Закарпатець-американець мільйонер Йосип Вайс: якщо чимось переймається цей діяльний чоловік, то справи рухаються з користю й ефективно! (ФОТО)

Недавня пропозиція відомого закарпатсько-американського бізнесмена та мільйонера Йосипа Вайса (вихідця з Берегівщини) здійснити в суботу поїздку на один з об‘єктів (мова – про колишню райзакотконтору), який він узяв в оренду та де спільними зусиллями-намаганнями з колегами приводить до ладу, мене не тільки зацікавила, але й заінтригувала. Бо знав: райзаготконтора – це майже "убитий" об‘єкт, а ініціативний Йосип Вайс за що не береться, де "працюють" його власна ідея, гнучкий розум, неординарне мислення, нешаблонний підхід до справи, там не марнуються час, гроші, там фактично немає прорахунків і невдач. До того ж, досвід попередніх його творінь свідчив: якщо чимось переймається цей діяльний чоловік, там справи здійснюють із радістю, з натхненням, з користю й ефективно. Коли до цього додати відомий вислів, що краще один раз побачити, аніж сто разів почути, то ідея "візиту" на вул. Мукачівську, 190, що є передмістям прикордонного Берегова (район Чопівки), виявилася доречною, своєчасною та дуже добре співпала з моєю концепцією увидіти те, про що замріяв написати. Тобто, це не перечило та не заважало моєму задуму показати читацькому загалу нову діяльність Й. Вайса – суспільно-корисну справу, яка принесе якісні результати як йому особисто, так і громаді рідного міста. Звісно, перші обриси та загальні зміст, вигляд, тобто картину майбутнього об‘єкту, ми з співбесідником "змалювали" у невеличкому офісі фірми (поруч з філією Ощадбанку), де вже багато років поспіль "народжуються" конкретні, практичні та, як доводить життя, продуктивні рішення. До цього свої зусилля докладають директор Володимир Білкей (у минулому фахівець торгівельної галузі), досвідчений виробничник, екс-дипломат, керівник великого морського порту-підприємства, кандидат наук Олександр Сабелко та колишній начальник геологічної фірми Михайло Гавриш, які і свої уміння й знання мають, і коло Вайса життєвих мудрощів додатково набувають. Мушу відзначити, що цей поважний та патріотичного характеру чоловік із американською снагою до життя, до бізнесу, побіжно озвучив кілька міркувань стосовно наміру спорудити в Берегові сучасний аквапарк. Йшлося про те, як важко знайти гроші (мова – про кілька десятків мільйонів євро), хоча вже вийшли на потенційних європейських інвесторів, про партнерів, а одночасно також про недоброзичливців і потенційних недругів, які протидіють його бажанню домогтися успіхів. Прикро, що є такі, і "розперезалися" вони останнім часом, коли питання стосовно будівництва аквапарку фактично вийшло на фінішну пряму. Звісно, це дещо уповільнило підготовчий процес, та віриться, що таке явище тимчасове. Є надія, що далі справи підуть хуткіше. У полоні, як кажуть цікавих думок і міркувань, ми під‘їхали до колишньої райзаготконтори (зараз вона у довгостроковій оренді, тобто опинилася у хазяйновитих руках Вайса та команди вже згаданих вище однодумців), де на кожному квадратному метрі було видно (територія, підвальні приміщення, будови, стіни тощо) оновлення. Я побачив тут не просто відродження, а те, як малі, середні та великі об‘єкти виводять, кажучи образно, з стану фізичного та духовного пригнічення, занепаду. І хто знає, скільки тут руйнування тривало б, якби не ініціатива цієї людини з живими власними фінансами та волею навести тут лад. Що цікаво, наразі він далеко від родини (сім‘я мешкає на американському континенті), але займається важливими справами, які хоча подеколи його і втомлюють, але віриться, що неодмінно принесуть користь місту, в якому народився, ставав на ноги і мешкав, звідки понад три десятки років тому виїхав на постійне місце проживання до США.
Про цей штрих його багатогранної біографії вже багато писалося, як і про те, що пан Вайс уже не один об‘єкт Берегова викупляв або ж орендував і приводив до порядку – за свої особисті, як уже згадувалося, а не гроші з бюджету, чим нерідко грішать деякі бізнесмени (для прикладу навів акуратно викладений придбаною за власні кошти бруківкою тротуар, який мимо "заготконтори" веде аж до мосту через Верке – саме тут відремонтували дорогу, що тягнеться до майбутнього аквапарку). До речі, так було з колишніми "холодильником" у с. В. Бакта, фабрикою "Реммеблі", одним із цехів фірми "Вікторія" (свого часу тут діяв меблевий комбінат) тощо. Нині це дуже охайні, сучасні і європейського виду приміщення, які хоча й мають інших власників, але завжди будуть пам‘ятати, з чого все починалося. Нерідко доводилося чути, що якби не трудолюбство, завзяття Й. Вайса, то тут давно уже стояли б руїни. Відроджуючи вже згадувані приміщення в райзаготоконторі, де будуть чудові та просторі виставково-дегустаційні зали для винної продукції (благо, на Берегівщині чимало підприємств різних форм власності, де випускають ці хмільно-сонячні напої), тут не забули про дизайн – деякі господарські одиниці (у реконструйованих просторих підвалах) дійсно класно відремонтували. До того ж зі смаком! А дещо просто почистили, відшліфували та залишили в оригіналі – роботи тривали на совість, як це звикли чинити на попередніх об‘єктах. Така автентика сподобається всім, хто буде гостем цього туристично-гастрономічного закладу, який неодмінно прикрасить цю приміську територію, хто забажає тут відпочити з філіжанкою кави та келишком вина. До речі, саме в ці останні дні тижня тут проходить масштабна дегустація (презентація) вин, які виготовляють у краї. Зібралася тут вельми солідна публіка, у т. ч. виробники цієї групи товарів, дегустатори, навіть співробітники дипломатичних відомств із Берегова й Ужгорода, гості з з-за кордону, місцева ділова еліта. Віриться, хто навідається на цю трапезу та побуде разом із виноробами, покуштує їхній продукт, той неодмінно забажає його придбати, аби в себе вдома показати-смакувати.

Йосип Вайс розповів ще про один унікальний міні-об‘єкт, який неодмінно прикрасить цю територію. Мова – про майбутню «Реберню». Не тільки слово малознане, але й сама суть закладу відома небагатьом.  Подібних кафе, закусочних у  Берегові наразі ще немає. Хоча у інших регіонах діють давно, зокрема, вони є у Києві, навіть сусідньому Львові, тож відгуки – якнайкращі. А хто там бував, той неодмінно додому привозив ефектні й ароматичні смаки. Поки тут, у цьому компактному приміщенні, «візиткою» якого є дві акуратні та стрункі сосни, що ростуть біля "входу", тривають опоряджувальні роботи, відповідні проекти й ескізи, композиції та моделі до ладу доводить берегівчанка-дизайнерка пані Ніна. Хоча й заклопотана, але зізнається: залюбки взялася за цю справу, бо хоче свої хист і таланти подарувати містянам і гостям Берегова. І не будь-де, а саме тут. І якнайшвидше! З першого погляду видно, що око має досвідчене та «набите», адже всі її дії відпрацьовані до найменших дрібниць. Каже: це не перший її об‘єкт, де вкладає максимум фантазії, бо свого часу подібні роботи виконувала у "Магнумі", який став справжнього окрасою одного з мікрорайонів міста. Щодо "Реберні", вона вірить у її процвітання, адже тут також запрацює сучасна кухня (в оренду її візьме відома жінка-бізнесменка, роботою якої у громадському харчуванні задоволені берегівчани та гості ), де можна буде ситно та смачно перекусити. Для гурманів цей заклад стане справжнім раєм. Є переконання: хто це прочитає, той неодмінно уявить собі шикарну залу, сучасні столики, смачненькі реберцята, від чого неодмінно аж слинка потече...

Співбесідник, між іншим, «провів» невеличку екскурсію майбутнім адмінприміщенням, яке також стало невпізнанним. А вже скоро його вишуканість вразить усіх, хто тут гостюватиме, хто просто подорожуватиме у бік Мукачева або їхатиме звідти. Довідався: зовнішні та внутрішні стіни тут ще ніколи не бачили ремонту, хоча сама будова стара й слугувала своїм господарям з давніх-давен. По-сучасному відремонтовані кабінети й ексклюзивні меблі "з Мукачева" чудово "фіналізують" ремонтні роботи на території колишньої райзаготоконтори. Працюватимуть тут у окремих приміщеннях і пан Вайс, і колеги, певну квадратуру здаватимуть в оренду. Інвестор облаштує також і для себе житло, що у підсумку все буде зручно та компактно. Про таке мріялося давно. Що у підсумку сказати? Робиться усе на совість – ось такий мій головний аргумент. Словом, автор цих рядків вельми радий, що оновлення, ремонт і реконструкцію колишньої райзаготконтори побачив власними очима. До того ж моїм "екскурсоводом" став сам мільйонер Й. Вайс, поважний, авторитетний чоловік, який хоча й буває тут щодня по кілька разів, але на цей раз про все розповів особливо щиро, з неабияким вогником, натхненням, захоплено, активно та, сказав би, якось аж емоційно. Звісно, попереду ще чимало справ у плані модернізації та довершеності. Вони не зупиняються ані на мить. Усе, як кажуть, йде за планом – кожен день наближає дату очікуваної презентації.

Михайло СИНЬООКИЙ