З куща інжиру Іван Петровцій збирає до п’ятнадцяти кілограмів стиглих плодів (фото)

Інжир надзвичайно корисний, у свіжих плодах багато вітамінів, а сушені – висококалорійні та містять чимало глюкози, фруктози і мінеральних солей. Кілька плодів щодня радив вживати ще Авіцена для омолодження організму та підтримання імунітету.

Відомий мукачевец Іван Петровцій розповів кореспондентові UA-Reporter.com про своє, так би мовити, хобі.
“Кілька саджанців інжиру придбав на базарі ще сім років тому. Доглядав за ними цілий рік, а наступного сезону зібрав перший врожай. Інжир -- рослина світлолюбна, у затінку плоди не визрівають”, -- Іван Янович нахиляє молоду гілочку й зриває кілька винних ягід, так ще називають інжир.

Один плід розрізає навпіл. Рожевий фіговий м’якуш іскриться на сонці. Соковита ягода солодка, втім у свіжому вигляді має терпкуватий смак. Гостюючи у Грузії, Іван Петровцій милувався плантаціями інжиру, дізнавався у місцевих жителів про секрети росту та дозрівання. У теплиці – з десяток молоденьких саджанців. До початку вегетації Петровцій зрізав кілька живців завдовжки 12-15 сантиметрів. На добу поклав їх у розчин гетероауксину: 1 таблетка на літр води, тоді висадив у горщечках з прожареним річковим піском, зверху накрив скляною банкою.

“За місяць утворюється калюс, а згодом з'являються молоді корінчики, тоді пересаджую їх у суміш землі, листяного перегною, торфу та річкового піску. А навесні висаджу у відкритий грунт. Знов починається спека, боюся, що інжирові кущі посохнуть, поливаю їх щовечора, -- каже чоловік. – Взагалі-то цьому азіату підходить український клімат, йому вистачає сонця і природної вологи, та не дуже до вподоби глинисті ґрунти. Тому тричі на рік підживлюю кущі розчином коров’яку”.