Юстиція Закарпаття інформує про основні моменти цивільної правоздатності та дієздатності громадських організацій

 Громадська організація як суб’єкт цивільного права, володіє правоздатністю і дієздатністю, якими вона наділяється у відповідності до статті 80 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Громадські організації, на відміну від фізичних осіб, набувають і припиняють свою цивільну правоздатність та дієздатність одночасно.

 Під цивільною правоздатністю передбачається здатність громадської організації мати цивільні права та обов’язки, правову категорію, гарантії діяльності та юридичну відповідальність, що означає визнання державою набуття цивільних прав та обов’язків за громадською організацією. Участь громадських організацій у цивільних правовідносинах можлива тільки при наявності визнаної державою правосуб’єктності, інакше кажучи громадські організації не можуть бути суб’єктами цивільного права без цивільної правоздатності.

 Цивільна правоздатність громадських організацій виникає внаслідок двох юридичних фактів, зокрема: по-перше, волевиявлення засновників (вони визначають мету організації, закріплюють її організаційну структуру, затверджують установчі документи, при необхідності формують майнову базу), та по-друге офіційного визнання державою шляхом реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, у відповідності статті 1 Закону України «Про громадські об’єднання» (далі – Закон) встановлюється, що метою створення та діяльності громадських організацій є дійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Та­ким чином, мета створення та діяльності громадської організації в загальному ви­гляді закріплюється Законом і може бути конкретизована в її Статуті.

 Частиною п’ятою статті 1 Закону визначено, що громадська організація може здійснювати свою діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадська організація зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. Відповідно до статті 94 ЦК України громадська організація, що набула статусу юридичної особи, має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Гро­мадські організації мають право на власне найменування, печатки, штампи, сим­воліку.

 Однак слід звернути увагу, що статтею 86 ЦК України встановлюється фактичне обмеження правоздатності для всіх непідприємницьких товариств, в т.ч. і громадських організацій, що передбачає можливість поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

 Отже, з аналізу положень законодавства випливає, що учасником цивільно-правових відносин може бути лише громадська організація зі статусом юридичної особи, та у встановленому порядку може бути суб’єктом цивільних прав, мати та реалізовувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

 Так, відповідно до частини другої статті 21 Закону громадська організація зі статусом юридичної особи має право:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені юридичні особи, якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики;

5) брати участь у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об’єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

 Проте встановлюються й обмеження щодо утворення і діяльності громадських організацій. Законом забороняються діяльність організацій, якщо їх мета (цілі) або дії спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки. Крім того, громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

 Для участі у цивільному обороті громадським організаціям також потрібна, крім цивільної правоздатності і цивільна дієздатність. Під цивільною дієздатністю громадських організацій слід розуміти – встановлену нормами права здатність власними діями набувати та здійснювати цивільні права, створювати для себе обов’язки і виконувати їх. Відповідно до статті 92 ЦК України громадська організація набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які створюються та діють відповідно до установ­чих документів та Закону.

 Отже, наявність в громадських організацій цивільної правоздатності і дієздатності дає можливість бути повноцінним учасником цивільних правовідносин та самостійно відповідно до своїх цілей здійснювати свою діяльність, мати права, обов’язки та нести відповідальність.

Головний спеціаліст відділу державної
реєстрації друкованих засобів масової

інформації та громадських формувань

у Закарпатській області Управління

державної реєстрації Південно-Західного

міжрегіонального управління

Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)
Євгенія ДАН