Владика Мілан Шашик привітав мешканців Закарпаття з Різдвом

Всечесному духовенству, Преподобним монахам та монахиням, возлюбленим у Христі братам та сестрам Мукачівської греко-католицької єпархії та всім людям доброї волі!

Христос рождається! Славіме єго!

До Різдвяних свят, подібно як і до найбільшого свята в нашому літургійному році – Пасхи, готуємося постом. Після дня пам’яті, присвяченому апостолу Филипу, розпочинається різдвяний піст, який ми називаємо филипівка. Триває він рівно сорок днів, нагадуючи таким чином Великий піст – Чотиридесятницю – перед празником Христового Воскресіння, і тим самим вказує нам на якесь споріднення між великим святом Пасхою та Різдвом Христовим. «Бог стає людиною, аби людина могла стати богом». Цей вислів Отців Церкви протягом багатовікової історії Церкви говорить нам про головне послання християнства. Бог входить до нашої історії, стає одним із нас, живе нашим життям, страждає нашими стражданнями, приймає смерть, аби воскреснути із мертвих, і тим самим дарувати воскресіння всім нам. Всім своїм життям Божий Син, Слово Боже, виявляє нам сутність Бога – Божу Любов. Таким чином, зустрічаючись із Христом, Новою Людиною, ми зустрічаємось із Богом.

Празник Різдва Христового пов'язаний якраз із приходом на світ цієї Нової Людини. Його народження, яке відбувається в тихості та убогості, першими очевидцями котрого є найубогіші люди – пастухи, відкриває нам усім велику тайну людського життя. Воно є надзвичайно цінним навіть тоді, коли здається нам не забезпеченим усіма матеріальними достатками. Або іншими словами можемо сказати, що матеріальне забезпечення не може бути критерієм для прийняття чи відкинення людського життя. Згадую це через те, що в сучасному світі поняття щастя часто замінюють поняттями добробуту і матеріального забезпечення. Через те багато молодих подружніх пар – чоловіків та жінок – знаходяться у постійній спокусі, що для народження нового життя їм насамперед потрібен певний матеріальний рівень забезпечення. Не маючи його, вони відкидають життя, тим самим пробують самі вирішувати між тим, що є добром, а що є злом, входячи так до первісної спокуси змія в Едемському саду: «Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло» (Бут. 3,5). Це є спроба стати богом без Бога.

У нашій Літургії на Вечірні празника Рождества Христового співаємо:

Прийдіть і радіймо з Господом,
розповідаючи про оце таїнство:
перегороду від раю знищено,
вогняний меч зникає,
херувим відступає від дерева життя,
і ми, прогнані з раю через непослух,
причащаємося райської поживи.
Незмінний образ Отця і відблиск його істоти
приймає вигляд слуги;
прийшовши від Пречистої Матері,
Він не зазнав жодної зміни.
Бувши правдивим Богом,
Він зостався тим, чим був,
і приймає те, чим не був,
ставши людиною заради чоловіколюб’я.
Тому до нього закличмо:
Народжений з Діви, Боже,
помилуй нас.

В цій вечірній стихирі, яку ми співаємо в різдвяній Літургії, передане все те, про що хотів би знову Вам наголосити. Двері раю відчинені, тобто двері до повноти життя, до щасливого життя відкриті. Але те, що нам їх відкриває, або точніше сказати, Той, хто нам їх відкриває, є Христос – Нова Людина, Нове життя. Тому, насамперед, прийдімо до Нього і разом з Ним та його Церквою, яка є Його тілом, а Він її головою, творімо своє майбутнє життя без страху. «Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх» (1 Ів. 4,18). Бо хто так чинить, не захитається повіки, як говорить псалмоспівець.

Бажаю Вам радісного прожиття Різдвяних празників. Нехай Господь благословить всі наші родини для відкритості до Нового життя. Бажаю, щоб всі ми могли зібратися разом біля столу на Щедрий вечір і дякувати Йому за великі дари, які Він дарує нам.

Благословення Господнє на Вас у всі дні Нового 2011 року Божого!

Владика МІЛАН, єпископ Мукачівський