Закарпатська майстриня винайшла нову техніку розпису (фото)

Роботами пенсіонерки Марії Шитєвої зацікавилися фахівці. Наразі талановита художниця готується до персональної виставки.

Опиняюсь у чарівному світі майстрині з прикордонного Чопа. Помешкання Шитєвих схоже на квітник. На стінах у коридорі та кімнатах невеличкого приватного будинку -- близько ста букетів вишуканих орхідей, садових ірисів, польових маків, дивовижних азалій, білосніжних лілей та червоних троянд. Художниця запрошує до вітальні. Дістає заповітну теку з картинами, розкладає їх на столі та кріслах. Утім, щоб розмістити усі її твори не вистачить й величезної зали. Оригінальність малярства Шитєвої у неповторності її робіт. Малювати вчилася самотужки, а надихнула молоду дівчину на творчість мальовнича природа рідного краю.

“Я подивилася як роблять розписи по шовку й подумала, а чим ми гірше японців. От й спробувала шар за шаром розмальовувати олійними фарбами бархатну поверхню. Бархат має довгий ворс, тому кожен штрих маю пройти принаймні тричі”, -- ґаздиня гостинно запрошує на другий поверх будинку.

У коридорі на стінах обшитих деревом – квіткова галерея її малюнків. Марійчині квіти — особливі: кожна пелюстка трепетної ніжної квітки так і бринить свіжістю. Жіночу руку автора видає, насамперед, дбайлива ретельність: філігранна техніка, витончена охайність ліній. Самотужки Шитєва проникає в складний малярський процес, опановує олійний живопис та пастель. Самобутня художниця не лише копіює квіти, природу, вона творчо складає власні композиції, починаючи малювати з окремих компонентів, йде до завершення твору.

“Люблю спостерігати за природою, під час прогулянок у голові народжуються сюжети майбутніх картин. Спочатку роблю ескізи та замальовки з яких згодом народжуються цікаві пейзажі”, -- мовить художниця.

Після педагогічного училища, молодою сором’язливою дівчиною пані Марія переступила поріг Великодоброньської школи. Там зустріла своє перше кохання: гарненьку вчительку географії одразу запримітив її колега, вчитель фізики. З Отто Йосиповичем вони вже 40 років разом.

“Я закохався у Марічку з першого погляду, а вона попервах мене побоювалася, вважала дуже строгим“, -- сміється чоловік.

Разом вони виростили двійко чудових дітей, нині допомагають доньці виховувати онуків. Пан Отто у всьому підтримує талановиту дружину. Рамки для її картин виготовляє власноруч.

Розглядаю чудові малюнки пані Марії. Вражає дивовижна майстерність виконання, особливо, зважаючи на велику складність малювання квітів. Її букети, немов живі. Здається що чудові кущі троянд та азалій розквітли на чорному бархаті.

“У багатоманітності світу кожен вибирає те, що підходить саме йому. Мене зачаровують квіти, як же їх не малювати? – замріяно мовить майстриня. – Навесні нашу місто утопає у зелені. Глянеш навкруги, та квіточка гарна, а та ще краща, а та ще чудовіша. Відчуваю скороминущість життя кожної і тому так поспішаю витворити їх красу на полотні. Люблю малювати польові та декоративні квіти, що немов у дзеркалі милуються своїм відображенням на полірованому тлі мого столу. Та найулюбленіші -- іриси і троянди”.

Пані Марія вже на пенсії, утім зізнається, що жодної хвилини не може сидіти без роботи. Мальовничі пейзажі та квіти, замислуваті вироби з коріння та дерева, вишивані та в’язані серветки -- усе це створено її руками.

“Прагну, щоб у моїх роботах люди розгледіли хоча б крапельку того світла, тепла та любові, яке я відчуваю під час творіння своїх кртин”, -- каже художниця, про майстерність якої знають далеко за межами Закарпаття.