Закарпаття чи Підкарпаття?

19 квітня 2024 п'ятниця

106 переглядів

16.03.2021 (20:41)

Закарпаття чи Підкарпаття? Чи правда що назву Підкарпатська Русь придумали чеські та угорські загарбники?

Мене декілька разів в коментарях питали, як правильніше називати наш Край. Деякі люди вважають назву Підкарпатська Русь відсталою чи сепаратистською, такою що прославляє наше угорське та чеське минуле. Інші, навпаки, вважають назву Закарпаття чужою й неприродною. На жаль, більшість аргументацій на цю тему емоційні, а факти в них тонуть у товстому прошарку політиканства. Що й не дивно, адже йдеться про святе — назву нашої з Вами землі. Хоч я не експерт, але все ж спробую розібратися якомога об'єктивніше, оминаючи політику та концентруючись з однієї сторони на історії, а з іншої на лінгвістиці. Почнемо з історії.

Насамперед слід сказати що аж до 1918-ого року наш Край не формував окремої адміністративно-територіальної одиниці, отже офіційної назви у нього, відповідно, не було. Більш-менш з 1200-ого року він був частиною Угорського Королівства. Сама історія Угорщини була непростою. В різні часи вона була: то незалежною державою, то під турецьким пануванням, то окупованою Австрією, то складовою частиною Австро-Угорщини. Ті землі, що тепер складають Закарпаття належали до 4 угорських комітатів, тобто областей: Мараморош, Уґоча, Берег, Уг (наш люд жив ще й у комітатах Земплин, Шаріш, Спіш та Абов, що тепер знаходяться у Словаччині). Закарпаття та Словаччину угорці називали Felső-Magyarország (Верхня Угорщина) або просто Felvidék (Верхній Край). З початком 19-го століття до нашого Краю та його мешканців зростає інтерес слов'янської інтелігенції в Росії, Наддніпрянській Україні, Галичині. Тоді й з'являється перша назва для тої частини Угорщини, де проживали східні слов'яни: Угорська Русь. Назва взагалі-то штучна (суміш адміністративної та етнічної приналежності) та народом майже не вживана. Зате в літературних творах тих часів чітко бачимо, що наші письменники (Духнович, Павлович, тощо) вважали що живуть саме під Карпатами, під Бескидом (а не за ними).

Наприкінці 1918-ого року падає Австро-Угорська Імперія. Угорщина намагається залишити при собі якомога більшу частину територій. 21-ого грудня 1918 проголошується автономна “Руська Крайна”, перше адміністративно-територіальне визначення сучасного Закарпаття як окремої одиниці. Але Угорщина була серед переможених у Першій Світовій Війні. Отже, Паризька Мирна Конференція 1919 року, взявши до уваги лобіювання нашої діаспори в США та рішення більшості “Народних Рад” віддає новоствореній Чехословаччині “територію заселену Русинами на південь від Карпат”. Саме таке формулювання знаходимо в офіційних протоколах конференції, що знов підкреслює відсутність загальновживаної назви. 7-ого листопада 1919 року, вже чехословацький закон, “Генеральний Статут щодо Організації та Адміністрації Підкарпатської Руси” вводить для нашого Краю повну назву “Podkarpatská Rus” (Підкарпатська Русь) та скорочену “Rusinsko” (Русинсько). Обидві назви не впали з неба — їх до цього вживали в протоколах та документах наших діаспорських товариств в Америці. Після анексії Краю Угорщиною в 1939 році офіційну назву змінюють на “Kárpátaljai terület” (Підкарпатська Територія), всі інші запропоновані назви (наприклад Карпатія, Підкарпатське Воєводство) усунуто, щоб не створювати ілюзії, начебто територія має статус державного утворення.

А звідки ж взялась назва Закарпаття? Ще наприкінці 19-ого століття зустрічаємо у наших виданнях згадки про Закарпаття, Закарпатську Русь. Але так називали … Галичину, тобто територію за Карпатами. Цікаво, що такої практики дотримувались навіть галицькі емігранти, що прибули в наш Край у 20-их роках 20-го сторіччя, а також видання Просвіти, мабуть щоб читачам (тобто місцевому населенню) було зрозуміліше. У галицьких виданнях тієї ж Просвіти відповідно починають вживати щодо нашого Краю назву Закарпаття. Все логічно, адже якщо дивитися з Ужгорода, то за горами — Галичина. А якщо зі Львову, то за горами — сучасне Закарпаття. В тридцятих роках в галицькій пресі починають з'являтися назви Закарпатська Україна, Карпатська Україна та чомусь навіть Срібна Земля (так раніше називали Спіш, тобто регіон навколо Старої Любовні, Кежмарка та Левочі у Словаччині). Назву Закарпатська Україна починає вживати й офіційна Москва. Цікаво, що в сучасному Закарпатті такі назви майже не використовувались, ані народом, ані виданнями (довший час навіть українофільськими), за винятком насамперед газет Комуністичної Партії Чехословаччини. Їх ігнорувала й офіційна Прага, навіть після указу А. Волошина про паралельне вживання термінів Підкарпатська Русь та Карпатська Україна (30.12.1938), що добре видно з листування крайової та чеської влади. Лише після приходу радянської армії, у 1944-ому році, вводиться в офіційний вжиток термін Закарпатська Україна, що з 1946 замінюють назвою Закарпатська область. Ця назва є офіційною й донині.

Отже, історія нам підказує, що назва “Закарпаття” є своєрідним імпортом зі сходу. А що ж тут можна додати з точки зору мовознавства? Наші пращури були людьми практичними та керувалися насамперед здоровим глуздом. Уявіть собі, що у вас є хата біля підніжжя гори. Як ви опишете знаходження свого житла? Скоріш за все, скажете що живете під горою. Казати що ви живете за нею має сенс лише, якщо розмовляєте з кимось хто живе з іншої сторони та хочете йому пояснити як до Вас добратись. Ну або якщо Ви самі нещодавно з-за тої гори прийшли. Саме тому у топоніміці (назвах географічних об'єктів), префікс “за” зазвичай вказує на те що об'єкт назвали прийшлі люди (Запоріжжя — за порогами Дніпра, адже там раніше закінчувалась Русь, Закавказзя — з іншої сторони Кавказу, якщо дивитися з Москви, Забайкалля — з іншої сторони Байкалу, Загаття — засновано переселенцями з-за гори Гать, Заріччя — належало роду Ґачалі, землі якого знаходились переважно на іншому, лівому, березі Боржави). Тобто, використовуючи термін Закарпаття в розмові з іншими закарпатцями ми придаємося такому собі “мовному роздвоєнню особистості”, дивлячись на свій же Край чужими очима.

Ні, я не намагаюсь переконати шановних читачів негайно відмовитись від назви Закарпаття. На стороні теперішнього терміну вагомий аргумент — узус. Тобто назва вже прижилась, а зміни назв завжди вимагають коштів та часу. До того ж, для носіїв української мови можливо повстала б деяка плутаниця між термінами Підкарпаття та Прикарпаття. (Цікаво, що саме через таку плутаницю в радянській адміністрації перейменували Воловоє на Міжгір'я — хоч місцевих людей це ніяк не стосувалось). Та все ж, вживання в українській мові лише терміну “Закарпаття”, без паралельного вживання “Підкарпаття” черговий приклад того, що норми сучасної української мови формувались без належної уваги до історичних та мовних особливостей Закарпаття. Чому і як, це вже інша історія, про яку обов'язково напишемо.

Що ж би я порадив тут робити закарпатцям? По-перше, не піддаватись на провокації, що назви Підкарпаття, Підкарпатська Русь начебто придумані чеськими та угорськими загарбниками, що віками мріяли відірвати наш Край від України. Обидві назви відносно нові, але Підкарпаття основане на мовній практиці місцевого населення, тоді як Закарпаття — на мовній практиці сусідніх регіонів. По-друге, чому б не почати використовувати обидві назви паралельно? Можливо, для решти України ми можемо залишатися Закарпаттям. А на місцевому рівні, серед населення Краю могли б вживати й назву Підкарпаття. Нічого поганого, чи, борони Боже, сепаратистського у цьому немає. Це ж елементарне шанування своїх же традицій. По-третє, слід звертати увагу на місцеву топоніміку. Звісно ж, до 1944 року, у наших сіл, гір, регіонів існували народні назви. Саме народні, а не нав'язані. Існують дуже цікаві збірки таких народних топонімів виданих у двадцяті роки, коли в Чехословаччині намагались вилучити мадяризовані назви. У теперішні часи, коли перейменовують вулиці та топоніми радянської епохи, не завадило б ці збірки переглянути, та відновити історичні назви, замість того щоб називати вулиці села іменами людей які про це село ніколи й не чули.