Закарпатець підживлює город компостом, який готує власноруч (фото)

Колишній інженер-хімік Іван Петровцій вирощує на дачі городину та екзоти: мандарини, інжир, хурму, грейпфрут, лимони і гібридну смородину. Навесні вносить у грунт добриво з бур’янів й щороку отримує щедрий врожай.

Будинок Петровція у центрі Мукачевого. Біля воріт зустрічають два песики-дзвіночки: чорний Бунди та руда Машка. Позаду йде господар.

“У мене надійна охорона від крадіїв”, – шуткує Іван Яношевич.

Ґазда запрошує у гості. Біля будинку велика теплиця, у якій ростуть екзоти. Перед дверима в’ється виноград, позаду кілька рядків малини, кущі смородини та інжиру. Земельну ділянку мукачівець обробляє понад 20 років.

“Земля була поганюча, суцільна глина, щоб родила, щоосені дві підводи гною розкидав по городу. Нині люди тримають менше худоби, перегній коштує дорого, -- розповідає кореспонденту UA-Reporter.com Петровцій. – Коли розводив перепілок, здобрював город розчином з птичого посліду, та у ньому багато азоту — бадилля йде в ріст, а врожаю немає. Найефективніше – добриво з бур’янів, яким користуюся п’ятий рік”.

Чоловік щороку готує компост з бур’янів, інколи скошує для цього наземну частину люпину та топінамбуру, який висаджує за теплицею. Траву складає на купи, поливає водою та накриває плівкою.

“Купи сіна зволожую ввечері, бо під сонячними променями бактерії гинуть, -- розкриває секрети закарпатець. – За чотири місяці біодобриво готово”.

Якщо траву поливати розчином препарату ”Байкал” у співвідношенні 7 мл на відро води – бур’ян перегниває вдвічі швидше. Готовий компост чоловік зберігає під плівкою кілька місяців. Він не гірше “гною”, а обходиться майже задарма і запаху не чути. Найкраще добриво внести на ділянку ще з осені й одразу переорати.

“Восени підживив виноград, смородину, хурму, інжир та мандарини. А грядки для розсади підживлю навесні, -- мовить чоловік, накладаючи перегній у відро. – Використовую лише старе добриво, бо від свіжого на ділянці може з’явиться грибок”.

Іван Яношевич висаджує цитрусові. У ямки садовою лопаткою кладе трішки біодобрива й ретельно перемішує його із землею, щоб гній не обпалив корінці рослини. Зверху сипле шар пухкого ґрунту, загортає рослину руками. Грядки не поливає, щоб розпушена земля краще дихала.

“Місяць тому у цитрусовій оранжереї на підживлену з осені грядку висадив грейпфрути та карликові лимони. Нині пагони виросли завбільшки з долоню”, -- хвалиться чоловік.

“Звідки взяли ідею виробляти біодобриво з бур’яну?” – питаю у Петровція.

“Дізнавшись про сидерати — рослини, які роблять ґрунт родючим, спробував після збору врожаю у серпні засіяти на городі горох з люпином. Пізньою осінню скосив, частину зілля перекопав, іншу склав в копицю. Навесні цим добривом підживив грядки й на них отримав кращий врожай. От і подумав, а чом би не зробити добриво з бур’яну?”

У Петровція щороку хороший врожай городини, рясно родять томати та огірки, а кабачки та цукіні виростають завбільшки з гарбуз.