ВИБОРИ З ПРАВОМ НА ВИБІР

Не дивлячись на те, що в сучасному світі використовується приблизно 350 варіантів виборчих систем, так і не було знайдено найдосконалішу та найефективнішу, яку можна було б застосувати в будь-якій державі.

Варто зазначити, що більшість європейських країн зупиняють свій вибір на змішаній системі, таким чином, маючи змогу поєднувати позитивні моменти мажоритарної та пропорційної. Нагадаю, що мажоритарна система передбачає голосування виборців за кандидатів, пропорційна – голосування за партії, змішана – поєднання принципів двох попередніх. Але головне, будь-яка система має сприйматися людьми, а не бути сліпо запозиченою.
Світ шукає, шукаємо і ми! Нам потрібна така система, яка б змогла мінімізувати спотворення волевиявлення громадян.
За свої майже 20 років незалежності, Україна тричі змінювала виборчу систему: з 1991 до 1997 року – мажоритарна; 1997 до 2004 року – змішана; з 2004 року до сьогодення існує суто пропорційна.
Але у травні цього року оприлюднено проект Закону України "Про вибори народних депутатів України, в якому вибори до Верховної Ради у 2012 році мають відбутися за змішаною (пропорційно-мажоритарною) виборчою системою. Цей законопроект було надіслано для надання Висновку до Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії). Таким чином, ми бачимо зацікавленість влади у зміні неефективної пропорційної системи з закритими списками, на більш, маємо надію, пристосовану до українських реалій – змішану.
Вважаю, що саме остання модель більше підходить до умов сьогодення. Позитивні моменти мажоритарки в тому, що виборці знають за кого голосують; вони знаходяться у постійному контакті з кандидатом; населення розуміє, до кого безпосередньо варто звертатися задля представлення їх інтересів; надає змогу виборцям наприкінці терміну повноважень надати оцінку кандидату за проведену ним роботу та за представництво їх інтересів на вищих щаблях влади; кандидат краще орієнтується та знає потреби свого округу і розуміє, що він має відповідальність перед своїми виборцями.
Як вірно зазначив мій колега Ю. Мірошниченко, ініціатива змішаної виборчої системи – це реакція на запит суспільства. Виборці дійсно мають рацію, говорячи, що вони втратили зв'язок з депутатами, що останні припинили працювати в регіонах, їх більше не хвилюють проблеми та потреби людей, які їх обирали.
Безумовно, не існує ідеальної виборчої системи ‒ усі вони мають недоліки. Але головна проблема в тому, що ми самі дозволяємо робити з нашими голосами та нашим вибором, що заманеться. Пам’ятаємо, як за мажоритаркою продавались окремі округи, застосовувався адмінресурс, здійснювався масштабний підкуп виборців, тиск, фальсифікації... Пропорційна система зменшила рівень фальсифікацій, але ж у партійних списках почали з’являтися непорядні та некомпетентні особи; місця продаються; народні депутати знаходяться далеко, і в прямому, і переносному сенсі цього слова, від народу; відсутня персональна відповідальність депутата перед виборцями; народний обранець, частіше за все, не має своєї чіткої позиції та бачення поліпшення ситуації в своєму регіоні; не відстоює інтереси свого округу, тому що залежний від партійного керівництва, якому він завдячує своїм обранням.
Отже, не існує доброї чи поганої виборчої системи. Все в наших руках!
Якщо держава зробить нам подарунок у вигляді виборів до Верховної Ради за змішаною виборчою системою, то ми будемо мати змогу побачити не тільки гарні картинки та обіцянки «розкручених» людей, але й відчути на собі реальні дії, які покращують наше та наших дітей життя. Обраними зможуть бути не тільки ті, хто «має довіру суспільства», а й ті, хто є дійсно представниками народу – «народними» депутатами, за ким спостерігаються реальні дії.
Дуже б не хотілось, щоб в нашому регіоні, та й в цілому в нашій державі, йшла мова про те, що такі люди, як «Х» - завжди куплять собі місце у парламенті. А для того, щоб таке не чути, потрібно голосувати за тих, хто піклується про людей не хизуючись перед виборами, а постійно працюючи на благо рідного краю. Щоб мати гідне життя, ми маємо обирати гідних людей, тому що жити в цьому суспільстві доведеться нашим дітям і тільки від нас залежить який спадок ми їм залишимо. Як колись сказав Джеймс Фріман Кларк, «Політик думає про наступні вибори, державний діяч – про наступне покоління». І дай нам Бог мудрості відрізнити цих двох.
Степан ДЕРКАЧ,
депутат Закарпатської обласної ради
від Партії регіонів.
Фото Іванни ВЕЛИЧКАНИЧ