Всяку революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами пропащі негідники

На хвилі безпрецедентних подій в нашій Державі український народ водночас перетворився з пасивного спостерігача на рушійну, дієву силу, з якою вимушені рахуватися представники політичного олімпу. Зрозуміло, що більшості цих «товаріщєй» з певних причин така ситуація не подобається.

Політиканам, які почали стрімко втрачати вплив у нашому регіоні, а також тим, які його ніколи не мали, але дуже хочуть, доводиться виявляти максимум винахідливості.

В бажанні інтегруватись у народний протест і «вскочити у останній вагон революції», вони активно керуються принципом «не можеш побороти – приєднуйся!».

Нагадаємо, що 28 січня на засіданні Закарпатської обласної ради було проголошено створення нової коаліції під назвою Народна Рада Закарпаття.

До новоутворення «самовписалися» 15 активістів та 15 обласних депутатів від «Єдиного Центру», «Батьківщини» та «Фронту Змін». Ці «революціонери» успішно «заговорили» ключові питання Майдану.

Ми не будемо зупинятися на «рекланих» трюках входу-виходу депутатів з цього фантомного утворення. Оскільки вони не містять ніякого практичного змісту та конструктиву.

Практично одразу ж після ціх подій закарпатські ЗМІ оприлюднили реліз: «Народна Рада в її теперішньому складі та статусі виявилася недієвою… було вирішено, що Народна Рада функціонувати у такому режимі не може, отож у неділю (2-го лютого) на народному віче відбудеться її переформатування» – ТУЙ ГО МАЄШ!

Вдало розваливши народну ініціативу, так звані «опозиціонери», імітуючи підтримку мітингувальників, оголосили про створення в обласній раді альтернативної, «своєї» ради – однойменної депутатської групи «Народна рада Закарпаття», таким чином закріпивши за собою не тільки «бренд» і назву, але й повний контроль над процесами на закарпатському Майдані.

Повторюючи «ходи» своїх «кураторів» з обласної ради, за аналогічним принципом одразу ж вирішили «спрацювати» й окремі політичні маргінали з Ужгородської міськради, оголосивши 3-го лютого, на засіданні сесії про створення ще одного «органу».

Формуванню дали назву «Народна рада Ужгорода», куди «увійшли себе» цікаві особи з депутатського корпусу і не тільки, переважна більшість яких давно мають, м’яко кажучи, сумнівну репутацію.

Проаналізуємо склад обласної та міської народних рад детальніше.

Яскравий приклад – депутат-«списочник» Василь Гнатків. Цей «патріот», якого свої ж колеги відсторонили від керування міською організацією ВО «Батьківщина», прославився ще й тим, що «виторгував» собі у мера комунальне підприємство ЖРЕР №1, оборотні кошти якого стали сімейним активом.

Тут він працевлаштував свою дружину, головним юристом «випадково» став інший «майданівець» – Олександр Волосянський, а директором – теж «революціонер, активіст і просто майданівець», Андій Дідун, обидва тепер члени Народної ради Ужгорода.

Також ці «кадри», мабуть, в цілях майбутньої революції, виявили свою любов до рекламного бізнесу в Ужгороді й оскандалилися незаконним отриманням дозволів на розміщення реклами фірми «Білий барс», керівником якої знову-ж таки є дружина В.Гнатківа, Тамара Гнатків.

При цьому не сплачували до бюджету міста ані копійки. Тож на виконкомі договір з фірмою Гнатківа було розірвано (див. публікацію “Ужгородський депутат від «Батьківщини» Василь Гнатків перешкоджав демонтажу незаконних рекламних носіїв, які належать фірмі його дружини“).

Але це таке… Хоча молодим і щирим патріотам Ужгорода варто й про це знати.

Варто їм також звернути увагу на характерний факт: В.Гнатків більше 4 років є ніде не працюючим. Цікаво, а скільки ви спроможні проіснувати без будь-якої роботи і доходів?

Далі. Ростислав Буланов. Артист «розмовного жанру» – тамада. Після виборів 2010 року тесть даного депутата-опозиціонера Ігор Трускавецький став дивним чином начальником відділу відділу капітального будівництва міста Ужгорода із найбільшим бюджетом в міській раді. Його діяльність закінчилась його ж затриманням за підозрою у розкраданні державних коштів (див. посилання).

Також дивним, як для принципового, завзятого опозиціонера, видається факт, що прізвище «Буланов» фігурує у різних скандалах, пов’язаних із рекламною діяльністю в місті (фірма, яка має найбільшу кількість зовнішньої реклами в Ужгороді, належить рідному брату нашого «майданщика»).

Всі ці «щирі патріоти» відмітилися на початку революції на київському майдані, проте із загостренням ситуації, зробивши декілька фотосесій для соціальних мереж, одразу ж повернулися на безпечне та спокійне Закарпаття.

Ще один цікавий «фрукт», який дозрів на революційному грунті – це такий собі Валентин Волошин, професійний фейсбучний крикун, якого зараз пробують інтегрувати в революційний рух деякі майбутні кандидати на мерське крісло.

Основний напрямок цього «дєятєля» – отримання грантів від міжнародних неурядових організацій та «успішне освоєння» грошей для власних потреб.

В колі закарпатських «гранітоїдів» розказують «хохму», як цей вічно неохайний на вигляд «активіст» Народної ради Ужгорода колись «кинув» на 7 000 євро свого колегу за спільним проектом - іншого «грантоїда» та на сьогоднішній день теж члена Народної ради Ужгорода Павла Чучку.

Ще один активіст (у лапках) «Народної ради Закарпаття» – такий собі пан Марусенко. «Ни флага, ни Родины». Сім’ї не має, ніде не працює. Відзначився тим, що «захищаючи» ужгородських підприємців на ринку по вул.Фединця («Зелений базар») при відселенні їх Ратушняком у 2010 році, назбиравши з них «гонорарів», зник.

Станом на сьогодні є фігурантом кримінальної справи по підробці документів та шахрайству, стосовно спроби рейдерського захоплення заводу «Електродвигун». Також приймав активну участь у рейдерському захопленні готелю «Закарпаття».

За такі діяння, за поданням прокуратури Закарпатської області, його фірму «ВестТрансфер» було позбавлено ліцензії на діяльність.

Є активним учасником «бойової сотні» ще одного «політика-адвоката» нарядженого в попа – Віктора Бедя, який також відзначився в багатьох скандалах.

Заради об’єктивності варто сказати, що для надання вигляду справжнього громадського руху цим пристосуванським схемам, до них було залучено дійсно щирих молодих людей, яким небайдуже майбутнє України, користуючись їхнім, до певної міри підлітковим, максималізмом.

Серед них – Юлія Дуб, Володимир Феськов, Денис Ман, Костянтин Куцов, Тетяна Дюрдь, Андрій Риба, та інші.

Цим активістам, а також простим закарпатцям варто взяти до уваги вислів: «Всяку революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами пропащі негідники».

ВСЯ Закарпатська Правда