно-правовим актом), то вони згідно з частиною третьою статті 15 вказаного Закону оприлюднюються розпорядниками «не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття».
Частина п’ята статті 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів Украї-ни» також встановлює, що «проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановле-ному Кабінетом Міністрів України».
Незважаючи на наведені норми законодавчих актів України, проект аналізованого розпорядження Уряду взагалі не був оприлюднений до свого схвалення 10 серпня 2011 р.
Роблячи узагальнений висновок з наведеного, необхідно констатува-ти внутрішню суперечливість документу, неузгодженість його змісту з чин-ним законодавством України, неможливість набування чинності, а також по-рушенням порядку його підготовки і оприлюднення. Тому розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 760-р «Деякі питання ре-організації вищих навчальних закладів» може бути скасоване як самим суб’єктом його видання, так і Президентом України в порядку здійснення по-вноваження, передбаченого пунктом 16 частини першої статті 106 Конститу-ції України.

- Дякуємо за вичерпну та змістовну відповідь.